88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
05.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/532/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м.Ужгород до ОСОБА_1 про стягнення суми 43 644,29 заборгованості за Договором оренди №03-13-01/014 від 14.09.2018 року.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 43 644,29 заборгованості за Договором оренди №03-13-01/014 від 14.09.2018 року, посилаючись на порушення вимог статтями 8, 55, 124 Конституції України, статями 11, 15, 16, 530, 629 Цивільного кодексу України; статтею 193 Господарського Кодексу України; статями 4, 20, 29, 30, 486, Господарського -процесуального Кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 14.09.2018 між позивачем та відповідачем у справі договору оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуального майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №03-13-01/014 зокрема в частині своєчасного внесення орендної плати. Та порушенням умов укладеного 14.09.2018 договору №03-13-02/014 про відшкодування витрат комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради».
У зв'язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, а також заборгованості за комунальні послуги, утримання адмінбудівлі та прибудинкової території, пеню, та три відсотка річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/532/19, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 10.09.2019.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 09.09.2019 була надіслана відповідачу 10.09.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 88000, м. Ужгород, вул. Можайського, буд., 7/29, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернута до суду 16.10.2019, «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-
14.09.2018 між Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради» та Жулинським В'ячеславом Олександровичом (надалі - Відповідач) укладено Договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуального майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №03-13-01/014 (надалі - договір оренди).
Пунктом 1 рішення Закарпатської обласної ради від 30.11.2017 №985 (надалі - Рішення) вирішено припинити в порядку реорганізації діяльність Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» шляхом перетворення його в Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (надалі - Позивач).
На виконання вказаного рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, від 28.03.2018 №13241450000010869.
Відповідно до пункту 6 даного рішення Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради», в тому числі за Договором оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуального майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 14.09.2018 №03-13-01/014.
За даним договором оренди відповідач прийняв у строкове платне користування частину вбудованого нежитлового приміщення, розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 8 загальною площею 24,5 кв.м., (надалі - Майно).
Пунктом 3.1. договору оренди встановлено для відповідача місячну орендну плату станом на 11.08.2018 в розмірі 3 834,49 гривень з ПДВ.
Пунктом 3.3. було передбачено коригування суми орендної плати за кожен наступний місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно з пунктом 5.6. договору оренди відповідач зобов'язався щомісяця перераховувати позивачу встановлену договором оренди орендну плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.
Пунктом 3.6. договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасної та неповної
сплати, орендна плата стягується на спецрахунок позивача з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Як вбачається з акту приймання - передачі від 14.09.2018 позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений договором об'єкт оренди.
Таким чином, позивач свій обов'язок щодо надання приміщення орендарю у відповідності до п. 7.1 договору виконав належним чином.
Однак, за доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідач, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, в період з початку дії Договору оренди, а саме з 14.09.2018 по березень 2019 року не оплачено жодного виставленого рахунку по сплаті орендної плати..
Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача за період з 14.09.2018 по 15.03.2019 становить 24 651,04 (Двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят одна гривня 04 копійки) гривня.
Станом на 04.09.2019 Позивачем встановлено, що Жулинський В'ячеслав Олександрович, зареєстрований як фізична особа-підприємець за № 2 324 000 0000 0322412 від 08.08.2018, записом від 10.10.2018, припинив свою діяльність як суб'єкт господарювання про що не повідомив Позивача у зв'язку з чим Позивач не мав підстав вживати заходів для дострокового припинення дії договору оренди. Майно повернуто з користування Відповідача з моменту вручення претензії №03-13-01/014 від 14.09.2019, а саме з 16.03.2019.
Відповідно до Постанови ВГСУ у справі № 910/20246/15 від 12.04.2016 зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється після закінчення дії договору, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінчення строку дії договору.
Обов'язок сплачувати за користування майном, в силу ст. 11 ЦК України, виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості встановлених ст. 3 ЦК України.
Таким чином, Позивач має право на стягнення з Відповідача орендної плати за час фактичного користування майном, до моменту його повернення Позивачу, а саме до 16.03.2019.
Крім того, обов'язковою умовою договору оренди, зокрема пунктом 5.9. є укладення з балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг.
На виконання вказаного пункту між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про відшкодування витрат Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на утримання нерухомого майна і прибудинкової території від 14.09.2018 №03-13-02/014 (надалі - Договір про відшкодування).
Згідно з пунктом 1.1. договору про відшкодування позивач утримання нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, та прибудинкової території, а також забезпечує підприємствам та організаціям, які орендують приміщення, можливість користування комунальними послугами (теплопостачанням/газопостачанням, водопостачанням та водовідведенням, енергопостачанням, тощо), а Відповідач бере участь у витратах Позивача на утримання Будівлі і оплату комунальних послуг.
Пунктом 3.2.3. договору про відшкодування Відповідач зобов'язаний не пізніше 20 числа кожного місяця в повному обсязі переказувати на рахунок Позивача вартість витрат на утримання Будівлі та прибудинкової території відповідно до фактично спожитого їх обсягу та сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки при не своєчасному внесенні плати.
За доводами позивача, Відповідач порушив умови договору про відшкодування, що спричинило виникнення заборгованості за період з 14.03.2018 по 15.03.2019 в сумі 11 416,13 гривень.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію попередження від 13.03.2019 №03-10/179 з проханням погасити заборгованість перед позивачем.
Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення, з огляду на що, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення наявної суми заборгованості у розмірі 36 067,17 грн. основної суми боргу, з яких 24 651,04 грн. заборгованості за Договором оренди та 11 416,13 грн. заборгованості за Договором про відшкодування, а також 7 156,38 грн. - пені яка нарахована позивачем у відповідності до пункту 3.6. договору оренди та пункту 3.2.3 договору про відшкодування, та трьох відсотків річних в сумі 420,74 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦКУ).
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечено.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.
Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
З урахуванням умов Договору та поданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач мав сплатити позивачу суму 24 651,04 грн. - заборгованості за договором оренди.
Також відповідно до умов договору про відшкодування, згідно поданих позивачем розрахунків у відповідача є наявний борг утримання адмін. будівлі та прибудинкової території в сумі 11 416,13 грн., за період з 14.03.2018 по 15.03.2019 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендної оплати у розмірі 24 651,04 грн., та суми 11 416,13 грн. за утримання адмін. будівлі та прибудинкової території, доказів оплати відповідачем вказаних сум матеріали справи не містять, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 7 156,38 грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з 16.10.2018 по 08.08.2019 (розрахунок в матеріалах справи), та 420,74 грн. трьох відсотків річних за той же період.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку правильності поданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних, на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, будинок 14 код ЄДРПОУ 33165909) суму 24 651,04 двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят одна гривня) 04 коп. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень, 11 416,13 (одинадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень) 13 коп. заборгованості за витрати на утримання адмін. будівлі, а також суми 7 156,38 (сім тисяч сто п'ятдесят шість гривень) 38 коп. пені та 420,74 (чотириста двадцять гривень) 74 коп. три відсотки річних.
3.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, будинок 14 код ЄДРПОУ 33165909) суму 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 05.12.2019
Суддя О.Ф. Ремецькі