Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 263/8942/17
провадження № 61-18007св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог:відділ у м. Маріуполі Головного eправління Держземагенства у Донецькій області, Маріупольська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, у складі судді Шатілової Л. Г., від 06 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П.,
Пономарьової О. М., від 26 вересня 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування свідоцтва про права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні майном.
Позовна заява вмотивована тим, що позивачі є співвласниками у рівних частках домоволодіння АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, якою вони користуються.
Власником суміжного будинку та земельної ділянки
АДРЕСА_1 є відповідач, який у 2010 році без їх згоди демонтував паркан, що розділяв їх домоволодіння, та розмістив на межі на відстані 0, 4 м від їх будинку металевий контейнер.
Зазначений контейнер перешкоджає освітленню кімнати через вікно будинку, у кімнатах з'явилась пліснява, стіни мокрі, пошкоджені шпалери та штукатурка. У зв'язку з відсутністю на контейнері стічної труби усі атмосферні опади стікають під фундамент їх будинку, внаслідок чого у стіні та фундаменті утворилися тріщини.
В технічній документації земельної ділянки відповідача на погодження суміжного користування між сторонами стоїть підпис від їх імені, який вони не вчиняли.
Посилаючись на те, що встановлений відповідачем контейнер не відповідає будівельним нормам та порушує межі земельної ділянки, з урахуванням поданих уточнень та заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог, позивачі просили суд:
- визнати недійсними та скасувати рішення Маріупольської ради
№ 6/7-589 від 19 квітня 2011 року в частині надання у власність відповідачу земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою:
АДРЕСА_1 , свідоцтво № 4974642 про право власності відповідача на вказану земельну ділянку, видане 14 грудня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначеної земельної ділянки;
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 площею 0, 0003 га шляхом знесення самочинно встановленого контейнера, відповідно вимог пункту 3.25 ДБН 360-92, який знаходиться біля їх будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 06 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно встановленого металевого контейнера за адресою:
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 704, 80 грн, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 3 000 грн, витрати на оплату послуг ПП «Пале» в сумі 900 грн, витрати за надання правової допомоги у сумі 9 400 грн, а разом - 14 004, 80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розміщення відповідачем контейнеру, який виходить за межі його земельної ділянки, створює перешкоди позивачам в користуванні їх власністю та призводить до пошкодження будинку.
Відмовляючи у задоволені позову в частині визнання недійсними та скасування рішення про надання у власність відповідачу земельної ділянки, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набув права власності на земельну ділянку на законних підставах, позивачі не можуть вимагати позбавлення права власності відповідача на земельну ділянку, набуту у законний спосіб. Сама по собі відсутність підпису позивачів в акті погодження меж між суміжними користувачами земельними ділянками не може бути підставою для задоволення цієї частини позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 06 серпня 2019 року ухвалено із додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 263/8942/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
Заявник зазначає, що у 1982 році з дозволу колишніх власників домоволодіння АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_4 , після смерті якої у 1992 році позивачі набули у спадщину свій будинок, був привезений та встановлений металевий контейнер, як рухоме майно.
Позивачами не надано жодних правовстановлюючих документів на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Посилання ж суду на виписку з протоколу № 62 від 07 травня 1952 року виконкому Молотовської райради депутатів трудящих м. Жданова є хибним, оскільки у ньому мова йде про виділення земельної ділянки не
ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 .
Звертав увагу, що у рішенні виконкому вказано про надання земельної ділянки площею 600 м2, в той час як згідно технічного паспорту на будинок позивачів фактично ними зайнято під розміщення будинку та господарських споруд
622 м2. Місцерозташування самовільно зайнятих позивачами 22 м2 землі судом не з'ясовано, оскільки межові знаки відсутні і позивачами не відновлювались. Тому вважає, що позовні вимоги до нього з приводу розміщення контейнеру може пред'явити лише Маріупольська міська рада, як власник земельної ділянки.
Висновок будівельно-технічної експертизи № 8 від 29 серпня 2018 року в силу статті 79 ЦПК України є не достовірним та не може замінювати висновок експерта, оскільки в його основу покладений лист ПП «Пале» N 2208
від 29 серпня 2018 року без позначки про попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей та без зазначення методики обрахування площі земельної ділянки, інформації щодо використаних інструментів вимірювання та відомостей щодо їх державної повірки, а описова частина висновку експерта не містить належного обґрунтування незадовільного стану будинку позивачів внаслідок близького розташування контейнеру.
Суд першої інстанції в порушення статті 13 ЦПК України вийшов за межі заявлених позовних вимог, а суд апеляційної інстанції не усунув цього порушення.
Не погоджується з розподілом судових витрат, зазначаючи, що при частковому задоволенні позову відповідно до статті 141 ЦПК України з нього може бути стягнуто лише 1/4 частина понесених витрат, оскільки у задоволені трьох інших позовних вимог було відмовлено.
Стягнення 900 грн за послуги ПП «Пале» є неприпустимим, оскільки в матеріалах справи мається лише виставлений рахунок № б/н від 29 серпня 2018 року без доказів його оплати позивачами.
В свою чергу, ним також були понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн, на відшкодування яких суд зобов'язаний був стягнути з позивачів на його користь 3 750 грн.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 06 серпня 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду
від 26 вересня 2019 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення про надання у власність відповідачу земельної ділянки, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки, в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому позивачі, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року і постанову Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року без змін та вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених ними під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Третіми особами, у встановлений судом строк, відзив на касаційну скаргу
не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 належить на праві власності у рівних частках домоволодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 є власником домоволодіння
АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Маріупольської міської ради № 6/7-589 від 19 квітня
2011 року ОСОБА_3 передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельну ділянку, кадастровий номер 1412336300:01:012:0599 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Із актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства
від 12 листопада 2015 року та від 09 лютого 2016 року, складених управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради, судами встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняті та використовуються земельні ділянки із земель житлового та громадської забудови за адресою:
АДРЕСА_1 під розміщення контейнеру загальною площею 0, 0015 га та під огорожу земельна ділянка площею 0, 0058 га, що є порушенням статей 125,126, 211,212 ЗК України.
12 листопада 2015 року управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради складено вказівку (попередження) № 118/2015 на ім'я
ОСОБА_3 про усунення виявлених порушень у тридцятиденний строк
Згідно акту від 15 грудня 2015 року, складеного управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради, земельна ділянка ОСОБА_3
не звільнена та не приведена до придатного для використання стану.
Судом оглянуто фото-таблицю стану житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , з якої встановлено розташування металевого контейнеру поблизу будинку № 178а та пошкодження фундаменту будинку № 178а на частині ділянки між будинком та контейнером.
Відповідно до висновку судового експерта Спиридонова В. А.
№ 8 від 29 серпня 2018 року контейнер, розміщений на земельній ділянці № НОМЕР_1 , фактично виходить за межі цієї ж земельної ділянки та займає площу 0, 0003 га земельної ділянки АДРЕСА_1 . Загальна вартість будівельно-ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту унаслідок постійного впливу сирості через погану вентиляцію та попадання дощу на фундамент будинку
АДРЕСА_1 та через близьке розташування контейнеру на час проведення експертизи може становити 10 306, 61 грн.
Відповідно до відповіді ПП «ПАЛЕ» від 29 серпня 2018 року № 208 на підставі виконаного комплексу геодезичних робіт на місцевості встановлено, що на ділянці АДРЕСА_1 розміщено металевий контейнер, який фактично виходить за межі цієї земельної ділянки та займає площу 0, 0003 га земельної ділянки АДРЕСА_1 .
Згідно виписки з протоколу № 62 від 07 травня 1952 року виконкому Молотовської райради депутатів трудящих м. Жданова (після перейменування м. Маріуполь) ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку площею
600 м2по АДРЕСА_1 а під індивідуальне будівництво житлового будинку. Дозволом від 05 червня 1952 року надано дозвіл на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що майнові права позивачів підлягають захисту, оскільки відповідачем ОСОБА_3 встановлено контейнер, який виходить за межі його земельної ділянки та розміщення якого призводить до пошкодження будинку позивачів.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачами належним чином не було підтверджено право власності на житловий будинок та право користування земельною ділянкою, розташованих за адресою:
АДРЕСА_1 , як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, в тому числі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 11 вересня 1992 року держаним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Мудрою О. М.
і зареєстрованим в реєстрі за № 3-3970 та випискою з протоколу засідання виконкому Молотовської райради депутатів трудящих № 62 від 07 травня
1952 року.
Судами попередніх інстанцій надано обґрунтовану оцінку висновку будівельно-технічної експертизи № 8 від 29 серпня 2018 року, проведеної на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 23 травня 2018 року відповідно до вимог параграфу 6 глави 5 ЦПК України.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б спростовували висновок експерта ОСОБА_7 С. П . суду не надано. Клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи відповідачем не заявлялось.
Судами попередніх інстанцій враховано, що спірний контейнер розміщений на відстані 40 см від стіни житлового будинку
АДРЕСА_1 , що є порушенням пункту 3.25 Державних будівельних норм України 360-92, затверджених наказом Держкоммістобудування № 44
від 17 квітня 1992 року.
Апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_3 щодо порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень
статті 13 ЦПК України, з посиланням на те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять всі зазначені в позові обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, інший предмет позову означає іншу вимогу, з якою позивач звернувся до відповідача, а інші підстави позову - це інші (різні) обставини, на яких ґрунтується вимога позивача (постанова Верховного Суду від 13 березня
2018 у справі № 916/1764/17).
Касаційний суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 сформульовано висновок, згідно з яким посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. З'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Наявність підстав для стягнення на користь позивачів витрат в сумі 900 грн, сплачених за послуги ПП «Пале», перевірена апеляційним судом та підтверджена матеріалами справи.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 аналогічні викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, зводяться до необхідності переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій та яким надана відповідна оцінка, що в силу статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи касаційним судом.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Відповідно до частини шостої статті 136 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань, передбачених частиною шостою статті 136 ЦПК України, відповідач в суді першої інстанції не заявляв.
Підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Оскільки перегляд в касаційному порядку судових рішень в справі № 263/8642/17 закінчено, то відсутні підстави для зупинення їх виконання, про що просив ОСОБА_3 у своєму клопотанні від 29 жовтня 2019 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 06 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду
від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта