79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.12.2019 справа № 914/2212/19
Господарський суд Львівської області в складі:
судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до відповідача: Комунального підприємства Сокальської міської ради
“Сокальтеплокомуненерго”, м.Сокаль,
про стягнення 18 342,92 грн,
за участю представників:
від позивача: Конопліцький І.В.
від відповідача: Варениця Т.В.
Обставини справи.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Сокальської міської ради “Сокальтеплокомуненерго” про стягнення 18 342,92 грн.
Ухвалою від 04.11.2019р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2019р.
В судове засідання 03.12.2019р. з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 03.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного із відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 27.10.2016р. № 5244/1617-БО-21, передав у власність відповідача природній газ на загальну суму 5 258 010,41грн, а за період березень-квітень 2017 року на суму 649 117,87 грн.
За умовами договору відповідач повинен був здійснювати оплату за отриманий природній газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно. За неналежне виконання договірних зобов'язань по оплаті газу отриманого протягом березня-квітня 2017 року, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 9 260,68 грн, 3% річних в сумі 1694,03грн, та 7 388,21грн інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача.
Заперечення відповідач проти позову.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В той же час, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені. В даному клопотанні відповідач погодився із розрахунками пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями за березень-квітень 2017 року, нарахованих позивачем, однак просить зменшити пеню на 90%.
Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач посилається на те, що оплата за отриманий відповідачем згідно договору купівлі-продажу від 27.10.2016р. № 5244/1617-БО-21 природний газ, проведена в повному обсязі, а порушення строків оплати зумовлено тим, що Комунальне підприємство Сокальської міської ради “Сокальтеплокомуненерго” фінансується за рахунок коштів від наданих населенню, підприємствам, установам і організаціям послуг, та за рахунок бюджетних коштів. За результатами фінансово-господарської діяльності підприємство отримувало збитки. Станом на 01.07.2017р. заборгованість перед підприємством за послуги теплопостачання становила 2 248,4 тис.грн.
Відповідач посилається на те, що позивачем не доведено, що прострочення відповідачем платежів за отриманий природний газ, заподіяло йому збитки. В той же час, стягнення із відповідача повного обсягу пені, 3% річних та інфляційних втрат тільки погіршить фінансову ситуацію відповідача та може призвести до банкрутства підприємства
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством Сокальської міської ради «»Сокальтеплокомуненерго (споживач) було укладено договір № 5244/1617-БО-21 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався постачити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а споживач зобов'язався оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.п.1.1., 1.3Договору). Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п.1.2.Договору).
Відповідно до п.12.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін,за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно додаткової угоди від 31.03.2017р. до договру постачання природного газу від 27.10.2016р. № 5244/1617-БО-21, строк дії договру було визначено з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Планові обсяги газу, який мав поставлятися за даним договором в період із жовтня 2016р. по березень 2017р., сторони погодили в п. 2.1 Договору. У зв'язку із продовженням строку дії договору до 30.09.2019р., додатковою угодою від 31.03.2017р до договору постачання природного газу від 27.10.2016р. № 5244/1617-БО-21, сторони визначили обсяги природного газу, який мав поставлятися протягом квітня-червня та вересня 2017 року.
Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 7 099,20 грн.
Додатковою угодою від 31.10.2016р. №1 сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, та визначили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ підлягають 8 182,80грн.
Додатковою угодою від 22.11.2016р. №2 сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, та визначили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ підлягають 8 577,60грн.
Додатковою угодою від 30.12.2016р. №3 сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, та визначили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ підлягають 5930,40грн.
Додатковою угодою від 31.03.2017р. №5 сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, та визначили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ підлягають 9488,64грн.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконання умов Договору за період березень-квітень 2017 року, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 649 117,87 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.03.2017р. на суму 642191,16 та від 30.04.2017р. на суму 6 926,71грн, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.6.1 Договору, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, природній газ поставлений позивачем протягм березня 2017 року на суму 642 191,16 грн, мав бути оплачений відповідачем до 25 квітня 2017 року включно, а природній газ поставлений протягом квітня 2017 року на суму 6 926,71 грн, мав бути оплачений відповідачем до 25 травня 2017 року.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, оплачував отриманий природний газ несвоєчасно та не в повному обсязі.
Зокрема, остаточний розрахунок за газ отриманий у березні -квітня 2017 року, відповідач провів тільки у липні 2017 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити продавцю пеню у розмірі 21% річних (16,4% річних в редакції додаткової угоди від 31.03.2017р.), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленого газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 260,68 грн, 3% річних в сумі 1694,03грн, та 7 388,21грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% , а саме до 926,07 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
З огляду на викладені положення законодавства, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, тому суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У клопотанні про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що оплата за отриманий відповідачем згідно договору купівлі-продажу від 27.10.2016р. № 5244/1617-БО-21 природний газ, проведена в повному обсязі, а порушення строків оплати зумовлено тим, що Комунальне підприємство Сокальської міської ради “Сокальтеплокомуненерго” фінансується за рахунок коштів від наданих населенню, підприємствам, установам і організаціям послуг, та за рахунок бюджетних коштів. За результатами фінансово-господарської діяльності підприємство отримувало збитки. Станом на 01.07.2017р. заборгованість перед підприємством за послуги теплопостачання становила 2 248,4 тис.грн.
На підтвердження вказаного відповідачем долучено звіт про фінансові результати за 9 місяців 2017 року, інформацію про стан розрахунків за послуги теплопостачання станом на 01.07.2017р.,
Відповідач також посилається на те, що позивачем не доведено, що прострочення відповідачем платежів за отриманий природний газ, заподіяло йому збитки. В той же час, стягнення із відповідача повного обсягу пені, 3% річних та інфляційних втрат тільки погіршить фінансову ситуацію відповідача та може призвести до банкрутства підприємства
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені у даній справі, суд бере до уваги наступні обставини:
- поставлений позивачем протягом березня-квітня 2017 року природний газ, оплачений відповідачем у повному обсязі;
- основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (у т.ч. в учбові заклади, дитячі садки, оздоровчі санаторії, лікарні та ін.), тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль;
- невиконання зобов'язань було зумовлено тим, що єдиним джерелом доходу відповідача є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, підприємств, установ, організацій та кошти отримані з бюджету.
- позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
Окрім того, суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з КП "Сокальтеплокомуненерго" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 1000,00грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 10 082,24грн з яких: 1000,00 грн пені, 1694,03грн 3% річних, 7 388,21грн інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 21.02.2013 № 7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає
судовий збір в сумі 1921,00 грн сплачений позивачем при поданні позову до суду.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради
“Сокальтеплокомуненерго” (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул. Героїв УПА,21, ідентифікаційний код 22422842) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) - 1000,00грн пені, 1694,03грн 3% річних, 7 388,21грн інфляційних втрат, та 1921,00 грн судового збору
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2019р.
Суддя Запотічняк О.Д.