ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2019Справа № 910/17013/19
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" (м. Київ)
Про забезпечення позову
поданою разом із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" до Акціонерного товариства "Скай Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Суддя Ващенко Т.М.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" (далі - заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
- до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 27.11.19. за реєстровим № 1447 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел Оленою Володимирівною (свідоцтво № 8435), за яким стягувачем є Акціонерне товариство «Скай Банк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін», що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни у межах виконавчого провадження № 60749848;
- виключити з опису та зняти арешт з основних засобів (обладнання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін», які зазначені в постанові приватного виконавця Білан Світлани Володимирівни від 29.11.19. про опис та арешт майна (коштів) боржника за виконавчим провадженням № 60749848.
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлану Володимирівну та Акціонерне товариство «Скай Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» основні засоби (обладнання), які були описані, арештовані та вилучені на підставі постанови приватного виконавця Білан Світлани Володимирівни від 29.11.19. про опис та арешт майна (коштів) боржника за виконавчим провадженням № 60749848.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.
Заяву обґрунтовано наступним
Під час вчинення 27.11.19. виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги ст. 27 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо недотримання тридцятиденного строку з моменту реєстрації 05.11.19. в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також вимоги щодо безспірності вимог банку, оскільки пред'явлена фактично неіснуюча заборгованість за прострочення процентів по кредиту за період з 29.10.19. по 26.11.19. в сумі 3795,82 доларів США, оскільки після закінчення строку кредитування 01.11.19. проценти не підлягають нарахуванню. Станом на день звернення до суду з даною заявою спірний виконавчий напис було пред'явлено відповідачем до виконання, за яким 28.11.19. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білан Світланою Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60749848 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1447 від 27.11.19. та винесено постанову про арешт майна боржника. 29.11.19. приватним виконавцем Білан Світланою Володимирівною за виконавчим провадженням № 60749848 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою зазначене у виконавчому написі нотаріуса майно вилучено та передано на зберігання представнику відповідача.
Заявник наголошує, що за спірним виконавчим написом було звернуто стягнення на належне позивачу деревообробне обладнання, яке безпосередньо використовується товариством у господарській діяльності, наслідком чого є повне зупинення діяльності товариства через відсутність обладнання, наказом по підприємству оголошено простій.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, разом з якою подано дану заяву про забезпечення позову, предметом позову є встановлення наявності або відсутності підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В той же час, із матеріалів позову вбачається, що на сьогоднішній день оскаржуваний виконавчий напис став підставою для відкриття 28.11.19. приватним виконавцем Орел Оленою Володимирівною виконавчого провадження № 60749848 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" та прийнято постанову від 29.11.19. про опис та арешт майна (коштів) заявника на оспорюваним виконавчим написом.
Суд відзначає, що приписи ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють вичерпний перелік підстав зупинення виконавчих дій, не містять такої підстави як оскарження виконавчого документу до суду, а вказують лише на обов'язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема, на підставі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Тобто, звернення до суду з позовом про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, у зв'язку із порушенням приписів закону при його вчиненні, не нівелює обов'язку виконавця вчинити примусові дії з його виконання в порядку та в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про обґрунтованість посилань заявника на можливе виконання спірного виконавчого напису (стягнення визначених коштів) за час вирішення даного спору в суді.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Оскільки в даному випадку предметом спору є немайнова позовна вимога, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не є взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відтак, за наявності в матеріалах справи документарного підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису обґрунтованим є посилання на те, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення за ним кошти вже будуть стягнуті і з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та витрачати додаткові кошти.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вказаними нормами закону передбачено, що власник має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
Суд зазначає, що стягнення коштів за наслідками вчинення приватним виконавцем виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, правомірність якого оскаржується, зводиться до можливого протиправного позбавлення власника свого права власності на майно у випадку встановлення судом обставин щодо неправомірності вчинення відповідного виконавчого напису.
Тому, в даному випадку, враховуючи те, що на час розгляду справи розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі нього є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Аналогічні висновки щодо необхідності з метою забезпечення належного захисту прав і інтересів осіб зупинення виконавчого провадження до розгляду спору про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого відкрито відповідне виконавче провадження, містяться в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.18. у справі № 910/1040/18, які в послідуючому знайшли своє застосування при вирішення тотожних питань в постановах Верховного Суду від 25.02.19. у справі № 924/789/18 та у справі № 924/790/18.
При цьому, судом враховано, що обраний захід до забезпечення позову не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Отже, господарська діяльність відповідача як банківської установи полягає у залученні у вклади коштів не конкретної особи або обмеженої кількості осіб, а необмеженої (на розсуд банку) кількості фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, а тому тимчасове (до вирішення цього спору по суті) зупинення стягнення за вимогами до позивача як одного із боржників відповідача не може вважатися втручанням в господарську діяльність останнього у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності".
З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може породжувати подання нових позовів, зокрема стосовно повернення майна за рахунок якого буде здійснено задоволення вимог кредитора в межах виконавчого провадження (у разі встановлення судом обставин неправомірності видачі оскаржуваного виконавчого напису), суд вважає обґрунтованими вимоги щодо зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису.
Що стосується формулювання вимоги позивача про зупинення саме стягнення, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 60749848 у приватного виконавця Білан С.В., то суд відзначає, що зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису охоплює як зупинення його виконання в рамках виконавчого провадження № 60749848, так і в цілому унеможливлює виконання спірного виконавчого напису в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" за час дії таких заходів забезпечення позову, а тому не вбачає необхідності у конкретизації суб'єкта заборони.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (ч. 4 ст. 35 вказаного Закону).
З огляду на викладене та враховуючи те, що вимоги заявника про виключення з опису та зняття арешту з основних засобів (обладнання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін», та зобов'язання приватного виконавця та Акціонерного товариства «Скай Банк» повернути заявнику основні засоби (обладнання), за своєю суттю є фактично наслідками задоволення позовних вимог в даній справі, що не допускається за приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню в частині вимог заявника про:
- виключення з опису та зняття арешту з основних засобів (обладнання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін», які зазначені в постанові приватного виконавця Білан Світлани Володимирівни від 29.11.19. про опис та арешт майна (коштів) боржника за виконавчим провадженням № 60749848.
- зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни та Акціонерного товариства «Скай Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» основні засоби (обладнання), які були описані, арештовані та вилучені на підставі постанови приватного виконавця Білан Світлани Володимирівни від 29.11.19. про опис та арешт майна (коштів) боржника за виконавчим провадженням № 60749848.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення зазначеного вище зупинення стягнення.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 27.11.19. за реєстровим № 1447 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел Оленою Володимирівною (свідоцтво № 8435) на договорі застави № 06-1-07-23-З від 02.11.18.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 05.12.19., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.
5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
6. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 36; ідентифікаційний код 39627921).
7. Боржником за даною ухвалою є Акціонерне товариство "Скай Банк" (01054, м. Київ, вул. О.Гончара, б. 76/2; ідентифікаційний код 09620081).
8. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тетяна Миколаївна Ващенко