28 листопада 2019 року м. ТернопільСправа № 921/463/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області (вул С.Бандери, 20, м Чортків, Тернопільська область, 48501)
до відповідача Чортківської міської ради (вул Шевченка, 21, м Чортків, Тернопільська область, 48501)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Верховна Рада України (вул Грушевського, 5, м Київ, 01008)
про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
Суть справи.
Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Чортківської міської ради про:
- визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Чортківської міської ради від 18.12.2003 за №854;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №213618 від 09.01.2004, виданого Чортківською міською радою;
- скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.01.2004 за реєстраційним номером №4254452;
- визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, м Чортків, вул С.Бандери, 20.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на законних підставах, на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 №599-р передано спірне майно. Разом з тим, рішенням Виконавчого комітету Чортківської міської ради від 18.12.2003 за №854 це майно передано у власність Держави, в особі Верховної Ради України. Такі дії відповідача не відповідають Конституції України, підтвердженням чого також є Рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 за № 9-рп.
Ухвалою суду від 22.07.2019 позовну заяву Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст 162, 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В подальшому, Управлінням Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області, заявою б/н від 02.08.2019 (вх №13560 від 02.07.2019) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 22.07.2019. А за результатами розгляду судом цих матеріалів, ухвалою суду від 07.08.2019 відкрито провадження у справі №921/463/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 05.09.2019, яке неодноразово відкладалось, востаннє до 05.11.2019.
В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження, про що постановлено ухвалу від 05.09.2019.
Вході розгляду справи, позивачем до матеріалів справи долучено: вже згадувану заяву б/н від 02.08.2019 (вх №13560 від 02.07.2019) про усунення недоліків, з додатком; клопотання б/н від 04.09.2019 (вх №15744 від 04.09.2019) про відкладення розгляду справи; заяву б/н, б/д (вх №18399 від 09.10.2019) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з додатком; клопотання б/н, б/д (вх №19827 від 31.10.2019) про доручення документів до справи; заяву б/н, б/д (вх №19832 від 31.10.2019) про уточнення позовних вимог, з додатком.
В свою чергу, Чортківською міською радою до матеріалів справи подано заяву №01-17/1028 від 14.08.2019 (вх №14294 від 15.08.2019) про визнання позову. У ній відповідачем на підставі ч 1, ч 4 ст 191 ГПК України зазначено, що міська рада повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Від імені відповідача вказана заява підписана Чортківським міським головою В. Шматько, який за даним Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005626839, сформованого судом станом на 07.08.2019 є керівником та особою, яка від імені відповідача уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, вчиняти від її імені юридичні дії без довіреності.
Даних про обмеження повноважень Шматько В. по представництву інтересів відповідача Витяг не містить.
Ухвалою від 10.10.2019 судом задоволено заяву б/н, б/д (вх №18399 від 09.10.2019) Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Верховну Раду України (01008, м Київ, вул Грушевського, 5).
31.10.2019 позивачем подано заяву б/н, б/д (вх №19832) про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Чортківської міської ради від 18.12.2003 за №854 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА №213618 від 09.01.2004, видане Чортківською міською радою.
Ухвалою від 05.11.2019 судом прийнято до розгляду заяву Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області про уточнення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу №921/463/19 до розгляду по суті на 28.11.2019.
Повноважні представники всіх учасників судового процесу в судове засідання 28.11.2019 не з'явились, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Через неявку представника відповідача в усі судові засідання під час розгляду судом справи №921/463/19, у суду не було можливості роз'яснити представникам відповідача власне у засіданні наслідків вчинення ним процесуальної дії щодо визнання позову.
Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Запис розгляду судової справи під час підготовчого судового засідання 10.10.2019 та 05.11.2019 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP 633 XB 17021481.
В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки всіх учасників справи, фіксування судового процесу в підготовчому судовому засіданні 05.09.2019 та судовому засіданні 28.11.2019 за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» № 599-р від 13.10.2003 (з наступними змінами та доповненнями) передано об'єкти цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", викупленого Кабінетом Міністрів України, до сфери управління (в оперативне управління) державних органів згідно з додатком 1.
В додатку № 1 до вказаного розпорядження, під порядковим №684 значиться двоповерхова будівля площею 1347 кв м, за адресою вул Степана Бандери, 20, м Чортків, Тернопільська область, передана Державному казначейству.
За результатом розгляду клопотання відділення Державного казначейства у Чортківському районі, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 №599-р, керуючись Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Виконавчим комітетом Чортківської міської ради прийнято рішення №854 від 18.12.2003, яким передано об'єкти цілісного майнового комплексу АК АПБ «Україна», що знаходиться в м Чорткові по вул С.Бандери. 20 у власність Держави, в особі Верховної Ради (п 1 рішення).
Окремим пунктом 2 цього рішення зазначено про необхідність Чортківському ОК МБТІ зареєструвати даний об'єкт за Державою, в особі Верховної Ради.
На підставі вищевказаного рішення, 09.01.2004 Чортківською міською радою видано Свідоцтво серії САА №213618 про право власності Держави, в особі Верховної Ради на нежитлову будівлю під літерою «А», площею 1349 кв м, за адресою вул С.Бандери (вул Міцкевича), 20, м Чортків, Тернопільська область.
В подальшому, 28.01.2004 Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації до книги номер 1, під номером запису 52, під реєстраційним номером 4254452 внесено запис про реєстрацію цього майна, підтвердженням чого являється Витяг №2687016 від 28.01.2004 серії СВА №635047.
Позивачем до позову також додано копію Витягу №42618884 від 21.08.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого нежитлова будівля під літерою «А», площею 1349 кв м, по вул С Бандери, 20, м Чортків, Тернопільська область належить до державної форми власності, її власником являється Держава, в особі Верховної Ради України, а підставою для внесення до Реєстру такого запису слугувало свідоцтво про право власності серії САА №213618 від 09.01.2004, видане Чортківською міською радою.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поданими позивачем доказами доведено обґрунтованість заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.
У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
У ч ч 1, 4 ст 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч 1 ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
За приписами ч 1 ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч 2 ст 16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За приписами ст 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ст 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ч 1 ст 113 Конституції України).
Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» № 599-р від 13.10.2003 передано до сфери управління (в оперативне управління) державного органу - Державного казначейства двоповерхову будівлю площею 1347 кв м, за адресою вул С. Бандери, 20 у м Чорткові Тернопільської області.
У ст 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків (ст 2 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
У рішенні від 01.07.1998 за № 9-рп (справа № 01/1501-97 № 1-8/98) прийнятому на момент винесення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення, Конституційний Суд України установив, що від імені Українського народу права власника на природні об'єкти права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх конституційних повноважень (частина перша статті 13 Конституції України).
На час прийняття Закону України "Про власність" (697-12) стаття 97 Конституції (Основного Закону) Української РСР від 20 квітня 1978 (888-09) року надавала право Верховній Раді Української РСР вирішувати всі питання, віднесені до відання Української РСР. У зв'язку з цим у частині другій статті 10 Закону України "Про власність" зазначається, що народ України здійснює право власності на природні об'єкти через Верховну Раду України, а також через місцеві Ради народних депутатів, а частина перша статті 32 цього ж Закону наголошує, що "суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України".
Проте, наведені положення не узгоджуються з частиною першою статті 13 чинної Конституції України. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України) через прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України), якими визначається правовий режим власності (пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України), не може бути єдиним суб'єктом права державної власності, а виступає лише одним з органів державної влади в Україні, що здійснює права власника щодо об'єктів, визначених у частині першій статті 13 Конституції України. Частина перша статті 3 Закону України "Про власність" суб'єктами права власності визнає народ України, громадян, юридичних осіб та державу.
В той же час за Конституцією України Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України (частина перша статті 113), здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону (пункт 5 статті 116).
Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування управління майном, що забезпечує діяльність органів законодавчої та виконавчої влади" (50-93) від 12 травня 1993 року, Законом України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" (594/96-ВР) від 13 грудня 1996 року передбачено надання органам, уповноваженим здійснювати управління державним майном, що забезпечує їх діяльність, права розпоряджатися ним у порядку, встановленому відповідними органами.
Таке право закріплено у статтях 37 і 39 Закону України "Про власність", які регулюють правовий режим повного господарського відання та оперативного управління.
Отже, аналіз положень Конституції і законів України, інших нормативних актів свідчить, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника в межах, визначених Основним Законом України, а Кабінет Міністрів України конституційно визнаний тим органом, на який покладено управління державним майном відповідно до закону.
Відповідно до ч 1 ст 2 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній станом на 18.12.2003) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними (ч 4 ст 2 Закону України «Про власність»).
У свою чергу державна власність поділялась на: загальнодержавну (республіканську) і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) (ст 31 цього Закону).
Суб'єктами права комунальної власності, в силу ч 2 ст 32 Закону України «Про власність», визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Згідно з ч 1 ст 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на 18.12.2003) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч 5 ст 60 названого Закону).
Як йшлося вище, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.2003, із додатком №1, згадана в оскаржуваному рішенні будівля належала до загальнодержавної власності, а не комунальної власності. Оскільки була викуплена державою в АК АБ "Україна".
Відтак, при прийнятті рішення щодо вказаного об'єкта нерухомості, орган місцевого самоврядування перевищив існуючі у нього на той час повноваження.
Окрім того, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 за №9-рп (справа № 01/1501-97 № 1-8/98) та Розпорядження Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.2003, відповідачем не доведено обґрунтованості визначення в оскаржуваному рішенні саме Верховної Ради України як уповноваженого державою органу на здійснення власних функцій щодо будівлі площею 1349 кв м за адресою вул С.Бандери, 20 у м Чорткові.
А відтак, таке рішення прийнято без дотримання вимог чинного станом на той час законодавства.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч 1 ст 393 ЦК України).
Частина 1 статті 39 Закону України «Про власність» передбачала, що майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.
Частиною 1 статті 133 ГК України передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.
У ч 1 ст 137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ч 3 ст 137 ГК України).
Отже, позовна вимога Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Чортківської міської ради від 18.12.2003 №854 підлягає до задоволення як обґрунтована.
Як вже зазначалось, на підставі рішення №854 від 18.12.2003 Чортківською міською радою 09.01.2004 видано Свідоцтво серії САА №213618 про право власності Держави, в особі Верховної Ради на нежитлову будівлю під літерою «А», площею 1349 кв м, за адресою вул С.Бандери (вул Міцкевича), 20, м Чортків, Тернопільська область.
Правовстановлюючим документом у цьому випадку є недійсне рішення №854 від 18.12.2003, на підставі якого видано 09.01.2004 відповідне Свідоцтво серії САА №213618 Чортківською міською радою.
Оскільки рішення про визнання права власності визнано недійсним, то й документи, якими оформлюється відповідне право має бути визнане недійсним також.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі №917/927/17.
А відтак, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №213618 від 09.01.2004, виданого Чортківською міською радою також підлягає до задоволення.
Як вже зазначалось, відповідач - Чортківська міська рада позовні вимоги визнала.
З врахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, предметом судового розгляду у даній справі являються дві вимог: про визнання недійсним рішення відповідача та виданого ним на підставі цього рішення свідоцтва про право власності, оплачених судовим збором на загальну суму 3842 грн.
Відповідно до ч 1 ст 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Норму такого ж змісту викладено і у ч 3 ст 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі вищенаведеного, в порядку ч 1 ст 130 ГПК України та ч 3 ст 7 Закону України "Про судовий збір", суд повертає з Державного бюджету України 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн (3842 грн * 50%) судового збору Управлінню Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області (вул С.Бандери, 20, м Чортків, Тернопільська область, код 37938481).
Оригінал платіжного доручення №159 від 23.05.2019 на загальну суму 5763 грн, як доказ сплати судового збору в дохід Державного бюджету України, залишається в матеріалах справи №921/463/19.
У відповідності до ст ст 123, 129 ГПК України решта сплаченого позивачем судового збору в межах розглянутих судом позовних вимог - в сумі 1921 грн покладається на відповідача.
Разом з цим, суд роз'яснює, що в порядку ст 7 Закону України «Про судовий збір», за клопотанням позивача, йому може бути повернено з Державного бюджету України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3895,03 грн згідно платіжного доручення №239 від 01.08.2019 та судовий збір у розмірі 1921 грн згідно платіжного доручення №159 від 23.05.2019 на загальну суму 5763 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 50,73-86, 91, 123, 129, 130, 233, 236-240 ГПК України, ст 7 Закону України "Про судовий збір", суд -
Позов задоволити.
1. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Чортківської міської ради від 18.12.2003 за №854 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №213618 від 09.01.2004, видане Чортківською міською радою.
2. Стягнути з Чортківської міської ради (вул Шевченка, 21, м Чортків, Тернопільська область, код 24636045) на користь Управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області (вул С.Бандери, 20, м Чортків, Тернопільська область, код 37938481) 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн судового збору.
Видати наказ.
3. У відповідності до ч 1 ст 130 ГПК України та ч 3 ст 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011, судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн, сплачений згідно платіжного доручення №159 від 23.05.2019 на загальну суму 5763 грн, повернути з Державного бюджету України Управлінню Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області (вул С.Бандери, 20, м Чортків, Тернопільська область, код 37938481).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 грудня 2019 року.
Суддя І.П. Шумський