ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 грудня 2019 року Справа № 923/924/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "ВІТУС" (м. Сєвєродонецьк Луганської області),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс" (м. Каховка Херсонської області),
про стягнення 66 026 грн. 96 коп.
Позивач 29.10.2019 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в загальній сумі 66 026 грн. 96 коп., яка складається з: основної заборгованості в сумі 51 480 грн. 00 коп., неустойки в сумі 8840 грн. 44 коп., штрафу в сумі 5148 грн. 00 коп., 3 проценти річних в сумі 558 грн. 52 коп.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 року, справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 30.10.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до приписів частин 3, 5 ст. 252 ГПК України (зі змінами та доповненнями), без проведення судового засідання. Крім того, учасникам справи, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, встановлено строк для надання суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.
Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на наступні обставини:
12.10.2018 позивачем відповідно до умов Договору поставки обладнання № 01.10/КС, укладеного сторонами 01.10.2018 та Специфікації до вказаного Договору, у строк передбачений Договором, була здійснена попередня оплата за обладнання за Договором у розмірі 30 % його вартості;
всупереч умовам зазначеного Договору, порядку його виконання, встановленому Специфікацією до Договору, після отримання Продавцем 30-процентної попередньої оплати за Договором, ним не було здійснено фактичного випробування обладнання, а отже відвантаження обладнання у строк, встановлений Договором та Специфікацією, що, на думку позивача, свідчить про порушення з боку відповідача умов Договору, підтвердженням чого є відсутність будь-яких документів, які б свідчили про поставку обладнання (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та ін.);
04.06.2019 Позивачем направлялась Претензія до Відповідача з приводу порушення умов Договору в частині дотримання строку поставки обладнання, в які позивачем була висловлена вимога з приводу повернення суми попередньої оплати, проте Вимога Позивача була проігнорована з боку Відповідача, жодної відповіді на неї надано не було, Вимога не була виконана;
відповідно до умов зазначеного договору, а також вимог ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу неустойку в сумі 8840 грн. 44 коп., штраф в сумі 5148 грн. 00 коп., 3 проценти річних в сумі 558 грн. 52 коп.
Відповідач, повідомлений про строк подання відзиву належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин не подав.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
29.101.9 позов;
18.11.19 письмове клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань): не подавались.
З'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
01.10.2018 між ТОВ «НВК «Вітус» (надалі за текстом рішення - Позивач, Покупець) і ТОВ «Комплект Сервіс» (надалі за текстом рішення - Відповідач, Постачальник, Продавець) був укладений Договір поставки обладнання № 01.10/КС (надалі за текстом рішення - Договір) (аркуші справи 21 - 24), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця обладнання, яке належить Постачальнику, перелік і номенклатура якого вказується у Специфікації, що є невід'ємними частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти це обладнання та оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до Специфікації від 01.10.2018 до вказаного Договору Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу обладнання, а саме: Верстат для нагріву прутків ф.32мм на базі СМЖ-129КС на наступних умовах: 30 % передоплата, 70 % після фактичного випробування на території постачальника протягом 3-х днів.
Позивачем був отриманий від Відповідача Рахунок на оплату № 25 від 05.10.2018 за Договором на загальну суму 171 600, 00 грн. (із врахуванням ПДВ) (аркуш справи 25).
На виконання умов зазначеного Договору Покупцем була здійснена попередня оплата у розмірі 30 % вартості обладнання, а саме 12.10.2018 Позивачем була здійснена оплата на користь Відповідача у розмірі, 51 480, 00 грн. із призначенням платежу «передоплата за верстат для нагріву прутків згідно рахунку № 25 від 05.10.2018» (засвідчена копія платіжного доручення № 5453 від 12.10.2018 на аркуші справи 26).
Відповідно до п. 6.1-6.2 Договору строк його дії до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань. У разі відсутності письмового повідомлення Сторонами один одного протягом двадцяти календарних днів до закінчення строку дії Договору про припинення його дії, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Таким чином Покупцем були виконані у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором, а Постачальником, в свою чергу, з урахуванням строку дії Договору до 31.12.2018, були порушені умови Договору, зокрема, в частині здійснення фактичного випробування на території постачальника протягом 3-х днів з моменту отримання 30-процентної передплати і, як наслідок, із нездійснення поставки обладнання згідно з умовами Договору.
04.06.2019 Позивачем направлялась Претензія до Відповідача (аркуші справи 27, 28) з приводу порушення умов Договору в частині дотримання строку поставки обладнання, в які позивачем була висловлена вимога з приводу повернення суми попередньої оплати, проте Вимога Позивача була проігнорована з боку Відповідача, жодної відповіді на неї надано не було, Вимога не була виконана.
Відповідно до умов п. 4.2. Договору за прострочення строків поставки оплаченого обладнання відповідно до даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 4.3. Договору за прострочення строків поставки оплаченого обладнання більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % (десяти відсотків) вартості оплаченого Товару.
За розрахунком Позивача загальний розмір неустойки, розрахований згідно з п. 4.2. Договору, складає 8840,44 грн., розмір штрафу становить 5148,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов 'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Це твердження відповідає і правовій позиції Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 6- 2829цс16.
Між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар. Зобов'язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов'язанням.
Проте, в даному випадку, мова йде саме про наявність у Відповідача грошового зобов'язання перед Позивачем, яке виникло у зв'язку із невиконанням Відповідачем Вимоги, спрямованої Позивачем із повернення суми попередньо оплати. Через сім днів після отримання Вимоги TOB «НВК «Вітус» у Відповідача виникло грошове зобов'язання, на розмір якого можуть бути нараховані 3 проценти річних в порядку ст. 625 ЦК України.
У зв'язку із тим, що Позивач направив вимогу за допомогою засобів електронного зв'язку 04.06.2019, останній день, коли Відповідач мав би виконати вимогу Позивача, є 11.06.2019, відповідно з 12.06.2019 розпочинається прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання.
За розрахунком Позивача загальний розмір 3 % річній розрахований згідно зі ст. 625 ЦК України, складає: 558,52 грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом також задоволено письмове клоптання Позивача від 14.11.19 та встановлено додатковий строк для подання доказів, які були отримані Позивачем фактично після подання Позовної заяви та відкриття провадження у справі, а саме 14.11.19, відповідно до яких ознайомившись із наповненням Веб-сайту Flagma.ua - Бізнес оголошення, Позивачу стало відомо, що всього від імені ТОВ «Комплект Сервіс» було розміщено 25 оголошень з приводу продажу різного обладнання. Зокрема, щодо продажу верстату для подовження арматури СМЖ-129, перероблений під нагрівання стержнів для подальшої навивки пружин (діаметр від 16 до 32 мм, довжина від 2-х до 4-х метрів) вартістю 120 000,00 грн.
Як стверджує Позивач, саме цей верстат, який на разі Відповідач намагається продати, і є предметом Договору поставки обладнання № 01.10/КС від 01.10.2018, укладеного між сторонами, який повинен був бути переданим у власність ТОВ «НВК «Вітус».
За вказаних обставин, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов 'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, попов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь друго'йхторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальнім правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарськихооговорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін».
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону: «розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1921грн.00коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600,00грн., понесені позивачем, покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підтвердження Фактично понесених Позивачем судових витрат, пов'язаних із наданням Адвокатом професійної правничої допомоги, до позовної заяви додано наступні докази: Акт здачі-приймання від 22.10.2019 по договору про надання правових послуг № 16/19 від 21.03.2019; Рахунок № б/н від 22.10.2019; Платіжне доручення № 7312 від 23.10.2019.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс" (адреса місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Олеся Гончара (попередня назва - вул. Кірова), 6, кв. 50; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 37098020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "ВІТУС" (адреса місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 35937067) основну заборгованість у розмірі 51480,00грн., неустойку у розмірі 8840,44грн., штраф у розмірі 5148,00грн., 3 проценти річних у розмірі 558,52грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3600,00грн.. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 05.12.19.
Суддя Ю.В. Гридасов