03.12.2019 Справа № 920/1113/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/1113/19
за позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455),
до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991),
про стягнення 187 401 грн. 80 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Тиченко М.П., довіреність №22/12 від 02.01.2019;
від відповідача: Бирченко Б.В., довіреність №18-49/133 від 14.08.2019;
при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.11.2019 провадження у справі №920/1113/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті було призначено на 03.12.2019.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 187 401 грн. 80 коп., з яких: 171 889 грн. 11 коп. пені, 15 512 грн. 69 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 3906 про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 01.07.2015, а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 811 грн. 04 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в письмовому відзиві №18-7/1046 від 25.11.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за вільною згодою 07.10.2019 між позивачем і відповідачем було укладено Договір №231 про розстрочення сплати суми заборгованості, яким змінено строки погашення грошових зобов'язань по Договору № 3906 від 01.07.2015, що виникли у період з 01.02.2019 по 01.06.2019. Станом на сьогоднішній день відповідні грошові зобов'язання мають бути виконані відповідачем частинами у період з листопада 2019 року по березень 2020 року, а отже станом на дату звернення Позивачем до суду з позовною заявою по даній справі та на дату відкриття провадження по справі № 920/1113/19 строк виконання грошових зобов'язань за Договором № 3906 від 01.07.2015 за надані послуги за лютий - травень 2019р. у розмірі 1 118 156,61 грн. ще не настав.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Беручи до уваги достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
Згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011 № 322 «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми» КП «Міськводоканал» Сумської міської ради визначено виробником та виконавцем послуг з постачання холодної води і водовідведення в місті Суми.
01 липня 2015 року між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе», яке у подальшому було перейменовано у АТ «Сумське НВО» був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води №3906 (далі за текстом - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1., п. 4.2.1 Договору виконавець КП «Міськводоканал» Сумської міської ради взяв на себе зобов'язання своєчасно надавати споживачу АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору розрахунковим періодом по договору є календарний місяць. Між сторонами застосовується щомісячна система оплати послуг з централізованого постачання холодної води, платежі вносяться споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються у безготівковій формі на банківський рахунок Виконавця.
Відповідно до п.п. 3.5-3.8 Договору інформація про фактичний обсяг поставленої кінцевим споживачам, у звітному періоді, гарячої води передається Споживачем на адресу Виконавця у строк до 27 числа поточного місяця. Зазначена інформація є підставою для складання Сторонами актів приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води у розрахунковому періоді.
На підставі отриманої від Споживача інформації, Виконавець складає двосторонній акт приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води, який є підставою для проведення розрахунків та відображення даних у бухгалтерському та податковому обліку Сторін.
Виконавець на пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу підписаний зі своєї сторони та скріплений печаткою акт звіряння розрахунків та акт приймання-передачі наданих послуг. Споживач протягом 3-х робочих днів з дати одержання зазначених у цьому пункті документів, підписує, скріплює печаткою та повертає Виконавцю по одному примірнику підписаних актів.
У разі незгоди з кількістю (обсягом) та вартістю наданих послуг, визначених в актах, Споживач зобов'язаний у триденний термін з дати їх отримання, надати Виконавцю обґрунтовані письмові заперечення.
Судом встановлено, що на виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води № 3906: від 28.02.2019 на суму 400 014 грн. 05 коп., від 29.03.2019 на суму 410 621 грн. 26 коп., від 26.04.2019 на суму 378 421 грн. 79 коп., від 31.05.2019 на суму 96 740 грн. 12 коп.
Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки №3906: від 28.02.2019, від 29.03.2019, від 26.04.2019 та від 31.05.2019, які одночасно з актами приймання - передачі послуг в 2 примірниках направлялись відповідачу супровідними листами. Після отримання рахунків на оплату та актів приймання - передачі послуг, відповідачем підписані (погоджені) акти приймання-надання послуг, один з примірників яких повернуто позивачу. Таким чином вартість послуг, наданих за лютий, березень, квітень і травень 2019 року була погоджена Сторонами.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, відповідач отримав відповідні послуги, однак оплачував їх не у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за надані послуги за період часу: лютий-травень 2019 року складає 1 118 156 грн. 61 коп. Беручи до уваги те, що розрахунки за Договором відповідачем проводились несвоєчасно, що є неналежним виконанням господарського зобов'язання, відповідачу нараховано пеню у розмірі 171 889 грн. 11 коп., а також 3% річних у сумі 15 512 грн. 69 коп.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на те, що він визнає факт наявності зобов'язань за Договором у період: лютий - травень 2019 р. у розмірі 1118156 грн. 61 коп., проте відзначає, що станом на дату подання позовної заяви по справі та станом на дату подання відзиву (25.11.2019) строк виконання зобов'язань з оплати вказаних послуг є таким, що не настав.
Так, 07 жовтня 2019 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір №231 про розстрочення сплати суми заборгованості (далі за текстом - «Угода»), відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовилися про розстрочку сплати заборгованості відповідача перед позивачем, яка станом на 01.10.2019 р. складає загальну суму 1 411 504 грн. 24 коп., у тому числі, заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води по договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 01.07.2015 р. № 3906 за період з 01.02.2019 р. по 01.06.2019 p., що станом на 01.10.2019 р. складає 1 118 156 грн. 61 коп.
Згідно з п. 1.1 Угоди загальна сума заборгованості відповідача за Угодою розстрочується на 5 календарних місяців, починаючи з листопада 2019 року, відповідно до наступного графіка погашення заборгованості: до 30.11.2019 р.-282300 грн. 85 коп.; до 31.12.2019 р.-282300 грн. 85 коп.; до 31.01.2020 р.-282 300 грн. 85 коп.; до 29.02.2020 р.-282 300 грн. 85 коп.; до 31.03.2020 р.-282 300 грн. 84 коп.
Пункт 1.2 Угоди передбачає, що відповідач зобов'язується виплатити позивачу у повному обсязі заборгованість в сумі 1 411 504 грн. 24 коп. шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка Товариства на поточний рахунок Позивача відповідно до графіка погашення заборгованості - частинами, розмір і строк сплати яких зазначений в пункті 1.1. Угоди, починаючи з жовтня 2019 року до березня 2020 року.
Зобов'язання відповідача зі сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок позивача коштів у строк та в сумі, що встановлені графіком погашення заборгованості на відповідний місяць (п. 1.3. Договору).
Таким чином, відповідач наголошує на тому, що позивачем та відповідачем за вільною згодою 07.10.2019 було укладено Угоду, якою змінено строки погашення грошових зобов'язань по Договору, що виникли у період з 01.02.2019 по 01.06.2019. Станом на сьогоднішній день відповідні грошові зобов'язання мають бути виконані відповідачем частинами у період з листопада 2019 року по березень 2020 року.
А отже, станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою по даній справі та станом на дату відкриття провадження у справі № 920/1113/19 строк виконання грошових зобов'язань за Договором за надані послуги за лютий - травень 2019р. у розмірі 1 118 156 грн. 61 коп. ще не настав.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що строк виконання грошового зобов'язання по Договору у відповідача не настав, оскільки Угода, підписана сторонами 07.10.2019 року, не є договором про внесення змін до Договору №3906 від 01.07.2015, а є новим договором, який встановлює новий порядок правовідносин між сторонами з приводу обумовлених в ньому зобов'язань зокрема щодо сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 118 156 грн. 61 коп. за отримані відповідачем послуги за період з 01.02.2019 по 01.06.2019 по Договору №3906 від 01.07.2015 р.
В той же час, судом встановлено, що у рахунках за лютий - травень 2019 р. вказана і пеня.
Крім того, погоджені сторонами умови Договору №231 від 07.10.2019 року не звільняють позивача від права нараховувати неустойку, а навпаки, прямо передбачають таке право в п. 2.1.1. де зазначено, що у разі невиконання боржником установлених строків погашення заборгованості, підприємство має право достроково розірвати даний Договір в односторонньому порядку шляхом направлення боржнику рекомендованого листа за 10 календарних днів до дати розірвання договору. В разі дострокового розірвання даного договору підприємство має право стягнути непогашену суму заборгованості в примусовому порядку, нарахувавши на неї неустойку (пеню), проценти річних та інфляційні.
Згідно з п. 3.2. Договору №231 від 07.10.2019 року за повне або часткове нездійснення боржником платежів згідно з графіком погашення заборгованості підприємство має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму основної заборгованості по договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 01.07.2015 №3906 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3 проценти річних та інфляційні нарахування.
Відповідно до п. 5.2.2. Договору №3906 від 01.07.2015 та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за несвоєчасне внесення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт порушення грошового зобов'язання по Договору, перевірено розрахунок пені, виконаний позивачем, та встановлено, що штрафна санкція розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах строків, передбачених ч. 6. ст. 232 ГК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 171 889 грн. 11 коп. пені за період з 21.03.2019 по 30.09.2019.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 512 грн. 69 коп. 3% річних, нарахованих за період з 21.03.2019 по 30.09.2019 відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Судом вище було встановлено факт порушення грошового зобов'язання по Договору з боку відповідача, перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що нараховані 3% річних підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 512 грн. 69 коп.-3% річних, нарахованих за період з 21.03.2019 по 30.09.2019.
Крім того, позивач просить суд у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України при прийнятті рішення про стягнення боргу зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточну суму відсотків (пені) розраховувати за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення суду.
Суд роз'яснює позивачу, що вимоги ч.10 ст. 238 ГПК України застосовуються під час прийняття рішення саме про стягнення суми боргу, проте предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача на користь позивача лише стягнення пені та відсотків річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті послуг за договором № 3906 від 01.07.2015.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455) 171 889 грн. 11 коп. пені, 15512 грн. 69 коп. - 3% річних, 2 811 грн. 04 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 05.12.2019
Суддя О.Ю. Соп'яненко