04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3743/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019
у складі колегії суддів: С. А. Пашкіна - головуючий, Л. П. Зубець, Л. Г. Сітайло
та на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2019
суддя: О. В. Чинчин
за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
до акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 380 334,07 грн. штрафу
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», Залізниця, відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 380 334,07 грн.
Позов мотивовано порушенням термінів доставки вантажу відповідно до Статуту залізниць України.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/3743/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, частково задоволено позов ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» штраф у розмірі 375 305,47 грн та судовий збір в сумі 5 629,58 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що вантаж який перевозився за залізничними накладними, Залізницею доставлено ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» за межами термінів доставки, про що свідчить календарний штемпель на залізничних накладних.
Суд першої інстанції, частково відмовляючи позивачеві в задоволенні позову вказав на те, що за залізничними накладними №№46639225, 46639282, 46640751 термін доставки вантажу був збільшений за період з 01.09.2018 по 03.09.2018, тому по вказаним накладним відсутня прострочка доставки вантажу з боку відповідача.
Судом залишено без задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки позивачем не пропущено визначений чинним законодавством строк позовної давності.
Крім того, судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки вказана заява документально не підтверджена.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись і з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/3743/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у стягненні штрафу в сумі 318 586,17 грн через сплив позовної давності та зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 5 % від обґрунтованої суми позову 61 747,90 грн - 3 087,40 грн.
Скарга мотивована невірним розрахунком штрафу, не застосуванням судами попередніх інстанцій строку позовної давності та необґрунтованою відмовою в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу.
Відповідач вважає, що математично розрахована сума штрафу, заявлена в межах строку позовної давності, становить 61 747,90 грн.
Крім того, відповідач в касаційній скарзі просить задовольнити клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати.
Указане клопотання обґрунтовано тим, що у справах № 905/3245/16 та № 910/3743/19 Верховним Судом висловлено різну позицію з питань обчислення строку позовної давності за договором перевезення.
4. Позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення - без змін.
Позивач вказує на недоведеність відповідачем винятковості обставин, які спричинили порушення термінів доставки вантажу.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" до станції призначення - "Сартана" Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", що підтверджується залізничними накладними.
Судами встановлено, що вантаж, що прямував за залізними накладними, Залізницею доставлено ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" після закінчення встановленого строку доставки.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачеві з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу становить 380 334,04 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що за залізничними накладними №№46639225, 46639282, 46640751 термін доставки вантажу був збільшений за період з 01.09.2018 по 03.09.2018, тому по вказаним накладним відсутня прострочка доставки вантажу з боку відповідача.
Відповідач просив суд застосувати позовну давність та зменшити розмір штрафу.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1 вказаних Правил).
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Врахувавши вказане, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вантаж за наявними у матеріалах справи залізничними накладними доставлено позивачеві з порушенням терміну, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 375 305,47 грн за прострочення доставки вантажу є обґрунтованими.
Судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовлено в частині стягнення штрафу за накладними №№46639225, 46639282, 46640751, оскільки термін доставки вантажу був збільшений за період з 01.09.2018 по 03.09.2018.
Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про переадресування вантажу за накладними № 47189147, № 4702007, № 47202015, оскільки всупереч приписам п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у зазначених накладних відсутні відмітки про затримку вагонів та її тривалість, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто штраф за вказаними накладними.
Крім того, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, перевірено розрахунок позивача за залізничними накладними № 47189147, № 4702007, № 47202015, № 47019153 та встановлено обґрунтованість такого розрахунку.
Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо безпідставного відхилення судами заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки як встановлено судами позивач звернувся до суду з позовом 21.03.2019, в межах строків, передбачених п.п 134, 136 Статуту Залізниць та ст. 315 ГК України.
Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Підпунктом «д» ч. 2 п. 134 вказаного Статуту встановлено, що термін обчислюється від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Пунктом 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами щодо прострочення доставки вантажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004.
Статтею 315 вказаного Кодексу передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Тобто, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 № 905/2303/18, від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18.
З огляду на зазначене, Верховний Суд констатує, що право на звернення з позовом до Залізниці у позивача виникає упродовж 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред'явлення претензій та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 ГК України.
Верховний Суд не вбачає підстав відступати від вказаного вище висновку Верховного Суду, а тому визначені ч. 2 ст. 302 ГПК України підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні, клопотання відповідача належить залишити без задоволення.
Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для зменшення загального розміру штрафних санкцій до 5 %, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування судових рішень відсутні.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для часткового задоволення позову відповідно до встановлених обставин.
8. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/3743/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя В. І. Студенець