номер провадження справи 33/148/19
03.12.2019 Справа № 908/2797/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.,
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2797/19
За позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький діловий центр" (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади (Гудименко), буд. 10-А, прим. 2; адреса об'єкту надання послуги: 69037, м. Запоріжжя , вул. Незалежної України, 37, нежитлове приміщення гуртожитку літ А-5)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: Білоус Д.С., довіреність № 616/20-19 від 28.08.2019 р.;
від відповідача: не з'явився
У Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 04.10.2019 р.) Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький діловий центр" про стягнення 103045,14 грн. заборгованості за відпущену у період: жовтень 2017 - квітень 2019 р.р. теплову енергію, 6965,12 грн. втрат від інфляції та 2996,91 грн. 3% річних.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2797/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.10.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/2797/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 05.11.2019 р.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 р. судове засідання відкладено на 03.12.2019 р.
У судове засіданні 03.12.2019 р. з'явився представник позивача.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 03.12.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані таким. 29.09.2017 р. до позивача від відповідача надійшла письмова заява з проханням укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Позивач надіслав відповідачу договір № 204128 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак договір між сторонами не укладений. Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 204128. У період із жовтня 2017 р. по квітень 2019 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію до нежитлового приміщення гуртожитку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 37, яким користувався споживач на підставі договору оренди № 1-06/17 від 01.06.2017 р. строком на 2 роки з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. Розрахунок відпущеної теплової енергії здійснювався відповідно до величини теплового навантаження на об'єкті опалення, що складає 0,016008 Гкал/год. Таким чином, позивач у вказаний період відпустив теплову енергію на загальну суму 103045,14 грн., оплат споживач не вносив. Позивач зазначає, що фактичні дії сторін (передача продавцем товару, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією.
25.11.2019 р. від позивача надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що відповідач на надіслану позивачем вимогу від 07.05.2019 р. № 393/05-юр щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за особовим рахунком № 204128 від 01.10.2017 р. зазначив про знаходження відповідача у скрутному фінансовому становищі та неможливість погасити борг одним платежем відразу. Відповідач просив надати розстрочку щодо погашення боргу строком на 1 рік. Жодних заперечень щодо нарахованих сум споживач не надавав, тим самим підтверджуючи наявність боргу перед позивачем.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового засідання повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 10-А, прим. 2.
Ухвала суду про відкриття провадження у дійсній справі отримана відповідачем 15.10.2019 р., ухвала про відкладення розгляду справи отримана відповідачем 11.11.2019 р.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, свого представника до суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, оскільки пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд,
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 третьої редакції Статуту Концерну "Міські теплові мережі" основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут. Основними функціями Концерну є: забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією населення для комунально-побутових потреб, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.
Згідно приписів статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) здійснюється на підставі договору. Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).
У ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений статтею 181 ГК України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідач звернувся до позивача з заявою від 29.09.2017 р. про укладення договору на теплопостачання приміщення за адресою: вул. Незалежної України, 37, площа 346,5 кв.м, у зв'язку з його орендою.
Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204128 від 01.10.2017 р., який направлявся позивачем відповідачу, відповідачем не підписаний. Доказів укладення договору у судовому порядку матеріали справи не містять.
Враховуючи наведені приписи законодавства наявність договору на відпуск енергії між сторонами у даному випадку є обов'язковим.
Однак, як встановлено судом, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між сторонами у справі укладений не був.
Позивач, при розгляді дійсного спору, факт не укладення з відповідачем договору підтвердив.
При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не може бути підставою для звільнення споживача теплової енергії від обов'язку проведення розрахунку за фактично спожиту теплову енергію.
Позивач у позовній заяві вказав, що заборгованість у відповідача виникла за період із жовтня 2017 р. по квітень 2019 р. за постачання теплової енергії у нежитлове приміщення гуртожитку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 37, яким користувався відповідач на підставі договору оренди № 1-06/17 від 01.06.2017 р. Розрахунок відпущеної теплової енергії здійснювався відповідно до величини теплового навантаження на об'єкті опалення, що складає 0,016008 Гкал/год.
Згідно розрахунку теплового навантаження на опалення приміщення ТОВ «Улісс-Тур» за адресою: вул. Незалежної України, буд. 37, виконаного у 2010 році, максимальна витрата тепла на опалення приміщення ТОВ «Улісс-Тур» 16008 ккал/год. При цьому даний документ (розрахунок) будь-якою особою не підписаний, не зазначено якою організацією складений, міститься лише посилання на те, що він узгоджений філією Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району. Крім того, як зазначено, розрахунок складений у 2010 році.
Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно: будівлі гуртожитку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 37, 13/100 її часток належить на праві приватної власності ТОВ «Улісс-Тур».
У матеріалах справи наявна копія договору оренди № 1-06/17 від 01.06.2017 р., який укладений між ТОВ «Улісс-Тур» (орендодавець) та ТОВ «Запорізький діловий центр» (орендар, відповідач), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування 13/100 частин нежитлового приміщення гуртожитку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 37, загальною площею 346,5 кв.м. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
За умовами пункту 8.1 даного договору, його укладено строком на 2 роки. Строк оренди - 2 роки з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Акт приймання-передавання вказаного нежитлового приміщення до договору № 1-06/17 підписаний 01.06.2016 р. Відтак, строк договору оренди № 1-06/17, на який посилається позивач у позові, спливає 01.06.2018 р.
Доказів того, що вказаний договір оренди не був розірваний сторонами достроково матеріали дійсної справи не містять.
Відповідно до акту про не допуск до здійснення перевірки від 29.10.2018 р., складеного комісією у складі представників філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, які прибули 29.10.2018 р. для здійснення перевірки до ТОВ «Запорізький діловий центр», вул. Н. України, 37, приміщення зачинено.
Також комісією у складі представників філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району 31.01.2019 р. складений акт обстеження системи теплоспоживання ТОВ «Запорізький діловий центр», вул. Незалежної України, 37, в якому зазначено, що офісне приміщення розташоване на І-му та ІІІ-му поверхах 5-ти поверхового гуртожитку. Система опалення однотрубна, спільна з гуртожитком. На момент обстеження приміщення не експлуатується.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, позивачем має бути доведено обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період.
Разом з тим, враховуючи наведене вище, у суду відсутні будь-які належні та допустимі у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України докази того, що відповідач у період із жовтня 2017 р. по квітень 2019 р. (період, заявлений до стягнення) орендував нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 37 та фактично там перебував, а відтак і споживав теплову енергію. Крім того, строк договору оренди № 1-06/17, за умови що його не було розірвано і відповідач фактично користувався приміщенням, сплив 01.06.2018 р.
Посилання позивача на лист відповідача вих. 62 від 22.05.2019 р., яким відповідач відповів на вимогу позивача від 07.05.2019 р. вих. № 393/05-юр, не спростовує висновків суду, оскільки даний лист не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту фактичного споживання відповідачем теплової енергії за заявлений період.
Акти приймання-передачі теплової енергії за № 204128, які долучені до матеріалів справи, відповідачем не підписані. Належних доказів на підтвердження направлення актів приймання передачі-теплової енергії та рахунків відповідачу матеріали справи не містять. Подані позивачем реєстри відправлених рахунків, актів приймання-передачі т/енергії не можуть вважатися такими доказами, оскільки складені позивачем, відмітки поштового відділення зв'язку щодо приймання до відправлення документів не містять, відповідних квитанцій пошти до матеріалів справи також не подано.
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019 р.р., на які посилається позивач, лише підтверджують факт здійснення позивачем теплопостачання у м. Запоріжжі у спірному періоді, однак не доводять обсяг фактично поставленої відповідачу теплової енергії.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Вирішуючи вказану справу по суті спору судом враховано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини (факти), на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Позивачем не доведено належним чином факт поставки теплової енергії відповідачу у період: жовтень 2017 р. - квітень 2019 р. теплової енергії на суму 103045,14 грн., відповідно не доведена і заявлена до стягнення сума основного боргу 103045,14 грн.
Вимоги про стягнення з відповідача 2996,91 грн. 3% річних та 6965,12 грн. втрат від інфляції також залишаються судом без задоволення, оскільки позивачем не доведено як виникнення так і прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а отже відсутня правова підстава для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" судом відмовляється у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1921,00 грн., сплачений позивачем при поданні позовної заяви, залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - "05" грудня 2019 р.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко