Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 759/5553/17
провадження № 61-1863св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Головного управління юстиції у м. Києві Халявка Наталія Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва в складі судді Величко Т. О. від 18 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду вскладі суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Шахової О. В, від 20 грудня 2018 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Головного управління юстиції у м. Києві Халявки Н. М. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер йог брат - ОСОБА_2 . Після смерті померлого залишилась квартира АДРЕСА_1 . Померлим заповіт складений не був. За відсутності заповіту має місце спадкування за законом. Осіб, що входять у першу чергу на спадкування за законом у померлого немає. З урахуванням цього, позивач ОСОБА_1 належить до спадкоємців другої черги, і є єдиним спадкоємцем померлого.
Позивач зазначав, що для отримання спадщини у встановлений строк не зміг звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки про факт смерті померлого дізнався на початку лютого 2017 року, після чого звернувся до Солом'янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві для отримання довідки про смерть.
ОСОБА_1 вказував, що 31 березня 2017 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського округу Головного управління юстиції у місті Києві Халявки Н. М. щодо прийняття спадщини. Проте нотаріус повідомила про те, що строк для прийняття спадщини пропущений.
Посилаючись, з урахуванням уточнень, на зазначене, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спірної спадщини строком у 3 місяці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у нього об'єктивних, непереборних або істотних труднощів, які б перешкоджали йому звернутися протягом шести місяців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого брата - ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким вимоги його позову задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Скаржник указав, що його померлий брат зловживав спиртними напоями, у зв'язку із чим вони не спілкувалися. Точне місцезнаходження брата йому було не відоме. Суди залишили поза увагою, що факт смерті брата від нього свідомо приховала ОСОБА_3 , яка і вступила у спадщину після померлого. Суди протиправно не допитали осіб, які могли підтвердити поважність причин пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування від органів реєстрації актів цивільного стану відомостей щодо встановлення факту смерті ОСОБА_3 .
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Подані суду касаційної інстанції клопотання учасників справи
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання від імені ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги. Підтвердження справності підпису ОСОБА_1 у вказаному клопотанні було відсутнє.
У червні 2019 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано лист судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Штелик С. П., яким роз'яснено заявнику наслідки відмови від касаційної скарги, передбачені частиною четвертою статті 398 ЦПК України, та пропозицію надати суду касаційної інстанції нотаріально засвідчену заяву з метою встановлення дійсного волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення відповідної процесуальної дії.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява від імені ОСОБА_1 про розгляд клопотання про відмову від касаційної скарги.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява від імені ОСОБА_1 про розгляд клопотання про відмову від касаційної скарги.
Станом на момент розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у даній справі, нотаріально посвідченого клопотання Келеберди Я. І. про відмову від касаційної скарги або інших доказів справжності підпису останнього в указаному клопотанні суду касаційної інстанції не надано.
Ураховуючи відсутність доказів справжності підпису ОСОБА_1 у клопотанні про відмову від касаційної скарги, вимоги такого клопотання та правові наслідки у разі його задоволення, колегія суддів Верховного суду вважає за необхідне повернути клопотання про відмову від касаційної скарги особі, яка його подала.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2
31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата - ОСОБА_2 .
Заява про прийняття спадщини подана через три роки з дня смерті спадкодавця.
Установлено, що указані позивачем причини пропуску спірного строку зводяться до незнання останнього про факт настання смерті брата. Позивач не надав судам належних та допустимих доказів наявності у нього об'єктивних, непереборних або істотних труднощів, які б перешкоджали йому звернутися протягом шести місяців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Частиною першою та третьою статті 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що заява про прийняття спадщини позивачем подана через три роки з дня смерті спадкодавця та врахувавши, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності у нього об'єктивних, непереборних або істотних труднощів, які б перешкоджали йому звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові у даній справі.
Верховний суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у даній справі позивачем визначено невірний склад учасників справи, а саме - невірно визначено відповідачем у даній справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Головного управління юстиції у м. Києві Халявку Н. М.
Згідно вимог чинного законодавства відповідачами у даній категорії справ мають бути особи, які за заповітом або законом є іншими спадкоємцями померлого, інші особи, які мають права на майно, яке указане позивачем як спадкове, або органи місцевого самоврядування, у випадку відсутності у померлого інших спадкоємців.
Указане залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду вважає, що розгляд даної справи за указаних процесуальних недоліків, допущених судами попередніх інстанцій, не призвів до ухвалення неправильного вирішення справи по суті, у зв'язку із чим такі недоліки не є підставою для скасування оскаржених рішень.
Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються дослідженими судами матеріалами справи, до яких позивачем не було додано доказів об'єктивних, непереборних або істотних труднощів, які б перешкоджали йому звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Доводи касаційної скарги про відмову судів у задоволенні клопотання про витребування від органів реєстрації актів цивільного стану відомостей щодо встановлення факту смерті ОСОБА_3 є безпідставними та не мають правового значення у даній справі, оскільки скаржник не вказав як встановлення указаної обставини, а саме факту смерті ОСОБА_3 , вплинуло б на вирішення даної справи про встановлення ОСОБА_1 додаткового строку після смерті брата - ОСОБА_2 .
Інші доводи касаційної скарги також не містять вказівки на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права під час вирішення вимог позивача про встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рішення судів містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання про відмову від касаційної скарги повернути особі, яка його подала.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко