Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 748/1283/16-ц
провадження № 61-29579 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Герасименко Андрій Олексійович;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Роговець Валентина Дем'янівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 - на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Онищенко О. І., Губар В. С., Кузюри Л. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відновлення паркану та відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі лісного квитка від 28 січня 1981 року № 12 та лісного квитка від 05 травня 1981 року № 47 на 172 км залізничної дороги маршруту «м. Чернігів - м. Овруч» поряд із залізничним мостом через річку Білоус біля с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської областівін має у користуванні в полосі відводу земельну ділянку, площею 0,10 га, з дачним будинком.
Вказував, що 28 березня 2016 року він приїхав на свою земельну ділянку і виявив демонтаж частини дерев'яного паркану з металевою огорожею із сітки «рабиця» вздовж земельної ділянки. Також ним було виявлено, що вже розпочато встановлення частини нової огорожі із декількох стовпців з порушенням земельних меж його дачної ділянки.
Зазначав, що демонтаж паркану здійснив ОСОБА_2 , який мешкає неподалік від його дачної ділянки у власному дачному будинку садового товариства, та який відмовляється відновити пошкоджений паркан. Вказаними протиправними діями відповідача йому заподіяна майнова та моральна шкода.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 відремонтувати (поновити) самовільно демонтований паркан вздовж належної йому дачної ділянки у с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області; стягнути з відповідача на свою користь 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного демонтажу паркану.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016 року у складі судді Меженнікової С. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що паркан був пошкоджений внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 . Судом враховано пояснення свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитаних у судовому засіданні, які зазначали, що вони користуються дачними ділянками, розташованими неподалік дачної ділянки ОСОБА_1 Земельна ділянка позивача була огороджена сіткою «рабиця». Навесні 2016 року це огородження було пошкоджено, проте, хто саме демонтував огорожу, їм не відомо. Відповідач ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні як свідок, пояснив, що паркан позивача не демонтував і не розбирав. Бачив, як чотири невідомі йому чоловіки розбирали паркан позивача та подумав, що хтось купив його земельну ділянку, оскільки два роки поспіль земельна ділянка позивачем не оброблялася.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 поновити та привести до попереднього стану з урахуванням попереднього місця його розташування демонтований паркан вздовж земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 для городництва, площею 0,10 га, яка розташована у районі мосту річки Білоус в с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 грн, заподіяну внаслідок самовільного демонтажу паркану. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків, які підтвердили демонтаж огорожі відповідачем. Так, згідно висновку від 11 квітня 2016 року, складеного інспектором поліції Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області за результатами перевірки матеріалів по зверненню ОСОБА_1 по факту самовільного демонтажу металевої огорожі та ОСОБА_2 щодо розповсюдження неправдивих чуток, із заявниками були проведені усні бесіди профілактичного характеру про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій по відношенню один до одного. В ході проведеної перевірки ОСОБА_1 надав пояснення, що демонтаж його огорожі здійснив ОСОБА_2 , якому позивач на це ніякої згоди не надавав. Натомість ОСОБА_2 пояснив, що бачив чотирьох невідомих чоловіків, які демонтували паркан, в подальшому позивач запропонував йому демонтувати решту огорожі. Згідно пояснень свідка ОСОБА_9 , наприкінці березня 2016 року він допомагав колишньому сусідові ОСОБА_2 демонтувати частину металевих стовпців поряд із дачною ділянкою останнього для побудови в подальшому дороги загального користування. Також на його запитання ОСОБА_2 , хто саме здійснив напередодні демонтаж паркану вказаної ділянки, він повідомив, що йому надали допомогу інші чоловіки, але їх імен та прізвищ не назвав. ОСОБА_9 , допитаний як свідок в судовому засіданні апеляційного суду, надав пояснення, що він особисто допомагав ОСОБА_2 демонтувати чотири металевих стовпці на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 . Крім того, свідок ОСОБА_4 зазначав, що бачив, як ОСОБА_2 разом з іншим чоловіком закопували металевий стовп (шпалу). Посилаючись на вказані обставини, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності факту пошкодження паркану саме ОСОБА_2 та наявності у зв'язку із цим правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відремонтувати (поновити) демонтований паркан вздовж належної позивачу дачної ділянки. Також суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позову ОСОБА_1 в частині заподіяння йому моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням його майна, розмір якої судом визначено у сумі 300 грн з урахуванням характеру правопорушення, вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення змінити в частині встановленого судом розміру моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й задовольнити позов у цій частині в повному обсязі.
У липні 2017 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просили оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 748/1283/16-ц із Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 у вказаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи ОСОБА_1 , який подав касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 300 грн, суд апеляційної інстанції недостатньо врахував характер і ступінь завданої йому моральної шкоди, принципи виваженості і розумності. Вважає, що з відповідача на його користь має бути стягнуто 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, сума якої відповідає ступеню завданої відповідачем моральної шкоди.
Доводи ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 , які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Судом апеляційної інстанції не враховано, що межі земельної ділянки позивача документально не встановлені, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що демонтований паркан знаходився на земельній ділянці, яка йому належить або перебуває у його користуванні. Крім того, ця земельна ділянка на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вже належала іншій особі. Зазначав, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, надана належна оцінка доказам у справі та поясненням свідків, які зазначали, що їм не відомо, хто саме демонтував паркан вздовж земельної ділянки позивача.
Касаційна скарга подана разом із нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_7 від 14 липня 2017 року, як свідка на користь відповідача ОСОБА_2 , в якій остання зазначала, що розмовляла наприкінці 2016 року по телефону з ОСОБА_1 , який підтвердив, що дозволив ОСОБА_2 прийняти участь у будівництві дороги біля його земельної ділянки; ця розмова відбувалась у присутності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 та зафіксована оператором мобільного зв'язку «Київстар».
Доводи ОСОБА_1 , який подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , в якому зазначено, що апеляційний суд правильно встановив обставини справи та надав належну оцінку поясненням свідків, які підтвердили демонтаж огорожі саме відповідачем.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено що ОСОБА_1 користується земельними ділянками, розміром 0,04 га та 0,06 га, на 171 км та 172 км в районі моста річки Білоус лінії Янов-Чернігів (перегін Чернігів - Білоус, Жукотки - Чернігів) на підставі лісових квитків № 42, 47, 48 на побічне користування в смузі відводу від 28 січня 1981 року та від 05 травня 1981 року Управління Південно-Західної Ордена Леніна залізниці Київська дистанція захисних лісонасаджень. Вказані земельні ділянки виділені ОСОБА_1 для городництва (а.с. 9, 10, 52).
Наприкінці березня 2016 року ОСОБА_1 виявив демонтаж частини дерев'яного паркану з металевою огорожею із сітки «рабиця» вздовж належних йому земельних ділянок.
Згідно висновку інспектора поліції Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 11 квітня 2016 року по зверненню ОСОБА_1 по факту самовільного демонтажу його металевої огорожі ОСОБА_2 на дачній ділянці біля с. Старий Білоус, та по зверненню ОСОБА_2 щодо розповсюдження ОСОБА_1 неправдивих чуток відносно нього, із заявниками були проведені усні бесіди профілактичного характеру про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій по відношенню один до одного (а.с. 55).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
У відповідності до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Частиною першою статті 10 ЦПК України, 2004 року, визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 користується земельними ділянками, розміром 0,04 га та 0,06 га, на 171 км та 172 км в районі моста річки Білоус лінії Янов-Чернігів (перегін Чернігів - Білоус, Жукотки - Чернігів) на підставі лісових квитків № 42, 47, 48 на побічне користування в смузі відводу від 28 січня 1981 року та від 05 травня 1981 року Управління Південно-Західної Ордена Леніна залізниці Київська дистанція захисних лісонасаджень.
Вказані земельні ділянки були огороджені сіткою «рабиця», що не заперечувалось сторонами у справі. Наприкінці березня 2016 року позивач виявив пошкодження паркану.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановлених обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилалася в обґрунтування заявлених вимог, а саме факту того, що паркан був пошкоджений внаслідок неправомірних дій саме ОСОБА_2 .
Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права, а тому скасовано апеляційним судом помилково.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судових збір».
Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року скасувати, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016 року залишити в силі.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання касаційної скарги у розмірі 1 322,88 (одна тисяча триста двадцять дві) грн 88 (вісімдесят вісім) коп., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта