ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2019Справа № 910/7748/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про відшкодування 98 000,00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Репета Ю.Ю.
обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди у розмірі 98 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 18.06.2019 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви сім днів з дня вручення цієї ухвали.
01.07.2019 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.
02.07.2019 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог. Вказана заява розцінена судом як заява про виправлення описки та технічної помилки. Так, відповідно до поданої заяви позивач повідомляє, що в позовній заяві позивачем наданий розрахунок пені, вказана вимога обґрунтована з посиланням на норми закону, проте в прохальній частині позову не заявлена до стягнення.
Відповідно до заяви, поданої на підставі ст. 46 ГПК України, ціна позову становить 101 946,85 грн. (98 000,00 грн. осн. борг + 3 946,85 грн. пеня). Заява прийнята судом розгляду.
Ухвалою суду від 08.07.2019 судове засідання призначено на 26.09.2019.
08.08.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погодився з сумою вимоги позивача, оскільки згідно звіту №18-165 про оцінку вартості збитків, вартість ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу деталей становить 85 450,72 грн., то законна сума становить 83450,72 грн. (за мінусом франшизи в розмірі 2000,00 грн.) Проти суми пені відповідач заперечив повністю, окрім того відповідач заперечив проти суми витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., оскільки вважає вказану суму не співмірну зі складністю справи та виконання адвокатських робіт.
У судовому засіданні 26.09.2019 судом оголошено перерву до 22.10.2019.
30.09.2019 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про зменшення позовних вимог в частині основної суми боргу та збільшення в частині пені, на підставі ст. 46 ГПК України, у зв'язку з надходженням відзиву від відповідача та частковим визнанням його з боку Позивача.
У поданій заяві позивач вказує, що відповідно до Звіту №18-165 від 08.10.2018 року вартість відновлювального ремонту ТЗ «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням фізичного зносу складає 85 450,72 грн. Отже сума, що підлягала сплаті Відповідачем складає 85 450,72 грн. - 2000,00 грн. (франшиза передбачена полісом АМ/4792471) = 83 450,72 грн. Окрім того, розрахунок суми пені позивач провів з врахуванням уточненої суми та тим, що Відповідач станом на 25.09.2019 року своє зобов'язання так і не виконав.
Відповідно до заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 83 450,72 грн. основного боргу та 11 639,66 грн. пені.
Відповідно до п.2 ч.2. ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Подана заява прийнята судом до розгляду. Отже має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.
22.10.2019 судове засідання не відбулося, суд відклав розгляд справи до 19.11.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.11.2017 року між ПрАТ «УПСК» та ТОВ «Ольгіополь-К» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів ОКЮ №035/000/170000073 від 06.11.2017 (надалі - Договір страхування). Предметом страхування за цим Договором страхування виступають майнові інтереси ТОВ «Ольгіополь-К», пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі за текстом - Застрахований автомобіль) від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «ІВП», «ВИКРАДЕННЯ».
Як встановлено судом, 23.09.2018 на а/д М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen СС», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була завдана матеріальна шкода.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.10.2018 (справа №369/12519/18 провадження №3/369/4366/18) ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП (порушення п. 13.1 ПДР) було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю «Land Cruiser 200», ? 7373 , який був застрахований у позивача, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту 035/000/170000073 06.11.2017.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 035/000/170000073 06.11.2017 на підставі страхового акту від 03.12.2018 №КАСКО/035/000/18/0109 позивач виплатив на рахунок страхувальника 118 722,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.12.2018 №7.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої .
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Volkswagen СС», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.10.2018 (справа №369/12519/18, провадження №3/369/4366/18).
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 23.09.2018, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen СС», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/004792471. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АМ/004792471 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Volkswagen СС», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час спірної ДТП.
28.01.2019 року, в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ «УПСК» звернулося до Відповідача з Претензійним листом в якому було викладено вимогу про сплату страхового відшкодування, а також до листа було додано необхідні для його розгляду документи. Однак а ні відповіді, а ні коштів від Відповідача на адресу та рахунок Позивача не надійшло.
З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №СПМ-К-Д07733 від 17.10.2018 складає 118 722,55 грн.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеної позивачем суми фактичних витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 83 450,72 грн., які Відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон).
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування", а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.
При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 р. №6-49цс14 та від 02.12.2015 р. №6-691цс15).
В матеріалах справи міститься Звіт №18-165 від 08.10.2018 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Васіковський С.О., в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу «Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 85 450,72 грн.
У вищевказаному висновку вказано, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - становить 0,3385.
Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Згідно полісу №АМ/004792471 франшиза, тобто сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 2 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АМ/004792471 та положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд вказує на те, що на відповідачеві за полісом №АМ/004792471 лежить обов'язок відшкодувати за спірним страховим випадком 83 450,72 грн. (в межах витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу - 85 450,72 грн. та за мінусом франшизи за полісом №АМ/004792471 в сумі 2 000,00 грн.).
За встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 83 450,72 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 11 639,66 грн. пені визнається судом обґрунтованою, розрахунок суми пені проводився з урахуванням уточненої суми стягнення, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 639,66 підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, Позивач разом з позовною заявою подав попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаний з розглядом справи. До витрат пов'язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідально до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В матеріалах справи містяться копія укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Юхименко та Партнери» договору про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової допомоги на умовах та в порядку, що визначені цим договором, ордер серія КС №615202, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правової допомоги №1 до договору №1/05 від 21.05.2019, платіжне доручення №4979 від 10.06.2019 на суму 10 000,00 грн.
Проаналізувавши договір №1/05 про надання правової допомоги, суд встановив, що договір укладений на 12 місяців та адвокатське об'єднання надає правову допомогу позивачу в сфері страхового права. Тому для адвокатського об'єднання ця справа є стандартною, а відтак адвокатські витрати є не спів мірними зі складністю справи, зокрема витрачення адвокатом 5 (п'яти) годин для написання, підготовки, копіювання та надсилання позовної заяви з додатками до суду та сторонам. Отже на переконання суду, витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. не є співмірними зі складністю справи та виконанням адвокатських робіт та загальним часом (10 годин), витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. ,які суд вважає співмірними та справедливими до стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
Позов Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код 206026881) 83 450 (вісімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 72 коп. основного боргу, 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 66 коп. пені, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору, 5 (п'ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 03.12.2019
Суддя І.І. Борисенко