номер провадження справи 27/182/19
25.11.2019 Справа № 908/2241/19
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний номер юридичної особи 30019801)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 05535349)
про стягнення 6 114 069 грн. 89 коп.
за участю за участю
представника позивача: Роєнко Є.В., довіреність № 1-834, від 25.04.2019
представник відповідача: Гарагуля О.О., довіреність № б/н, від 21.05.2019
21.08.2019 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртрансгаз” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” 5 690 029 грн. 63 коп. заборгованості, 390 508 грн. 74 коп. пені, 33 531 грн. 52 коп. 3 % річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2241/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 23.08.2019, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2241/19, присвоєно справі номер провадження 27/182/19 та призначено підготовче судове засідання на 13.09.2019.
Ухвалою суду від 13.09.2019 року, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 02.10.2019р.
30.09.2019р. на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 1251 від 26.09.2019 (вх. № 08-08/20096/19 від 30.09.2019) про зменшення нарахованої позивачем пені на 90 %, та стягнення з відповідача пеню у розмірі 39 050 грн. 87 грн., мотивуючи тим, що підприємство на теперішній час знаходиться вкрай складній фінансовій ситуації. Представник позивача заперечував проти зменшення розміру пені заявленої до стягнення.
Ухвалою суду від 02.10.2019 судом відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на 30 днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 05.11.2019.
Представник позивача в підготовчому засіданні 05.11.2019р. підтримав клопотання № 1001ВИХ-19-5003 від 28.10.2019 (вх. № 08-08/22516/19 від 30.10.2019 р.) надане через канцелярію суду. Просив суд поновити АТ “Укртрансгаз” строк на подання електронних доказів та приєднати до матеріалів справи електроні докази, які були додані (оформлені на папері) до позовної заяви, що розміщені на цифровому диску DVD-R № ZE6369-DVRТ47D. Клопотання позивача судом прийнято.
Крім того позивач надав суду заперечення № 1001ВИХ-19-5061 від 30.10.2019 (вх. № 08-08/22712/19 від 31.10.2019) на клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, відповідно до якого заперечив проти зменшення пені, зазначивши, що сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи. Зокрема, загальна сума порушеного зобов'язання складає - 5690029,63 грн., а сума нарахованих позивачем відповідачу неустойки (пені) становить - 390508,74 грн., що складає менше 7% від суми порушеного зобов'язання;зобов'язання зі сплати суми основного боргу в розмірі 5690029,63 грн. залишається не виконаним та відповідач не вчиняє будь-яких реальних дій для його фактичного та повного виконання; АТ «Укртрансгаз» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, шляхом його транспортування магістральними трубопроводами. АТ «Укртрансгаз» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки Держави, яке здійснює забезпечення населення та промислових підприємств України природним газом, а також здійснює транзит природного газу до країн Європейського Союзу відповідно до міжнародних зобов'язань Держави в умовах вжиття Кабінетом Міністрів України надзвичайних заходів щодо недопущення зменшення обсягів транспортування природного газу. Відтак, невиконанням(неналежним виконанням) взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач поставив позивача у вкрай невигідне становище, порушуючи умови Договору, своєчасне та повне виконання якого мало та має вагоме значення для АТ «Укртрансгаз» як підприємства газотранспортної системи України, яке має стратегічне значення для держави Україна, що призводить до значних збитків та провокує суттєві ризики сталої роботи газотранспортної системи України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
У підготовчому засіданні 05.11.2019 судом, на підставі ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 20.11.2019, про що винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 20.11.2019р. підготовче засідання закрито, призначено розгляд справи по суті на 25.11.2019р.
22.11.2019 від відповідача надійшла відповідь на заперечення позивача № 1495 від 22.11.2019р. (вх. № 08-08/24427/19 від 22.11.2019), відповідно до якої зазначено, що причина утворення заборгованості відповідача перед позивачем не є наслідком винних дій відповідача ПрАТ «Мелітопольгаз», як і інші Оператори ГРМ протягом 4 років звертається до Міністерства енергетики та вугільної промисловості та НКРЕ КП з питанням перегляду тарифу на нормовані виробничі втрати. У 2015 році Оператори ГРМ звернулись із колективним позовом до Міненерго вугілля. Рішенням суду Міненерговугілля зобов'язано затвердити розмірі нормативних втрат і виробничо технологічних втрат природного газу для Операторів ГРМ за списком, включно і ПАТ «Мелітопольгаз». Рішення суду не виконано. Останній раз тариф переглядався у грудні 2016 року та не включає в себе фінансування необхідного обсягу ВТВ. Таким чином, через ігнорування рішення суду, не перегляд тарифу протягом останніх років відповідач позбавлений можливості у повному обсязі сплачувати послуги надані АТ «Укртрансгаз», адже кошти на проведення таких оплат просто не закладені в тариф Товариства. Як раніше було зазначено у клопотанні, Відповідач, тривалий час знаходився у процедурі банкротства, і був вимушений сплачувати вимоги конкурсних кредиторів, остаточно розрахуватись відповідач зміг лише у 2017 році, відповідно 12.05.2017 року ухвалою Господарського суду Запорізької області провадження було закрито. Із лютого 2018 року Товариство перебувало у арешті за заявою ПАТ НАК Нафтогаз, розрахуватися із стягувачем у повному обсязі відповідач зміг лише у січні 2019 року. Протягом періоду лютий-жовтень 2019 року відповідач усіма можливими способами намагався стабілізувати своє матеріальне становище, незважаючи не те, що за ліцензією ПАТ «Мелітопольгаз» отримує прибуток за надання послуг з розподілу природного газу. Споживання природного газу досить сезонне, і значною мірою відбувається з листопада по квітень, протягом же травня - жовтня Товариство отримує мінімальні грошові надходження. На підтвердження дійсних намірів Відповідача спрямованих на виконання грошового зобов'язання перед Позивачем, надаємо копії квитанцій про часткову сплату заборгованості у серпні 2019. Подальші дії направлені на добровільне виконання зобов'язання тимчасово неможливі, адже починаючи із 15.11.2019 року розрахункові рахунки відповідача знов знаходяться під арештом, в зв'язку з чим, відповідач просив суд задовольнити клопотання про зменшення суми пені.
У судовому засіданні 25.11.2019р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
25.11.2019 року в засіданні суду представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
25.11.2019 року представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог, а в разі задоволення судом позову просив суд зменшити розмір пені на 90 %.
В засіданні суду 25.11.2019р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 25.11.2019р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) та Публічним акціонерним товариством «Мелітопольгаз» (в подальшому Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз») (Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу № 1807000400 від 01.08.2018 (Договір), керуючись Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи (Кодекс), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (Кодекс ГТС).
Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (Послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг (п. 2.1 Договору).
Послуги надаються на умовах, визначених в у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщенні на веб-сайті Оператора та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання з відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника (п. 2.2 Договору).
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу (п. 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.
Сторони дійшли згоди, що в разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу (п. 9.1 Договору).
У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (п. 9.2 Договору).
У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту (п. 9.3 Договору).
Розділом 1 Кодексу ГТС встановлено, що небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.
Алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу.
Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (п. 11.4 Договору).
Пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Позивач посилається на те, що за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме: за березень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 298,43130 тис.куб.м. (3 088 764 кВтхгод)* на загальну вартість 2879737 грн. 91 коп.; за квітень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 206,9180 тис.куб.м. (2 141 601 кВтхгод)* на загальну вартість 1812380 грн. 69 коп.; за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 93,2530 тис.куб.м. (965 169 кВтхгод)* на загальну вартість 766 771 грн. 27 коп.; за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 26,6460 тис.куб.м. (275 786 кВтхгод)* на загальну вартість 231 139 грн. 76 коп.
Вказані добові небаланси відповідача виникали внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Позивач зазначає, що у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати рахунків, на загальну суму 5 690 029 грн. 63 коп., а відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати рахунків на оплату за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Правовідносини сторін врегульовано Договором транспортування природного газу.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Обсяги добових небалансів за березень-червень 2019 року підтверджуються актами позивача № 03-2019-1807000400 за березень 2019 року, № 04-2019-1807000400 за квітень 2019 року, № 05-2019-1807000400 за травень 2019 року, № 06-2019-1807000400 за червень 2019 року, довідками позивача № 1 про добові небаланси відповідача, що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат відповідача за березень, квітень, травень, червень 2019 року, довідками позивача № 3 про добові небаланси відповідача за березень, квітень, травень, червень 2019 року (оригінали додаються), актами приймання-передачі природного газу, оформленими між: позивачем та відповідачем, за березень, квітень, травень, червень 2019 року (копії додаються), реєстрами файлів завантаження до інформаційної платформи, які містяться в матеріалах справи.
Вказані добові небаланси відповідача виникали внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Отже, у відповідача виникли зобов'язання, передбачені Договором та Кодексом ГТС, а саме відповідач зобов'язаний оплатити наступні рахунки за добові небаланси: рахунок № 03-2019-1807000400 від 31.03.2019 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року на загальну вартість 2 879 737 грн. 91 коп., належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п.п. 4.1, 9.3 Договору та п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 22.04.2019; рахунок № 04-2019-1807000400 від 30.04.2019 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року на загальну вартість 1812380, грн. 69 коп., належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п.п. 4.1, 9.3 Договору та п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 21.05.2019; рахунок № 05-2019-1807000400 від 31.05.2019 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року на загальну вартість 766 771 грн. 27 коп., належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п.п. 4.1, 9.3 Договору та п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 24.06.2019; рахунок № 06-2019-1807000400 від 30.06.2019 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року на загальну вартість 231 139 грн. 76 коп., належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п.п. 4.1, 9.3 Договору та п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 19.07.2019р.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату добових небалансів за період з березня - червень 2019 року не здійснив.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, сума заборгованості в розмірі 5 690 029 грн. 63 коп. за несплату за добові небаланси за період з березня - червень 2019 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних за загальний період з 23.04.2019р. по 24.07.2019 р. в розмірі 33 531 грн. 52 коп. (по кожному акту окремо).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення 3% річних заявлено обґрунтовано.
До стягнення з відповідача належить сума 3% річних за загальний період з 23.04.2019р. по 24.07.2019р. в розмірі 33531 грн. 52 коп.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 390 508 грн. 74 коп. пені за загальний період з 23.04.2019р. по 24.07.2019р. (по кожному акту окремо).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 13.1 Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
Пунктом 13.5 Договору встановлено, що в разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Розрахунок пені здійснено позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 390 508 грн. 74 коп. пені за загальний період з 23.04.2019р. по 24.07.2019р.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що ПрАТ «Мелітопольгаз» знаходиться вкрай складній ситуації. Тяжке фінансове становище зумовлено тим, що до 12.05.2017р. ПрАТ «Мелітопольгаз більш 10 років перебував в процедурі банкротства, станом на травень 2017 року Товариством було погашено всі грошові вимоги кредиторів що складали 20 722 889 грн. З 02.02.2018 всі розрахункові рахунки та майно відповідача перебувало під арештом, через примусове стягнення за рішенням Господарського суду, за яким з ПАТ «Мелітопольгаз» було стягнуто 31 286 611,23 грн. Надано відстрочення виконання рішення суду строком на 2 роки до 12.10.2017 року. Станом на дату відкриття виконавчого провадження сума заборгованості складала 11067300,35 грн. Сума заборгованості за рішенням суду була сплачена у червні 2018 року, проте через той факт, що протягом тривалого часу відповідач не сплачував податки та загальнообов'язкові збори через арешт рахунків, утворилась заборгованість приблизно 9 млн грн., які також були стягнуті у примусовому порядку. Зняття арешту відбулось у січні 2019. З січня 2019, протягом 8 місяців відповідач намагається стабілізувати фінансовий стан, на сьогоднішній день відсутня заборгованість по обов'язковим платежам та зборам, проте залишається велика кредиторська заборгованість перед АТ «Укртрансгаз». Утворення заборгованості не є наслідком винних дій відповідача. ПрАТ «Мелітопольгаз», як і інші Оператори ГРМ протягом 4 років звертались до Міністерства енергетики та вугільної промисловості та НКРЕ КП з питанням перегляду тарифу на нормовані виробничі втрати. У 2015 році Оператори ГРМ звернулись із колективним позовом до Міненерго вугілля. Рішенням суду Міненерговугілля зобов'язано затвердити розмірі нормативних втрат і виробничо технологічних втрат природного газу для Операторів ГРМ за списком, включно і ПАТ «Мелітопольгаз». Рішення суду не виконано. Останній раз тариф переглядався у грудні 2016 року та не включає в себе фінансування необхідного обсягу ВТВ. Таким чином, через ігнорування рішення суду, не перегляд тарифу протягом останніх років відповідач позбавлений можливості у повному обсязі сплачувати послуги надані АТ «Укртрансгаз», адже кошти на проведення таких оплат просто не закладені в тариф відповідача. Також зазначив, що за ліцензією ПрАТ «Мелітопольгаз» отримує прибуток за надання послуг з розподілу природного газу. Споживання природного газу досить сезонне, і значною мірою відбувається з листопада по квітень, протягом же травня - жовтня Товариство відповідача отримує мінімальні грошові надходження. Основну частину доходу ПрАТ «Мелітопольгаз» від оплати за надані послуги з розподілу природного газу складають сплати за природний газ побутовими споживачами (населенням), що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки, а саме ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз». Таким чином, в тариф не закладені зазначені витрати на оплату газу. В зв'язку з чим,просить суд зменшити розмір пені на 90 %, та стягнути 39 050 грн. 87 коп. пені.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Суд зазначає, що зобов'язання з оплати транспортування природного газу за договором покладалися саме на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є приватним підприємством і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір транспортування природного газу, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи. Зокрема, загальна сума порушеного зобов'язання складає - 5 690 029 грн. 63 коп., а сума нарахованих позивачем відповідачу неустойки (пені) становить - 390 508 грн. 74 коп.
Зобов'язання зі сплати суми основного боргу в розмірі 5 690 029 грн. 63 коп. залишається не виконаним та відповідач не вчиняє будь-яких реальних дій для його фактичного та повного виконання.
Неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач поставив Позивача у вкрай невигідне становище, порушуючи умови Договору, своєчасне та повне виконання якого мало та має вагоме значення для АТ «Укртрансгаз» як підприємства газотранспортної системи України, яке має стратегічне значення для держави Україна, що призводить до значних збитків та провокує суттєві ризики сталої роботи газотранспортної системи України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість Замовника належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення суми пені.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, м. Мелітополь, Запорізької області задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 05535349) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний номер юридичної особи 30019801) 5690029 (п'ять мільйонів шістсот дев'яносто тисяч двадцять дев'ять) грн. 63 коп. заборгованості, 390508 (триста дев'яносто тисяч п'ятсот вісім) грн. 74 коп. пені, 33531 (тридцять три тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 52 коп. 3 % річних, 91711 (дев'яносто одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 05 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 05.12.2019р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова