05 грудня 2019 року Справа № 915/2074/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства “Херсонобленерго”
(73000, м.Херсон, вул.Пестеля, буд.5; ідент.код 05396638),
до відповідача: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”
(54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161; ідент.код 31448144),
про: стягнення заборгованості у розмірі 71805,59 грн,-
03.10.2019 Акціонерне товариство “Херсонобленерго” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” заборгованість за Договором про постачання електричної енергії №20.1 від 01.07.2006 у розмірі 71805,59 грн, з яких: 65902,82 грн - пеня та 5902,77 грн - 3% річних.
Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №20.1 від 01.07.2006, який підписано зі сторони позивача 18.10.2006 та нумерацію якого у подальшому було змінено на 20020.1, щодо своєчасної оплати спожитої у жовтні - грудні 2018 року активної електричної енергії, у зв'язку з чим на суми прострочень позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних.
Ухвалою суду від 08.10.2019 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою суду від 31.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Натомість відповідачем 12.11.2019 було подано до суду письмове клопотання, в якому останній просить суд врахувати незначне прострочення та відсутність доказів отримання позивачем збитків чи настання негативних наслідків та зменшити розмір нарахованої позивачем суми пені на 99%, посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України та ч.2 ст.233 ГК України.
Позивач у письмових запереченнях від 20.11.2019 на клопотання відповідача про зменшення пені, просить суд врахувати наслідки порушення зобов'язань відповідачем та відмовити йому у задоволенні вказаного клопотання про зменшення пені, посилаючись на систематичне порушення відповідачем умов спірного договору в частині здійснення своєчасних розрахунків за спожиту електроенергію.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “Херсонобленерго”, як постачальником, та Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал”, як споживачем, укладено договір №20.1 від 01.07.2006, який підписано зі сторони постачальника 18.10.2006 та нумерацію якого у подальшому було змінено на 20020.1, про постачання електричної енергії, з урахуванням додатків до нього (далі - Договір) (а.с.15-24), згідно умов якого постачальник зобов'язався продавати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених у розділі 5, з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток “Обсяги постачання електричної енергії та потужності”), для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 14810 кВт, а споживач - оплачувати постачальнику, зокрема, вартість використаної (купленої) електроенергії згідно з умовами додатку “Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації” (додаток №2 до договору), послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно додатку “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” (додаток №9 до договору). Точки продажу електричної енергії визначається додатком №7 “Однолінійна схема” (п.п.1, 2.2.2, 2.3.3, 2.3.4 Договору).
При виконанні умов договору, а також вирішенні питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №910 від 17.10.2005 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі - ПКЕЕ) (п.2.1 Договору).
У додатку №2 до Договору “Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації” (а.с.25) сторони узгодили розрахунковий період: календарний місяць, та інші умови. Зокрема, розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Споживач знімає показання електролічильників о 00 год. 15 числа місяця та протягом 0,5 доби з моменту зняття показань електролічильників доводить їх значення постачальнику (п. 1 додатку № 2 до договору). Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за актом прийому-передачі електричної енергії згідно показань розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань або акта про порушення правил користування. Рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 10 операційних днів з дня його отримання (абз.1 п.2, п.3 додатку №2 до Договору).
Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів з оплати активної і реактивної електричної енергії з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Викладене кореспондується з положеннями п.5 додатку №2 до Договору, згідно яких у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006, а в частині розрахунків - до повного їх завершення; договір вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про його розірвання або його перегляд (п.9.4 Договору).
На виконання умов договору АТ “Херсонобленерго” у жовтні - грудні 2018 року поставило МКП “Миколаївводоканал” обумовлений Договором обсяг електроенергії.
Згідно з відомостями складених та підписаних з обох сторін актів прийому-передачі активної електроенергії у жовтні - грудні 2018 року (а.с.40, 48, 55) постачальником на оплату електроенергії виставлено відповідачу рахунки від 16.10.2018 з оплати активної електроенергії на суму 4132921,79 грн за жовтень 2018 року (а.с.36), від 15.11.2018 з оплати активної електроенергії на суму 4062861,65 грн за листопад 2018 року (а.с.44), від 31.12.2018 з оплати активної електроенергії на суму 6648785,00 грн за грудень 2018 року (а.с.52)
За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне:
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Як свідчить наданий позивачем розрахунок (а.с.57) та не заперечується відповідачем, МКП “Миколаївводоканал” оплачено вказані рахунки з порушенням строків оплати, визначених Договором, в зв'язку з чим, посилаючись на пункт 4.2.1 Договору та п.5 додатку №2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, у загальному розмірі 65902,82 грн, у тому числі: по рахунку за жовтень 2018 року за період з 07.11.2018 по 13.11.2018 у сумі 16174,11 грн; по рахунку за листопад 2018 року за період з 05.12.2018 по 18.12.2018 у сумі 31853,58 грн; по рахунку за грудень 2018 року за період з 30.01.2019 по 14.02.2019 у сумі 17875,13 грн.
Перевіривши розрахунок нарахування пені, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
З огляду на наведені положення договору (пункт 4.2.1 Договору та п.5 додатку №2 Договору) та цивільного законодавства визначений позивачем розмір 3% річних за прострочення виконання відповідачем оплати по кожному з рахунків за період з жовтня по грудень 2018 року склав 5902,77 грн.
Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
До того ж, судом приймається до уваги, що у клопотанні від 11.11.2019 відповідач просить суд врахувати незначне прострочення та відсутність доказів отримання позивачем збитків чи настання негативних наслідків та зменшити розмір нарахованої позивачем суми пені на 99%, посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України та ч.2 ст.233 ГК України.
Звертаючись із клопотанням та заявою про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені), відповідач вказує, що МКП «Миколаївводоканал» є стратегічно важливим та соціально значущим підприємством м.Миколаєва, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення майже 100% споживачів міста. Відповідно до статуту, основною метою діяльності МКП "Миколаївводоканал" є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м.Миколаєва, а також забезпечення навколишнього природного середовища в процесі падання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності і є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідач вказує, що за спірним Договором електроустановки МКП «Миколаївводоканал» забезпечуються електроенергією (насосні станції) з метою подачі води у водовід «Дніпро-Миколаїв», а в подальшому забезпечення нею (послугами з централізованого водопостачання та водовідведення) майже всіх споживачів МКП "Миколаївводоканал" м.Миколаєва (фізичних осіб, закладів соціального напрямку, державних установ, юридичних осіб тощо).
Також відповідач зазначає, що у випадку сплати штрафних санкцій зачіпаються не лише майнові інтереси МКП "Миколаївводоканал", а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, необхідних для належного падання послуг населенню м.Миколаєва та іншим споживачам. Зазначає, що загальна протяжність водопровідних мереж МКП «Миколаївводоканал» становить близько 1195 км, з яких понад 57 км аварійних вуличних мереж і більше 35 км аварійних водогонів, з яких 72% водоводів були побудовані із залізобетону. Каналізаційні мережі, які були введені в експлуатацію після 1990 року, становлять усього близько 37% від загальної кількості (близько 264 км); більше 10% каналізаційних мереж - це мережі, які були прокладені до 1950 року, а це близько 74 км; практично 35% каналізаційних мереж були прокладені в період 1970 - 1990 років (250 км). Таким чином, реальна картина технічного етапу каналізаційних мереж показує весь масштаб проблеми, а саме більше 60% мереж вже давно вичерпали свій ресурс експлуатації. На теперішній час ситуація у місті Миколаєві з водопостачанням та водовідведення є критичною і підтвердженням ньому є цифри необхідна для приведення у належний стан всіх елементів інфраструктури - 4 мільярди 700 мільйонів гривень. Затвердження зазначеної програми в озвученій цифрі подає надію про їх виділення для МКП «Миколаївводоканал».
Крім того, відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій здебільшого виникло в зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, а тому їх виникнення не залежало від МКП «Миколаївводоканал» і було зумовлено несвоєчасним виділенням з боку Держави субвенції та й то лише частково. Так, в 2017 Держава, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не виділяла субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, в т.ч. на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування), де б приймав участь відповідач. Таке положення збереглось і в 2018-2019 роках.
Відповідач вказує, що починаючи з 2011 року Держава не в повній мірі виділяє субвенцію для погашення заборгованості з різниці в тарифах, зокрема па послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення такої заборгованості станом на перший квартал 2017 року в сумі 55803658,00 грн по категорії "населення" та за 2015-2017 роки по категорії "бюджетні установи та організації" в сумі 2306386,00 грн.
Позивач у письмових запереченнях від 20.11.2019 на клопотання відповідача про зменшення пені, просить суд врахувати наслідки порушення зобов'язань відповідачем та відмовити йому у задоволенні вказаного клопотання про зменшення пені, посилаючись на систематичне порушення відповідачем умов спірного договору в частині здійснення своєчасних розрахунків за спожиту електроенергію, чим зриває розрахунки АТ «Херсонобленерго» з ДП «Енергоринок», в результаті чого збільшується заборгованість позивача перед ДП «Енергоринок». До того ж, позивач вказує, що своїми діями МКП «Миколаївводоканал» ставить під загрозу стале та безперебійне енергопостачання мешканців як міста Херсон, так і Херсонської області.
Позивач також зазначає, що ризики при збитковій господарській діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість МКП "Миколаївводоканал" стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені відповідачем ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитої електроенергії є кошти, отримані в якості оплати за наданні послуги з водопостачання та водовідведення з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств міста Миколаєва, та субвенцій на погашення різниці у тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування), які до цього часу не відповідають фактичній собівартості вказаних послуг.
Що стосується виробничої діяльності відповідача, то відповідно до статуту основною метою діяльності МКП "Миколаївводоканал" є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м.Миколаєва, а також забезпечення навколишнього природного середовища в процесі надання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності і є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами таких послуг є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до довідки про кількість особових рахунків станом на 01.11.2019 основними споживачами таких послуг є категорія «населення» - 179544 особових рахунків, 820 бюджетних установ та організацій, а також 6993 підприємства, які знаходяться в м.Миколаєві.
Згідно довідок про обсяги та структуру дебіторської заборгованості станом на 01.10.2019, заборгованість споживачів МКП "Миколаївводоканал" складає 104387932,51 грн, левова частка якої - це заборгованість населення, а саме 98095258,46 грн.
Наданий відповідачем Звіт про фінансові результати за перше півріччя 2019 свідчить, що МКП "Миколаївводоканал" зазнало збитку від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 13174000,00 грн та непокритий збиток минулих років, за балансом на 30.06.2019, складає 102848000,00 грн, що свідчить про значну стійку збитковість підприємства.
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості здійснення своєчасних розрахунків за спожиту електроенергію, а також свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.
При розгляді клопотання судом також взято до уваги, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача. До того ж, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків або можливості їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що несвоєчасна оплата спожитої в жовтні - грудні 2018 року електроенергії сталася не з вини відповідача, а у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, низьким рівнем платоспроможності населення, несвоєчасним та не повним наданням субвенцій на погашення різниці у тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню.
Поступове збільшення розміру збитків підприємства свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів. В свою чергу, в умовах існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, такі дії можуть призвести до соціального вибуху.
Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси позивача, суд вважає, що соціальний статус відповідача, його матеріальний стан, відсутність вини у несвоєчасних розрахунках перед позивачем за спожиту в жовтні - грудні 2018 року електроенергію, а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об'єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені на 80% - до 13180,56 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі заявленому позивачем - 5902,77 грн, а пені в зменшеному судом розмірі - 13180,56 грн.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161; ідент.код 31448144) на користь Акціонерного товариства “Херсонобленерго” (73000, м.Херсон, вул.Пестеля, буд.5; ідент.код 05396638) 13180,56 грн пені, 5902,77 грн - 3% річних та 1921,0 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України
та підписано суддею 05.12.2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва