25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 755/13180/15
провадження № 61-28139 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
представник позивача - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченко Андрій Миколайович,
відповідачі, позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач, третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - адвокат Москаленко Анастасія Володимирівна,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Москаленко Анастасії Володимирівни, яка діє на підставідовіреності в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року в складі судді Арапіної Н. Є. та на рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року в складі колегії суддів Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Музичко С. Г., касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича на рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року в складі колегії суддів Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Музичко С. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом і з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку 23 733,08 доларів США та 8 756 471,26 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 21 308,84 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 2 424,24 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 8 720 651,47грн пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 44 819,79 грн 3 %річних від суми простроченої кредитної заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 04 березня 2008 року ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 33.1/АА-00006.08.2, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію на загальну суму 26 182,7 доларів США з процентною ставкою в розмірі 12,5 % річних та терміном дії до 04 березня 2015 року включно.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором 04 березня 2008 року ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали договори поруки.
Відповідачі порушили умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 18 червня 2015 року утворилася заборгованість, яку банк просить з них солідарно стягнути.
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання кредитного договору, розірвання договорів поруки.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що банк до укладення договору не надав інформацію про реальну процентну ставку за кредитом у розмірі 29 % річних, розмір щомісячних платежів та розмір орієнтовної сукупної вартості кредиту, що спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей.
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Родовід банк» про визнання поруки припиненою.
Зазначив, що внесеними до кредитного договору змінами без його згоди збільшено відповідальність поручителя, зокрема підвищено процентну ставку по кредиту.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» 23 733,08 доларів США та 495 573,21 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 21 308,84 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 2 424,24 доларів США простроченої заборгованості за процентами по кредиту, 461 336,39 грн пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 34 236,82 грн 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання поруки припиненою, визнано поруку за договором поруки від 10 листопада 2009 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 04 березня 2008 року між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_2 припиненою.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід банк» про розірвання кредитного договору, розірвання договору поруки.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги ПАТ «Родовід Банк» виходив із того, що поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинені, тому відсутні підстави для стягнення з них заборгованості.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Щодо пені суд додатково зазначив, що вона нараховується за період не більше одного року. Розмір пені значно перевищує розмір збитків, тому суд виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням обставин справи зменшив її розмір.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення поруки, суд першої інстанції виходив із того, що банк та ОСОБА_1 уклали без згоди поручителя додатковий договір, яким збільшили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та договору поруки, суд виходив із того, що відповідач була ознайомлена з усіма умовами кредитного договору.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості змінено, а саме зменшено розмір коштів, що підлягають стягненню по тілу кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 12 611,5 доларів США заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту, 2 416,79 доларів США заборгованості по процентах, 273 039 грн пені за простроченим кредитом, 52 324 грн пені за простроченими процентами, 24 428,13 грн 3 % річних від простроченої кредитної заборгованості, 11 736,35 грн 3 % річних за простроченими процентами.
Апеляційний суд виходив із того, що підлягає застосуванню позовна давність в частині стягнення платежів по тілу кредиту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2017 року адвокат Москаленко А. В.подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою Москаленко А. В .
У серпні 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Шевченко А. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою Шевченка А. М .
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі адвокат Москаленко А. В. просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах, 3% річних від простроченої кредитної заборгованості, 3 % річних за простроченими процентами та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та договору поруки.
Просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та договору поруки, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Представник відповідача, позивача за зустрічним позовом зазначає, що суд не врахував висновки судово-економічної експертизи, якими визначені абсолютне подорожчання кредиту та реальна процентна ставка у розмірі 31,93 % річних за кредитним договором, що свідчить про те, що банк порушив норми законодавства про захист прав споживачів.
Вважає, що позовна давність не переривалася по сплаті чергових платежів по процентах за кредитом, а тому має бути застосована до таких платежів, які мали бути сплачені до 10 липня 2012 року.
У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Шевченко А. М. просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник позивача вважає, що позовна давність підлягає обчисленню з кінцевої дати повернення кредиту та процентів за його користування 04 березня 2015 року, а не з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
05 січня 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Шевченка А. М. від адвоката Москаленко А. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 тапросить відхилити касаційну скаргу банку, залишити оскаржуване рішення в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту з урахуванням строків позовної давності у сумі 12 611,5 доларів США та зменшеної неустойки без змін.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява про застосування висновків Верховного Суду представника ОСОБА_1 , у якій представник відповідача просить застосувати при розгляді справи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 552/1642/14, від 26 червня 2018 року у справі № 752/13945/15, від 26 червня 2018 року у справі № 752/13945/15.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 березня 2008 року ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 33.1/АА-00006.08.2, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію на загальну суму 26 182,7 доларів США з процентною ставкою в розмірі 12,5 % річних та терміном дії до 04 березня 2015 року включно.
Згідно пункту 3.1 кредитного договору починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця позичальник зобов'язаний частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 311,7 доларів США на рахунок, указаний у пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.
Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено сплату банку нарахованих процентів за користування кредитом до десятого числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 04 березня 2015 року, або в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у договорі.
Згідно пункту 3.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів сплачувати банку за кожний день прострочення пеню в розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до пункту 7.9 кредитного договору ОСОБА_1 підтвердила, що отримала в письмовій формі та ознайомилася з інформацією, наданою банком, про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту. Детальний розпис сукупної вартості кредиту наведено в додатку 1 до договору.
14 жовтня 2008 року укладено додаткову угоду до кредитного договору про встановлення процентної ставки у розмірі 16 %.
10 листопада 2009 року укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким змінено графік погашення заборгованості, а саме збільшено розмір щомісячних платежів на погашення основної суми кредиту.
10 листопада 2009 року укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору про встановлення процентної ставки у розмірі 12,5 %. У випадку порушення позичальником строків повернення кредиту або процентів або плати за обслуговування кредиту, у разі її наявності понад 20 днів, встановлюється процентна ставка у розмірі 16 %.
ОСОБА_1 не виконала зобов'язань, визначених договором, останній платіж по тілу кредиту внесено 30 грудня 2010 року, а по процентах - 29 вересня 2014 року.
Згідно висновку проведеної по справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-економічної експертизи від 19 квітня 2017 року № 20981/16-45 прострочена заборгованість по тілу кредиту позивачем визначена правильно, проте розмір процентів за користування кредитом є завищеним й фактично становить 2 416,79 доларів США, а не 2 424,24 доларів США, як зазначено в розрахунку. Реальна процентна ставка за кредитним договором від 04 березня 2008 року становить 31,93 % річних, розмір орієнтовної сукупної вартості кредиту 52 541,29 доларів США, абсолютне подорожчання кредиту 26 358,59 доларів США. Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за зазначеним кредитом не відповідає вимогам законодавства України в частині застосування строку позовної давності та порядку розрахунку пені. Визначено, що суми коштів, сплачені позичальником згідно з наявними в справі розрахунковими документами, зараховувалися ПАТ «Родовід Банк» відповідно до умов кредитного договору.
Під час розгляду справи в районному суді Українець С. Г. та представник відповідача Москаленко A. B. подали заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог банку про стягнення заборгованості по чергових платежах і нарахованих на них процентах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої статті 257 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Доводи касаційної скарги представника позивача про початок перебігу позовної давності щодо вимог про повернення тіла кредиту та процентів з кінцевого строку повного погашення кредиту, встановленого у договорі, суперечать нормам законодавства.
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Апеляційний суд правильно застосував позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14 та від 18 червня 2014 року у справі № 6-61цс14, за якою у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при наявності сплати відповідачем останнього платежу на погашення тіла кредиту в грудні 2010 року та заяви сторони спору про застосування позовної давності, заборгованість по тілу кредиту підлягає стягненню в межах трьохрічного строку давності.
Доводи касаційної скарги представника відповідача щодо наявності підстав про розірвання кредитного договору та договору поруки спростовуються обставинами, встановленими судами, відповідно до яких усі умови кредитування були визазначені у договорі з додатками до нього. Договір та додатки підписані позичальником, що свідчить про її інформованість щодо їх змісту.
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які свідчили б про застосування інших умов кредитування, які не були передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та договору поруки.
Аргументи касаційної скарги представника відповідача стосовно наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до платежів по процентах, які згідно графіку мали бути сплачені до 10 липня 2012 року, спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.
Станом на 10 липня 2012 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті процентів становила 2 317,14 доларів США. У період з цього часу до закінчення строку дії кредитного договору відповідач здійснила 15 платежів на погашення заборгованості по процентах. Зокрема, внаслідок платежу від 21 липня 2014 року загальна заборгованість по процентах зменшилася до 921,73 доларів США. Тобто відповідач погашала заборгованість по процентах за період до 10 липня 2012 року, що свідчить про визнання нею цієї заборгованості.
Апеляційний суд установив, що останній платіж по процентах здійснений 29 вересня 2014 року, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по процентах у повному обсязі.
Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу адвоката Москаленко Анастасії Володимирівни, яка діє на підставідовіреності в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук