Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 648/4329/15
провадження № 61-26926св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , на постанову апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2018 року у складі суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області, про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина. У визначений законом строк позивачі, як спадкоємці першої черги, подали до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак з відповіді нотаріуса їм стало відомо, що їх батько за життя склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_3 Заповіт у зв'язку з хворобою спадкодавця, за його проханням та дорученням, був підписаний ОСОБА_6 в присутності свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Позивачі вказують, що заповіт є недійсним, у зв'язку з тим, що на час його складання ОСОБА_5 виповнилося 78 років, він дуже хворів, останні місяці свого життя був у тяжкому стані, фактично не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім того зазначили, що при складанні заповіту мало місце порушення щодо його форми та посвідчення. Дієздатність заповідача, підписанта заповіту та зазначених у заповіті свідків не перевірялася, що є обов'язковою умовою для вчинення нотаріальної дії. Причина неможливості підписання заповіту спадкодавцем в самому заповіті взагалі не зазначена.
Посилаючись на викладені обставини, просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 29 квітня 2015 року на користь ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Мазуркевич Л. В. 29 квітня 2015 року, зареєстрований за № 121.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заповіті ОСОБА_5 висловив своє дійсне волевиявлення, яким він все своє майно заповів ОСОБА_3 , з якою проживав протягом 15 років до своєї смерті однією сім'єю та остання опікувалася ним, забезпечувала його лікування, здійснювала догляд, в той же час із рідними доньками стосунків не підтримував та не спілкувався з ними. Про факт його волевиявлення, а саме складання заповіту на користь відповідача свідчить і те, що ОСОБА_5 18 травня 2015 року була видана довіреність на ім'я ОСОБА_3 , відповідно до якої він надав їй повноваження керувати та розпоряджатися всім його рухомим та нерухомим майном. У зв'язку з хворобою довірителя (паралізована права рука) довіреність була підписана ОСОБА_6 та посвідчена в смт Білозерка Херсонської області 18 травня 2015 року приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Прокопенком В. М. Крім того, позивачами не надано доказів того, що в момент складання заповіту 29 квітня 2015 року ОСОБА_5 перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради № 175 від 17 березня 2017 року за своїм психічним станом ОСОБА_5 на момент складання заповіту міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2018 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 було вільним та відповідало його внутрішній волі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним. Належних та допустимих доказів того, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними позивачами не надано та судом таких обставин не встановлено.
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог закону щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, зокрема, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано покази свідків щодо психічного стану спадкодавця.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області зазначила про те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 17 березня 2017 року, проведеної у справі є повним і обґрунтованим, не суперечить іншим наявним у справі доказам та сумнівів щодо його правильності не викликає, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення повторної експертизи. Позивачами не було надано беззаперечних доказів того, що в момент складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, а також, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Суди установили, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Станіслав 29 квітня 2015 року склав заповіт, яким все належне йому майно заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Даний заповіт 29 квітня 2015 року о 13 год. 10 хв. у с. Станіслав Білозерського району Херсонської області був посвідчений секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Мазуркевич Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 121. Заповіт, складений ОСОБА_5 був підписаний за його проханням ОСОБА_6 та в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Станіслав Білозерського району Херсонської області.
Відповідно до довідки Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 4058 від 11 грудня 2015 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , 1954 року народження, проживали як одна сім'я, вели спільний побут у АДРЕСА_1 з 2000 року. ОСОБА_3 здійснювала догляд за хворим ОСОБА_5 , а після його смерті здійснила його поховання.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки волевиявлення спадкодавця на час складання заповіту не було вільним, не відповідало її внутрішній волі, ОСОБА_5 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок похилого віку та стану здоров'я.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Висновком судово-психіатричної експертизи Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради № 175 від 17 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_5 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент складання заповіту 29 квітня 2015 року виявляв органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія Ш, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу (24 лютого 2015 року) з правобічним геміпарезом, моторною афазією без ознак психозу й слабоумства. За своїм психічним станом ОСОБА_5 на момент складання заповіту міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, взявши до уваги показаннясвідків, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент складання заповіту (29 квітня 2015 року) ОСОБА_5 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
Посилання заявника на те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи є безпідставним. Висновок судово-психіатричної експертизи Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради № 175 від 17 березня 2017 року є повним, чітким та конкретним, експерти дослідили всі надані матеріали. Сумнівів у правильності вказаного висновку не встановлено, позивачами не доведено, що висновок є недостатньо обґрунтований чи суперечить іншим матеріалам справи та наявним доказам, чи судами істотно порушені норми процесуального права, які регламентують призначення і проведення експертизи.
Судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права розглянуто клопотання про призначення повторної експертизи та мотивовано відмовлено у його задоволенні. При цьому апеляційний суд виходив із того, що клопотання про призначення повторної експертизи заявлено у зв'язку з довільним трактуванням позивачами обставин справи, заснованим на суб'єктивному сприйнятті та оцінці показань свідків і експерта ОСОБА_9 В., який в суді першої інстанції на запитання представника позивачів підтвердив теоретичну можливість людини не розуміти значення своїх дій та керувати ними при наявності захворювань, аналогічних тим, що були виявлені у ОСОБА_5 . Однак при цьому, експерт пояснював, що в результаті експертного дослідження, яке ґрунтувалось на сукупності досліджених матеріалів та обставин, ОСОБА_5 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними в день складення заповіту. Враховуючи викладене, оскільки експертами були досліджені всі матеріали стосовно стану здоров'я померлого: матеріали справи, медична картка хворого, медичні висновки, показання свідків, тобто всіх обставин, в тому числі тих, на які посилається в обґрунтування клопотання представник позивачів, судова колегія відмовила у призначенні повторної експертизи.
Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При вирішенні даної справи суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко