79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.12.2019р. Справа № 914/2026/19
Господарський суд Львівської області в складі:
судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Тимчак Тетяни Дмитрівни, м.Луцьк,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс-Інвест", м.Львів,
про стягнення 143 769,12грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Слюсарчук Х.Р.
Встановив:
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справаза позовом Фізичної особи-підприємця Тимчак Тетяни Дмитрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс-Інвест" про стягнення 143 769,12грн.
За результатами розгляду справи, 19.11.2019р. Господарським судом було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс-Інвест" на користь Фізичної особи-підприємця Тимчак Тетяни Дмитрівни кошти в сумі 143 769,132грн та 2156,54грн судового збору.
Окрім того, згідно резолютивної частини рішення, судом призначено на 03.12.2019р. судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат та надано позивачу можливість у встановлений законом строк надати докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Позивачем 25.11.2019р. подано через канцелярію суду додаткові письмові пояснення щодо витрат на правову допомогу, та докази понесення таких витрат.
Суд звертає увагу на те, що виходячи із положень ч.4 ст.116 ГПК України, докази на підтвердження понесених судових витрат, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України.
В судове засідання 03.12.2019р. з'явився представник відповідача, подала письмові заперечення в яких просила суд визначити розмір витрат позивача на правову допомогу у справі №914/2026/19, у розмірі визначеної суми гонорару адвоката - 20 000,00грн. Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив суд проводити засідання без його участі.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача Фізичної особи-підприємця Тимчак Тетяни Дмитрівни представляв адвокат Леміщак Дмитро Михайлович на підставі довіреності від 04.11.2019р. та ордеру на надання правничої допомоги серії АС №1002022.
Повноваження Леміщака Дмитра Михайловича, як адвоката, підтверджуються долученими до справи копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.12.2017р серії ВЛ № 986.
В підтвердження факту надання адвокатом Леміщаком Дмитром Михайловичем правової допомоги Фізичній особі -підприємцю Тимчак Тетяні Дмитрівні, позивачем долучено до справи детальний опис наданих адвокатом послуг та копію письмової консультації наданої адвокатом щодо правомірності утримання відповідачем передахованих позивачем коштів в сумі 143 769,12грн.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Леміщак Дмитро Михайлович брав участь в судових засіданнях 05.11.2019р. та 19.11.2019р. у справі №914/2026/19, де представляв інтереси позивача Фізичної особи-підприємця Тимчак Тетяни Дмитрівни.
Позивачем долучено до справи копію платіжного доручення від 23.08.2019р. №359 згідно якого, позивачем перераховано адвокату Леміщаку Д.М. гонорар за надання правової допомоги в розмірі 20 000,00грн.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд звертає увагу на те, що критерії співмірності визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав, однак звернув увагу на те, що розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 26 509,80 грн розрахований відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність з 15.12.2017р.
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, суд дій шов висновку, що розмір гонорару сплаченого відповідачем адвокату, відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Щодо решти суми витрат на правову допомогу в розмірі 26 509,80 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, то суд зазначає, що такі розраховані відповідно до закону України «про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність з 15.12.2017р., що зазначається самим адвокатом.
Окрім того, якщо гонорар в розмірі 20 000,00грн позивачем сплачено адвокату, то доказів сплати позивачем адвокату коштів в сумі 26 509,80грн, суду не надано.
Позивачем також не надано суду договору про надання правової допомоги, з якого вбачалося б, що такі кошти позивач зобов'язаний буде перерахувати в майбутньому.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, беручи до уваги складність даної справи, ціну позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки даного позову, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов'язаність цих витрат з розглядом справи, пропорційність, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони, суд дійшов до висновку про покладення на позивача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката частково у розмірі 20 000,00грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 221, 244 ГПК України, суд
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс-Інвест" (79008, м.Львів, пл.Соборна,12/7, ідентифікаційний код 36417660) на користь Фізичної особи-підприємця Тимчак Тетяни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 05.12.2019р.
Суддя Запотічняк О.Д.