Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/938/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Невисевич М.В., керівник (відомості згідно з ЄДР),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
(м.Коростишів, Житомирська область)
до Фізичної особи-підприємця Назарчук Раїси Миколаївни (м.Коростишів, Житомирська
область)
про стягнення 20196,00грн та зобов'язання вчинити певні дії.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Назарчук Раїси Миколаївни про стягнення 20196,00грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення кіоску №65 та торговельного майданчику 65/1; зобов'язання звільнити кіоск №65 і торгівельний майданчик №65/1 та повернути кіоск №65 за актом прийому-передачі, а також звільнити торгівельний майданчик згідно п.4.3.8 договору №390.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.10.2019 відкладено підготовче засідання на 31.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.11.2019.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 26.11.2019 не з'явилась, уповноваженого представника не направила, відзиву на позов не подала, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
Слід зазначити, що на адресу господарського суду 13.11.2019 повернулась копія ухвали господарського суду від 31.10.2019, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), із відміткою відділення поштового зв'язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язку щодо пересилання поштового відправлення" (а.с.53-56).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Враховуючи те, що неявка в засідання суду відповідача, неподання ним відзиву на позов не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
31.12.2013 між підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець/позивач) та фізичною особою - підприємцем Назарчук Раїсою Миколаївною (орендар/відповідач) було укладено договори оренди №389 та №390 (далі - договір №389 та №390), відповідно до умов пп.1.1 яких їх предметом є металевий кіоск №65, загальною площею 6,75кв.м та торгівельний майданчик №65/1, загальною площею 1 кв.м, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (далі - об'єкт оренди).
Згідно з пунктом 1.2 договорів №389 та №390, об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності. Передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником майна залишається орендодавець.
Пунктом 1.3 договорів №389 та №390 сторони погодили, що об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торгівельної діяльності.
Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6 договору, а саме з 01.01.2014 по 31.12.2014 (п.2.1. та п.2.3 договорів №389 та №390).
Відповідно до пункту 3.1 договору №389, орендна плата складає 526грн 50коп на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до пункту 3.1 договору №390, орендна плата складає 67грн 50коп на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Пунктом 4.3.3 договорів оренди №389 та №390 сторони погодили обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також відповідно до п.3.3 договору щоденно оплачувати контролеру-касиру ринку вартість за користування додатковою площею ринку.
Договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (п.6.1 договорів №389 та №390).
Згідно з п.6.3. договорів №389 та №390, якщо орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень, договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п.6.1.
На виконання умов договору №389 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди - додаток до договору №389 від 31.12.2013, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування майно: металевий кіоск №65 загальною площею 6,75кв.м, що є предметом оренди та розташоване на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Шевченко 40 (а.с.12).
Вищевказані договори та акт приймання-передачі об'єкта оренди підписані сторонами.
Позивач, вважаючи, що договори оренди №389 та №390 припинили свою дію 31.12.2017 та враховуючи, що відповідач не повернув предмети оренди на підставі ч.2 ст.785 ЦК України заявляв вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 15444,00грн та неустойки в розмірі подвійної плати за час прострочення повернення об'єктів оренди за період з 01.01.2018 по 01.03.2018 в сумі 3564,00грн за договорами оренди №389 та №390 від 31.12.2013. Вказані вимоги були предметом розгляду у справі №906/372/18 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Назарчук Раїси Миколаївни.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.08.2018 у справі №906/372/18 позов було задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Назарчук Раїси Миколаївни на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок": 15444,00грн - заборгованості з орендної плати, 3564,00грн - неустойки, 1762,00грн - судового збору.
На виконання вказаного рішення було видано наказ №906/372/18 від 06.09.2018. Рішення набрало законної сили 29.08.2018.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При вирішенні спору у даній справі підлягають застосуванню положення ч.4 ст.75 ГПК України. При цьому, суд виходить з того, що обставини продовження сторонами договорів №389 та №390 з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 до 31.12.2017, а також закінчення строку дії договорів №389 та №390 - 31.12.2017 вважаються встановленими судом у господарській справі №906/372/18, і для господарського суду у цій справі мають преюдиційне значення.
В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач зазначає, що строк дії договорів №389 та №390 від 31.12.2013 закінчився 31.12.2017, проте, відповідач не повернула металевий кіоск №65 та торгівельний майданчик №65/1 з оренди. Вказує, що після отримання листа №41 від 13.02.2019 з вимогою про повернення об'єктів оренди, відповідач їх не звільняє, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст.785 ЦК України позивачем було нараховано неустойку за час прострочення користування металевим кіоском №65 та торгівельним майданчиком №65/1 за період з 01.04.2018 по 01.09.2019 в загальній сумі 20196,00грн. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити та повернути йому металевий кіоск №65 та торгівельний майданчик №65/1.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладені між сторонами договори оренди №389 та №390 від 31.12.2013 за своєю правовою природою є договором оренди в розумінні ст.759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату та на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
Правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки №57/188/84/105 від 26 лютого 2002 року, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 3 квітня 2014 року №762.
Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 (надалі - Правила).
Пунктом 2 розділу 1 цих Правил передбачено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Згідно з пунктом 13 вказаних Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у тому числі ручних, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.
Відповідно до пункту 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року в справі №07/33-71).
За приписами ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
До речей як складової поняття майна, відповідно до положень частини 1 статті 181 ЦК України, належать нерухомі речі (земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення).
Згідно із частиною 1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Статтею 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ч.2 цієї статті Кодексу).
Відповідно до ч.1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами до статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Таким чином, Цивільний кодекс України не вимагає оформляти відповідним документом (актом) факт передання речі з визначеними індивідуальними ознаками в найм (оренду) та її повернення з найму (оренди). Виняток складають договори найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (ст.795 ЦК України) та земельної ділянки (ст.792 ЦК України).
Оскільки обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування може бути виконаний або негайно, або у строк, встановлений договором найму (ст.765 ЦК України), суд враховує, що сторони спору погодили у п.2.1 договору №390 та п.2.3 договору №389 наступну умову: орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6, тобто з 01.01.2014, і в договорі №390 не домовлялися про необхідність додаткового оформлення передання торговельного майданчика відповідним документом (актом). При цьому, за умовами п.2.1. договору №389, орендодавець передає орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору, в якому сторони зазначають стан об'єкта оренди на момент передачі. Складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
Господарський суд зазначає, що договір оренди №390 не містить вимог про оформлення повернення торговельних майданчиків з оренди відповідним документом (актом), як і не встановлено обов'язку саме відповідача скласти проект такого акту, підписати його в двох примірниках та надіслати позивачу рекомендованою кореспонденцією. За змістом п.7.4 договору №390 сторони домовились повідомляти один одного рекомендованою поштою, вказавши свої поштові реквізити.
Судом враховується, що наявність в п.2.2 договору оренди №389 умови про те, що об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі, також жодним чином не свідчить, що обов'язок з його складання покладено саме на орендаря.
Отже, доводи позивача про те, що у відповідача виник обов'язок стосовно оформлення повернення металевого кіоску та торговельного майданчика відповідним документом (актом) шляхом складення проекту такого акту, підписання його в двох примірниках та надіслання позивачу є безпідставними.
При цьому, господарський суд зазначає, що недоведеними також є посилання позивача на вручення відповідачу листа №41 від 13.02.2019 з вимогою про звільнення торговельного майданчика та металевого кіоску за договорами оренди №389 та №390, з огляду на те, що вказаний лист у матеріалах справи відсутній та позивачем до матеріалів справи наданий суду не був. З огляду на це, суд позбавлений можливості дослідити вказаний лист, здійснити аналіз його змісту та встановити коли саме такий лист було складено та направлено чи вручено відповідачу, оскільки у справі є лише посилання на нього у змісті позовній заяві.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, обов'язок доведення факту направлення або вручення вказаного листа відповідачу, виходячи з вищевказаних приписів процесуального закону, покладається саме на позивача.
Під час судового розгляду позивачем не було повідомлено про неможливість надання суду листа №41 від 13.02.2019. При цьому суд враховує, що норми ГПК України не зобов'язують суд витребовувати у сторін докази, а в силу приписів ч.2 ст.80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, доказів наявності листа №41 від 13.02.2019 з вимогою про звільнення торговельного майданчика та металевого кіоску за договорами оренди №389 та №390 та вручення його відповідачу, як і доказів направлення будь-яких інших листів з вимогами про повернення/звільнення об'єктів оренди, акту повернення майна, тощо станом на час розгляду справи, позивачем до матеріалів справи не надано.
В свою чергу, оцінюючи зміст умов п.п.1.1 та 4.3.8 договорів оренди №389 та №390 у сукупності, суд встановив, що відповідач зобов'язана була у 7-ми денний термін, що в календарних днях визначається як період з 01.01.2018 року по 08.01.2018 включно (07.01.2018 - святковий день), звільнити торговельний майданчик та металевий кіоск шляхом переміщення (демонтажу) розташованих в межах їх площі тимчасових споруд.
Разом з тим, зміст погоджених в п.4.2.5 договорів оренди №389 та №390 умов, у сукупності із встановленими судом обставинами, дає підстави суду дійти висновку, що позивач не скористався правом перемістити тимчасові споруди відповідача, що були встановлені на орендованому торговельному майданчику, на штраф майданчик ринку, у разі, якщо останні фактично не були звільнені відповідачем у спосіб, визначений договором.
Суд також звертає увагу, що металевий кіоск, вказаний у договорі №389 ідентифікований за номером №65, загальною площею 6,75кв.м. та торговельний майданчик у договорі №390, ідентифікований за номером №65/1, загальною площею 1кв.м. Місцезнаходження металевого кіоску та торговельного майданчику в договорах №389 та №390 зазначено в наступний спосіб: зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку.
При цьому, наявний в матеріалах справи план розміщення торгівельних місць на ринку (або карта - схема розміщення торгівельних місць на ринку Кооперативний в м.Коростишів) (а.с.47) не містить відомостей про місцезнаходження та не свідчить про наявність металевого кіоску №65 та торговельного майданчика №65/1 станом на час розгляду справи на місцях, визначених договорами оренди №389 та №390.
Суд також констатує, що комісійний акт від 10.10.2019, який міститься в матеріалах справи (а.с.31) про те, що Назарчук Р.М. особисто здійснює торговельну діяльність щоденно в кіоску №65 та на торговельному майданчику №65/1, складено в односторонньому порядку, виключно працівниками позивача.
З огляду на наведене, комісійний акт від 10.10.2019 не є належним доказом здійснення відповідачем торговельної діяльності в металевому кіоску №65 та на торговельному майданчику №65/1 на території ринку.
За таких обставин, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами тих обставин, що металевий кіоск №65 та торговельний майданчик №65/1 не було звільнено і на їх площах розміщені вказані споруди відповідача.
Оцінюючи доводи позивача про необхідність повторного застосування до відповідача ч.2 статті 785 ЦК України за новий період прострочення з 01.04.2018 по 01.09.2019 на загальну суму 20196,00грн, після рішення суду про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 на загальну суму 3564,00грн, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02.09.2014р. у справі №927/1215/13 і від 19.08.2014р. у справі № 3-85гс14.
З огляду на вищевикладене у сукупності, відсутність в матеріалах справи доказів звернення орендодавця до орендаря з вимогою про повернення майна, відсутність доказів того, що відповідачем здійснюється торговельна діяльність в металевому кіоску №65 та торговельному майданчику №65/1 на території ринку, а також враховуючи, що позивач не скористався обумовленим в договорі правом перемістити тимчасові споруди відповідача, що були встановлені на орендованому торговельному майданчику на штраф майданчик ринку після закінчення дії договорів оренди, свідчать як про недоведеність позовних вимог у справі позивачем, так і про бездіяльність останнього задля врегулювання тривалий час існуючих і натепер, за твердженням позивача, спірних відносин між сторонами.
Так, з укладенням договорів оренди №389 та №390 у сторін виник інтерес щодо належного виконання своїх обов'язків, який ґрунтується на легітимному очікуванні добросовісної та розумної поведінки сторін зобов'язання, що у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо звільнення металевого кіоску та торговельного майданчику гарантував би наймодавцю можливість відновлення своїх прав за рахунок переміщення тимчасових споруд на штраф майданчик ринку і компенсації збитків, пов'язаних з таким переміщенням.
Разом з тим, позивач повторно просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування металевим кіоском та торговельним майданчиком за новий період прострочення з 01.04.2018 по 01.09.2019, тим самим допускає бездіяльність з виконання договірної умови п.4.2.5 договорів оренди №389 та №390.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб захисту є ефективним у разі неможливості реалізувати умову п.4.2.5 договорів оренди №389, №390 в досудовому порядку.
Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що він намагався вживати заходи щодо переміщення тимчасової споруди відповідача за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08.01.2018.
Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Так, у частині 3 статті 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Подання нового позову на підставі ч.2 ст.785 ЦК України про стягнення неустойки за період з 01.04.2018 по 01.09.2019 на загальну суму 20196,00грн після винесення Господарським судом Житомирської області рішення суду від 03.08.2018 у справі №906/372/18, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 на загальну суму 3564,00грн на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, суд розцінює як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Згідно зі ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, позивачем всупереч наведеним вище нормам законодавства, не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача 20196,00грн неустойки та зобов'язання звільнити та повернути кіоск №65 і торгівельний майданчик №65/1, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Шевченка, буд.40; ідентифікаційний код 31843604) до Фізичної особи-підприємця Назарчук Раїси Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 20196,00грн та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.12.19
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - до справи,
2,3 - сторонам (рек. з пов.).