Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа 750/9939/14
провадження № 61-22556св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова в складі судді Супруна О. П. від 26 листопада 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області в складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л., від 03 березня 2017 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - ТОВ «УніКредит Лізинг») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява ТОВ «УніКредит Лізинг», мотивована тим, що 06 вересня 2012 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізонгоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій) і передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу в користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, язі зазначені в додатку «Тарифи» до цього договору, який є невід'ємною частиною, інші комісії, що передбачені цим договором, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором. Відповідно до додатку до договору фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року, предметом лізингу є легковий автомобіль AUDI Q7, ціна даного предмету лізингу складає 86 112,72 доларів США, що на день складання цього додатку становило 688 299 грн.
06 вересня 2012 року між товариством та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язалася як солідарний боржник сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу. Вказувало, що 04 жовтня 2012 року передало ОСОБА_1 транспортний засіб AUDI Q7, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується актом приймання-передачі до договору фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов фінансового лізингу, станом на 18 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 111 319,67 грн, яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2014 року позов ТОВ «УніКредит Лізинг» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 111 319,67 грн заборгованості за договором фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року № 4098L12/00-LD.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» по 556,60 грн з кожного у відшкодування судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань та заборгував позивачу 111 319,67 грн за договором фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року №4098L12/00-LD. Разом з ОСОБА_1 , на підставі статті 554 ЦК України, солідарну відповідальність за невиконання умов договору фінансового лізингу має нести ОСОБА_2 , оскільки між нею та позивачем був укладений вищезазначений договір поруки.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою апеляційної суду Чернігівської області від 16 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України в розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2015 року залишено без змін.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 03 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2014 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, є договором про передачу майна у строкове оплатне користування, оплату за користування предметом лізингу ОСОБА_1 своєчасно не вносив і тому позивач реалізував своє право, передбачене частиною другою статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» на відмову від Договору в зв'язку з триваючим понад 30 днів простроченням сплати лізингових платежів, які боржник досі не сплатив. Вказав, що оскільки сторони правомірно визначили на свій розсуд умовами договору порядок виконання і припинення грошових зобов'язань лізингоодержувача за договором, тому відсутні законні підставі для скасування апеляційним судом оспорюваного заочного рішення з приводу нібито «неправильності розрахунку сум стягнення за позовом». Крім того, спростував доводи ОСОБА_2 про відсутність її підпису на Договорі поруки, зазначивши, що відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому дійшов висновку, що наявний у матеріалах справи договір поруки є правомірним, не суперечить закону і рішення суду щодо визнання його недійсним відсутнє. Також вказав, що при розгляді даного спору в суді першої інстанції зустрічний позов щодо визнання недійсним договору поруки не подавався, тому суд не міг перевіряти обставини укладення договору поруки та дійшов обґрунтованого висновку щодо солідарного обов'язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідати по боргових зобов'язаннях. Надані ОСОБА_2 матеріали почеркознавчої експертизи від 15 червня 2016 року не могли бути відомі суду першої інстанції на дату ухвалення оскаржуваного рішення, та вказав, що дана обставина та наявність висновку експерта не позбавляють права ОСОБА_2 звернутися до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив письмові заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» (далі - ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ»), який стверджував, що ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ» є правонаступником позивача на тій підставі, що неможливо встановити з наданих документів, чи ТОВ «УніКредит Лізинг» змінило назву, чи є правонаступником ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не надав оцінку всім зібраним по справі доказам. Відхиляючи доводи відповідача щодо складової лізингового платежу як відшкодування вартості предмета лізингу у відповідності до підпунктам а) пункта 5.3.2 договору, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 213 ЦПК України, оскільки не надав обґрунтування того, до яких умов договору застосується встановлений додатком до цього договору курс долара США в розмірі 7,9930 грн. Судами попередніх інстанцій, при ухваленні судових рішень, не враховано положення частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та частин другої-четвертої статті 653 ЦК України щодо односторонньої відмови від договору лізингу та наслідки цього. Крім того, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, допустив порушення вимог статей 197- 198 ЦПК України 2004 року, а саме: у судовому рішенні відсутні відомості щодо фіксації судового засідання технічними засобами та відсутність журналу судового засідання. Вказує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на тій підставі, що в порушення вимог статей 48, 304 ЦПК України 2004 року підготовча частина судового засідання та розгляд справи проведено без участі секретаря судового засідання.
Крім того, вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 74 - 75, 224 ЦПК України 2004 року здійснив заочний розгляд справи без її участі, оскільки вона належним чином не повідомлена.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги вказувала, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року визнано недійсним договір поруки №4098L12/00SUR від 06 вересня 2012 року, укладений від імені ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Лізинг», додавши копію резолютивної частини цього рішення до своїх пояснень.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2017 року від ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ» надійшло заперечення ( відзив) на касаційну скаргу, в якому воно просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2014 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 вересня 2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №4098L12/00-LD.
Пунктом 5.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що містяться у Додатку до цього Договору.
Пунктом 5.2 договору фінансового лізингу передбачено, що розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається у іноземній валюті (долар США, Євро або інша валюта) та підлягає сплаті у національній валюті України - гривні за курсом, що визначений цим Договором. У визначеннях даного договору передбачено, що курс продажу - безготівковий курс продажу долара США/Євро, встановлений на Офіційному сайті ПАТ «Укрсоцбанк» (або банку, який буде його правонаступником) на дату, що передує Даті Платежу або іншій даті, визначеній в цьому Договорі.
Згідно з додатком № 4098L12/00 до договору фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року №4098L12/00-LD предметом лізингу є легковий автомобіль AUDI Q7. Ціна даного предмету лізингу складає 86 112,72 доларів США, що на день складання додатку становить 688 299 грн.
ТОВ «УніКредит Лізинг» 04 жовтня 2012 року передало ОСОБА_1 транспортний засіб AUDI Q7, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
Датою повернення/викупу транспортного засобу є 20 вересня 2017 року.
06 вересня 2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №4098L12/00/SUR, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася відповідати за зобов'язаннями лізингоодержувача.
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки ОСОБА_2 як солідарний боржник зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою в гривневому еквіваленті до 156 654,29 доларів США, що на день укладення договору становить 1 252 137,74 грн.
18 вересня 2014 року ТОВ «УніКредит Лізинг» направило ОСОБА_2 письмову вимогу про виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поруки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (дала - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Задовольняючи позов в частині стягнення суми боргу із солідарного боржника - поручителя ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 до суду першої інстанції зустрічного позову щодо визнання недійсним договору поруки не подавала, тому суд першої інстанції не міг перевіряти обставини укладення договору поруки, як і не міг знати про існування висновку експертизи від 15 червня 2016 року на день ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).
За вимогами частини першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі Чернігівський НДЕКЦ МВС України) від 15 червня 2016 року, наданого на підставі постанови слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 04 листопада 2015 року № 42015270000000288 встановлено, що підпис в договорі поруки від 06 вересня 2012 року № 4098L12/00/SUR виконано не ОСОБА_2 , а іншою людиною (том 2, а.с. 66-76).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року визнано недійсним договір поруки від 06 вересня 2012 року № 4098L12/00/SUR, укладений від імені ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Лізинг».
Крім того, згідно унікального ідентифікаційного номеру юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (33942232), ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ» є правонаступником ТОВ «УніКредит Лізинг».
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, заявник вказувала на те, що предметом позову до ОСОБА_2 є солідарне стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу з неї як з поручителя, при цьому заявник стверджувала про те, що не брала на себе зобов'язань передбачених договором фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року. На обґрунтування вказаного, ОСОБА_2 надала до суду апеляційної інстанції висновок Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 15 червня 2016 року. Апеляційний суд, постановляючи ухвалу про залишення без змін заочного рішення суду першої інстанції, відхилив доводи ОСОБА_2 та зазначив, що нею не подано зустрічного позову про визнання поруки такою, що є припиненою, а про існування висновку експерту від 15 червня 2016 року суд першої інстанції, на час ухвалення рішення, знати не міг.
Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов'язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об'єктивної істини та об'єктивного вирішення справи.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не звернулася до суду першої інстанції із зустрічним позовом про визнання поруки такою, що припинена не узгоджується з положеннями частин першої, третьої, п'ятої статті 203 та статті 215 ЦК України, та є передчасним.
Суду слід перевірити факт укладення договору поруки, на що посилалася заявник в касаційний скарзі, що може свідчити про те, що поручитель ОСОБА_2 не брала на себе зобов'язань, передбачених договором поруки від 06 вересня 2012 року, тому не повинна відповідати за невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договорами фінансового лізингу від 06 вересня 2012 року.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57 - 60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, чинного на час розгляду справи, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанцій не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані у цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, а також взяти до уваги обставини, встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 758/1483/17 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ» про визнання договору поруки недійсним.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 березня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець