Ухвала
Іменем України
02 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 372/6200/14-ц
провадження № 61-20700 ск19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області у складі судді Тиханського О. Б. від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного судуу складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І. від 10 жовтня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ігнатенко Костянтин Едуардович, , про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди.
Скарга мотивована тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року її зобов'язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, шляхом демонтування паркану, побудованого на лінії від А до Г, відповідно до даних Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії 1У-КВ № 108653, виданого Підгірцівською сільською радою 19 липня 2002 року. На підставі рішення суду від 24 лютого 2016 року видано виконавчий лист.
Приватним виконавцем Ігнатенко К. Е. 20 березня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У той самий день, 20 березня 2019 року винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця. Про вказане виконавче провадження заявник дізналася 12 квітня 2019 року.
У скарзі ОСОБА_1 зазначала, що рішення суду набрало законної сили 25 січня 2016 року, у день винесення ухвали Апеляційним судом Київської області. Згідно із діючим на той час законодавством, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання сплив 26 січня 2017 року.
ОСОБА_1 вважала, що приватний виконавець діяв неправомірно під час відкриття виконавчого провадження, оскільки, відповідно до вимог закону, мав би відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документу. При цьому зазначала, що строки пред'явлення виконавчого документу не переривались, та відповідно до наявної інформації судом не поновлювались.
Також, ОСОБА_1 вважала дії приватного виконавця неправомірними, а тому просила визнати неправомірною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та всі інші постанови, які були винесені при здійсненні виконавчих дій в рамках даного виконавчого провадження, а саме постанову про стягнення з боржника основної винагороди, про призначення спеціаліста, про накладення штрафу та акт про невиконання рішення суду.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2019року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись нанеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанціїі ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено і вказаний строк не було поновлено судом, проте приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження і приймав протиправні постанови.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Судами установлено, що 24 лютого 2016 року Обухівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2-199/15 на рішення цього суду від 20 листопада 2015 року у цивільній справі № 372/6200/14-ц, яке набрало законної сили 25 січня 2016 року.
Рішенням зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати паркан, побудований на лінії від А до Г відповідно до даних Державного акту на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 108653, виданого Підгірцівською сільською радою 19 липня 2002 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3006.
08 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області із заявою про прийняття виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року № 372/6200/14-ц, яке набрало законної сили 25 січня 2016 року, що був виданий 24 лютого 2016 року.
Обухівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області 09 листопада 2018 року повідомлено ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання в зв'язку з несплатою авансового внеску у визначеному розмірі.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ігнатенко К. Е. 20 березня 2019 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58675458, також цією датою видано постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 8 346,00 грн у рамках виконавчого провадження ВП № 58675458.
У подальшому, у рамках виконавчого провадження, 25 квітня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні ВП № 58675458. Під час виконання провадження, приватним виконавцем 02 травня 2019 року та 27 травня 2019 року складено акти виходу на місцевість. Також, приватним виконавцем 02 травня 2019 року прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн по виконавчому провадженні ВП № 58675458. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ігнатенко К. Е. 29 травня 2019 року направлено повідомлення до Оболонського управління поліції про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка набрала чинності 05 жовтня 2016 року) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 5 Перехідних Положень Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка набрала чинності 05 жовтня 2016 року), виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Враховуючи, що виконавчий лист виданий 24 лютого 2016 року, а річний строк пред'явлення закінчувався вже після набрання чинності редакції Закону України «Про виконавче провадження» (24 лютого 2017 року закінчення річного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання), висновки судів попередніх інстанцій, що в даному випадку строк пред'явлення виконавчого листа визначається у три роки, відповідає положенням закону.
Щодо переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що згідно частин четвертої та п'ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Так, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження), а час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Судами встановлено, що постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з несплатою авансового внеску відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження, яка визнана неконституційною та скасована відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, визначеного статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.
Статтею 451 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо правомірності постанов приватного виконавця.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги та доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ігнатенко Костянтин Едуардович, ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Кривцова
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник