18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
19 листопада 2019 року м. Черкаси справа № 925/1181/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: Коваль Д.П. - за довіреністю; Кравченко С.В. - голова міської ради;
від першого відповідача: не з'явився;
від другого відповідача: Вікторук А.Ф. - керівник, Кулик В.Б. - адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Шполянської міської ради Об'єднаної територіальної громади (м. Шпола, Черкаська область) до державного реєстратора Виконавчого комітету Лип"янської сільської ради Шполянського району, Черкаської області Чепур Тетяни Олексіївни (с. Лип"янка, Шполянський район, Черкаська область) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Шполянські вісті" (м. Шпола, Черкаська область) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності
Заявлено позов з вимогами визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на 1/4 комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Пролетарська, 55.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
19.11.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Шполянські вісті" подано суду зустрічну позовну заяву в якій відповідач просить суд визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Шполянські вісті" право власності на спірне нерухоме майно у вигляді 1/4 комплексу будівель, що за адресою: м. Шпола, вул. Лозуватська (Пролетарська), буд. 55, а саме: Основна будівля з прибудовами, А, а, а1, загальна площа 426,2 кв.м.; підвал, п/д, загальна площа 167,0 кв.м., гараж, Б; склад, Г; склад, Д; прибудова, З; убиральня, Ж.
Ухвалою від 19.11.2019 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, оскільки вона подана з порушенням вимог ч.1 ст. 180 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
08.11.2019 від 1-го відповідача, державного реєстратора Виконавчого комітету Лип"янської сільської ради Шполянського району, Черкаської області Чепур Тетяни Олексіївни надійшла заява про визнання позову та про розгляд справи за її відсутності.
Представник 2-го відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 34-41), зокрема посилаючись на відсутність доказів виникнення права комунальної власності на спірне майно і наявність такого права власності у відповідача з 1990 року.
У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю через визначення неналежного відповідача та обраний позивачем неналежний спосіб захисту порушеного права. При цьому суд виходить з такого:
Позивач доводить, що під час розгляду іншої справи Господарським судом Черкаської області № 925/361/19 було встановлено на підставі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (на дату його формування 03.06.2019), що 1/4 комплексу будівель за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Пролетарська, 55, знаходиться в комунальній спільній частковій власності.
Даним майном користувалась редакція районної газети "Шполянські вісті", яку було реорганізовано в ТОВ "Редакція газети "Шполянські вісті" відповідно до положень Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації".
У липні 2019 року листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області № 05-01-3601 від 24.07.2019 (а.с. 17) було повідомлено Шполянську міську раду об'єднаної територіальної громади, що 1/4 майнового комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 55 зареєстровано за ТОВ "Редакція газети "Шполянські вісті", форма власності приватна, що також підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13-16).
Позивач доводить, що стосовно спірного майна Шполянською міською радою ОТГ не було прийнято жодного рішення про включення вказаного об'єкта до переліку майна комунальної власності, що підлягає приватизації.
Підставою для реєстрації спірного майна за ТОВ «Редакція газети «Шполянські вісті» стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 29.09.2010 року Шполянською міською радою (Інформація з ДР а.с. 15).
Позивач надав докази, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.09.2010 (а.с. 11) з вказівкою його власником Редакція районної газети «Шполянські вісті» щодо спірного майна було видано із відміткою про форму власності - комунальна. Підставою видачі свідоцтва вказано рішення виконкому Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234.
У вказаному рішенні № 234 від 30.08.2010 (а.с. 12) викладено рішення виконкому Шполянської міської ради про заміну свідоцтв щодо права власності на частки в комплексі нежитлових споруд по вул. Пролетарській, 55.
Так, пунктами 2.1., 2.2 вирішено видати свідоцтво про право комунальної власності редакції районної газети «Шполянські вісті» на комплекс нежитлових споруд по вул. Пролетарській, 55 із зазначенням ј частки у загальній власності на об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно редакції газети видане 29.01.2003 року вважати таким, що втратило чинність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічні способи захисту порушеного права також визначені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (у попередній редакції - записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Ч.1 ст. 12 вказаного Закону визначає, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Згідно ст. 18 вказаного Закону прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) та відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження про об'єкти та суб'єктів цих прав є окремими етапами при проведенні державної реєстрації прав.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р., справа № 823/2042/16).
У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З приводу обрання належного способу захисту права та визначення належного відповідача у даній категорії спорів суд також враховує, що у постанові Великої Палати ВС від 02.10.2019 по справі № 814/2030/17 (№ в ЄДРСР 84788884) викладено правовий висновок про те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.
Якщо вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, то такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 26.06.2019 року по справі № 612/579/16-ц (№ в ЄДРСР 83000771), від 15.10.2019 по справі № 910/11212/18 (№ в ЄДРСР 85135793).
З огляду на це та з урахуванням, що позивач доводить наявність і збереження за позивачем права комунальної власноcті на спірне нерухоме майно, яке на праві приватної власності зареєстровано за другим відповідачем, то визначений позивачем перший відповідач (державний реєстратор Чепур Т.О.) є неналежним відповідачем у даному спорі.
Суд враховує, що позивач не оспорює процедуру державної реєстрації, якої дотримався чи не дотримався державний реєстратор при реєстрації права власності за другим відповідачем, окремо від доведення позивачем факту збереження за Шполянською міською радою комунальної власності і прав позивача на це майно.
Державний реєстратор у даному спорі про право комунальної чи приватної власності на об'єкт нерухомого майна не має ніякого юридичного інтересу до результату вирішення спору між особами, які вважають себе власниками, а тому ще й з цієї підстави державний реєстратор є неналежним відповідачем, у позові до якого слід відмовити.
В постанові Верховного Суду від 15.08.2019 справа № 905/2122/18 викладено правову позицію про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.
При цьому, Верховний Суд враховує, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.
Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові.
У відповідності до ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2019
Суддя Н.М. Спаських