88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
05.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/589/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", м. Ужгород до фізичної особи - підприємця Кочетової Юліанни Іванівни, м. Мукачево про стягнення суми 13175,61грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до Кочетової Юліанни Іванівни , м. Мукачево про стягнення суми 13175,61грн. заборгованості по оплаті вартості спожитого природного газу за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141456FF4BP016 від 01.01.2016, у тому числі 9918,04грн. основного боргу, 3015,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 241,91грн. три відсотки річних посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, у встановлений строк не здійснив у повному обсязі оплату вартості спожитого у січні, лютому, березні та квітні 2019 року природного газу, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість перед ТОВ «Закарпатгаз Збут», яка станом на 19.08.2019, складає суму 9 918,04 грн., що підтверджується узгодженим та скріпленим печатками та підписами сторін Актами приймання-передачі природного газу за №33К89001995 від 31.01.2019, №33К89005779 від 28.02.2019, №33К89009609 від 31.03.2019, та №33К89011320 від 30.04.2019.
За наведених обставин, позивачем здійснено нарахування пені та трьох відсотків річних за невиконання відповідачем своїх зобов'язання в період 11.02.2019 по 10.08.2019 з огляду на що, просить стягнути з відповідача на його користь суму 3015,66 грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 241,91 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/589/19, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2019 суд ухвалив залишити позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» без руху, у зв'язку з виявленими в ній недоліками.
10.10.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2019 суд ухвалив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.11.2019 р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 15.10.2019 була надіслана відповідачу 17.10.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Крилова, будинок 60, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 18.10.2019 отримана відповідачем.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
01.01.2016 між ТОВ «Закарпатгаз Збут» (далі - Позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Кочетова Юліанна Іванівна (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141456FF4BP016 (надалі - Договір)
Згідно з умовами п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
У п.4.2.3. Договору зазначено, що остаточний розрахунок по сплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з п. 2.9.3 Договору, Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання передачі газу.
29.11.2018 між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів №1141456FF46P016 від 01.01.2016, якою визначено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ, а Споживач прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Матеріалами справи встановлено, що Постачальник передав, а Споживач прийняв у січні 2019 року 1,797 тис.м.куб., у лютому 2019 року 1,096 тис.м.куб., у березні 2019 року 0,243 тис.м.куб., та у квітні 2019 року 0,118 тис.м.куб. природного газу.
Вартість переданих обсягів природного газу за вказаний період складає 39 187,69 грн., що підтверджуються скріпленим печатками та підписами сторін Актами приймання-передачі природного газу за №33К89001995 від 31.01.2019, №33К89005779 від 28.02.2019, №33К89009609 від 31.03.2019, та №33К89011320 від 30.04.2019.
Всупереч взятих на себе зобов'язань за Договором, Відповідач у встановлений строк не здійснив у повному обсязі оплату вартості спожитого у січні, лютому, березні, та квітні 2019 року природного газу, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за спожитий природний газ перед ТОВ «Закарпатгаз Збут», яка станом на 19.08.2019 складає 9 918,04 грн.
У зв'язку з несплатою заборгованості, 11.05.2019 Товариство звернулося до Відповідача із вимогою №88708-Сл-9657-0519 про сплату заборгованості у 7-денний термін з моменту отримання такої вимоги.
Однак, вказана вимога Відповідачем залишена без відповіді, та задоволення.
З огляду на прострочення проведення розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені та трьох відсотків річних за невиконання відповідачем своїх зобов'язання в період 11.02.2019 по 10.08.2019 з огляду на що, просить стягнути з відповідача на його користь, крім суми основного боргу суму 3015,66 грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 241,91 грн. трьох відсотків річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а саме: скріпленими печатками та підписами сторін Актами приймання-передачі природного газу за №33К89001995 від 31.01.2019, №33К89005779 від 28.02.2019, №33К89009609 від 31.03.2019, та №33К89011320 від 30.04.2019.
Поряд з цим, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов'язань з вчасної оплати послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець належним чином своїх грошових зобов'язань не виконав, вартість отриманих послуг не сплатив, тому вимога позивача про стягнення суми боргу в примусовому порядку підлягає до задоволення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення пені з урахуванням визначених позивачем періодів, а також встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 3015,66 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення позивачем суми 3% річних з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування суд встановив, що такий є правильний, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 241,91 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором підлягає задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ", (Код ЄДРПОУ 39582749, 88015, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Погорелова, будинок 2) суму 13 175 (Тринадцять тисяч сто сімдесят п'ять гривень) 61.коп., в т. ч. 9 918 (Дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень) 04 коп., основного боргу, 3015 (Три тисячі п'ятнадцять гривень) 66 коп. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та суму 241 (Двісті сорок одна гривня) 91 коп. - трьох відсотків річних, а також суму 1921 грн. (Одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.12.2019
Суддя О.Ф. Ремецькі