Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/19709/14-ц
провадження № 61-30597св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
третя особа - секретар Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовська Валентина Олексіївна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2017 року у складі судді Бар?яка А. С. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Нікушина В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - секретар Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовська В. О., про визнання заповіту недійсним, визнання дій незаконними.
Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2007 року секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовською В. О. було посвідчено заповіт ОСОБА_6 , складений у двох примірниках та зареєстрований за № 369, яким останній заповів належне йому майно на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях.
ОСОБА_2 вважав, що таким заповітом його позбавлено права на спадщину за законом на власність його рідного покійного брата. ОСОБА_1 вважала, що зазначеним заповітом, яким відповідачам передано у власність, в тому числі і будинок по АДРЕСА_1 , її позбавлено права на житло, оскільки вона з дитиною на час укладення заповіту проживала та на даний час проживає у цьому будинку.
Зазначали, що обидва примірники заповіту підписані не ОСОБА_6 , особу якого секретар сільської ради встановила по недійсному паспорту громадянина України, оскільки у вказаному паспорті не була вклеєна фотокартка у віці 45-ти років, що є підставою для визнання недійсним такого заповіту.
Крім того, посилалися на те, що частина тексту в обох примірниках заповіту, яка написана від руки, має суттєві відмінності і не могла бути написана ОСОБА_6 , оскільки він перебував в хворобливому стані.
Зазначали, що посвідчення заповітів посадовими особами в населених пунктах допускається лише, якщо такі населені пункти не обслуговують нотаріуси, а населений пункт - с. Широка Гребля Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району, де відбувалось посвідчення відповідного заповіту, відноситься до єдиного Вінницького районного нотаріального округу, який обслуговується Вінницькою районною державною нотаріальною конторою та приватними нотаріусами Вінницького районного нотаріального округу в кількості семи чоловік, а тому, на їх думку, не можна вважати, що такий населений пункт не має нотаріуса.
Ураховуючи викладене, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати заповіт ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року, посвідчений секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовською В. О., згідно з яким передано власність заповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях, нікчемним; визнати дії секретаря Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовської В. О. незаконними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при складанні заповіту не було порушено вимоги статті 203 ЦК України, доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, позивачами не надано, при цьому даючи оцінку висновкам приведених експертиз, судом звернуто увагу на те, що дані висновки є недопустимими доказами, оскільки неможливо встановити чи дійсно підпис та рукописний запис чистини тексту в заповіті зроблено особисто заповідачем, оскільки експертизу проведено по електрофотокопіям документів, крім того в основу іншого висновку експертів покладено ймовірність суджень щодо обставин виконання особистого підпису та частини рукописного тексту в заповіті при незвичних умовах, що є ознакою припущень, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішенням Мізяківсько-Хутірвської сільської ради Вінницького району від 20 квітня 2006 року, яке було ухвалено на підставі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, яка була чинною на момент посвідчення заповіту, в посадові обов'язки секретаря сільської ради входило вчинення нотаріальних дій відповідно до вказаної Інструкції та положень Закону України «Про нотаріат». Крім того, відсутні будь-які підстави, які б підтверджували те, що дієздатність заповідача була обмеженою чи особа була недієздатною, особу ОСОБА_6 при посвідченні заповіту було встановлено за його паспортом громадянина України, при цьому відсутність в паспорті вклеєної фотокартки у віці 45-ти років не може позбавити особу права на вчинення заповіту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення по суті спору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/19709/14-ц із Вінницького міського суду Вінницької області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що його батько - ОСОБА_6 ніколи не мав наміру передати своє майно стороннім особам, він його єдиний син, а відповідачі позбавили його єдиного житла, яке у нього було для проживання. Зазначав, що посвідчення заповітів посадовими особами в населених пунктах допускається лише, якщо такі населені пункти не обслуговують нотаріуси, а населений пункт - с. Широка Гребля Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району, де відбувалось посвідчення відповідного заповіту, відноситься до єдиного Вінницького районного нотаріального округу, який обслуговується Вінницькою районною державною нотаріальною конторою та приватними нотаріусами Вінницького районного нотаріального округу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Зазначав, що під час захворювання, оперування, догляду постопераційного періоду та останній період життя (у с. Мізяківські Хутори) необхідну допомогу та підтримку хворому ОСОБА_6 здійснювали виключно його близькі друзі: він та ОСОБА_5 . Саме вони власними силами та за власні кошти здійснили поховання, встановлення пам'ятника померлому тощо.
Жоден з позивачів: син - ОСОБА_7 , рідний брат - ОСОБА_2 та племінниця - ОСОБА_1 ніколи не надавали підтримки, допомоги своєму родичу, не приділяли уваги хворому, не відвідували його.
Син ОСОБА_6 - ОСОБА_3 багато років не спілкувався з батьком, так як ОСОБА_6 дізнався, що відомості щодо майна, яке було викрадене у нього, були надані зловмисникам особисто його сином. Це стало причиною для припинення батьком свого захоплення колекціонуванням (був відомим колекціонером), в результаті вказаного він звів нанівець та фактично знищив свої колекції зброї.
Крім того, вироком апеляційного суду Вінницької області від 14 серпня 2002 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено до 8 років позбавлення волі у скоєні злочину, а саме: умисно на ґрунті особистої неприязні та, заздрячи матеріальному стану свого брата, з метою заволодіння і успадкування майна брата діяв як замовник вбивства ОСОБА_6
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20 квітня 2006 року № 17-А вирішено доручити вчинення нотаріальних дій на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради посадовим особам: сільському голові - ОСОБА_8 та секретарю сільської ради - Колосовській В. О. відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5.
Відповідно до заповіту від 11 грудня 2007 року, посвідченого секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовською В. О., зареєстрованого в реєстрі за № 369, ОСОБА_6 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті заповідає: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частинах. ОСОБА_6 підтверджує, що цей заповіт не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Заповіт складено і підписано у двох примірниках, з яких перший зберігається в справах виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, а другий видано заповідачу. Як перший, так і другий примірник заповіту містять текст дописаний від руки наступного змісту: «Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_6 особисто, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам». Заповіт містить особистий підпис ОСОБА_6 , при цьому в тексті самого заповіту зазначається, що заповіт підписаний ОСОБА_6 вдома у зв'язку з хворобою заповідача. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Другий примірник в оригіналі зберігається в Першій Вінницькій нотаріальній конторі, за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , повторно виданого 05 лютого 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 55.
Спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , які прийняли у встановленому законом порядку спадщину після його смерті є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що вироком апеляційного суду Вінницької області від 14 серпня 2002 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьої статі 27, статтею 14, частинами першою, другою статті 15, пунктом 6 частини другої статті 115, статтею 11 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна. Суд, поміж іншого, встановив, що ОСОБА_2 умисно, на ґрунті особистої неприязні та, заздрячи матеріальному стану свого брата - ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння та успадкування майна брата, тривалий час готувався до вбивства на замовлення, при цьому ОСОБА_2 діяв як замовник вбивства ОСОБА_6 . Даний вирок був змінений ухвалою Верховного Суду України від 14 листопада 2002 року в частині перекваліфікування дій ОСОБА_2 з частини третьої на частину четверту статті 27 КК України, виключено з цього вироку рішення про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за статтею 14 КК України як зайву та пом'якшено покарання ОСОБА_2 із застосуванням статті 69 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 червня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_10 , Перша Вінницька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Судом встановлено, що позивач не має права на спадкування після смерті ОСОБА_6 , оскільки таке право мають особи, визначені у його заповіті, тобто відповідачі по справі, при цьому позивач також не має права на спадкування після смерті ОСОБА_6 в силу частини першої статті 1224 ЦК України, оскільки вчинив замах на життя спадкодавця, що встановлено вироком суду та що вбачається з ухвали Верховного Суду України від 14 листопада 2002 року.
Із листа Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 01 липня 2014 року № 182, вбачається, що станом на 2007 рік ОСОБА_6 не був зареєстрований у с. Мізяківські Хутори, але постійно проживав. Хто займався похованням ОСОБА_6 сільській раді невідомо. На час складання заповіту ОСОБА_6 був пред?явлений паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ленінським районним відділом Міністерства внутрішніх справ України 31 серпня 1995 року. Останні дні життя за даними свідчень сусідів доглядом за ОСОБА_6 займалась сусідка ОСОБА_11 , яка померла у 2013 році. Довіреність на представлення інтересів ОСОБА_6 сільською радою не видавалась.
Зі змісту листа Першого міського відділу у м. Вінниці управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 08 серпня 2014 року № 2866 убачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Вінниці, відповідно до заяви форма № 1 щодо вклеювання фотокартки в свій паспорт громадянина України при досягненні 45-річного віку до Першого міського відділу у м. Вінниці управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області не звертався.
Крім того, із відповіді, наданої комунальним закладом «Вінницьким районним медичним центром первинної медико-санітарної допомоги» Мізяківсько-Хутірська амбулаторія загальної практики сімейної медицини від 03 липня 2014 року, убачається, що на диспансерному медичному обліку ОСОБА_6 не перебував, наркотичні засоби ОСОБА_6 не призначалися, фізичний стан ОСОБА_6 невідомий, довідка про смерть № 45 ОСОБА_6 , 1951 року народження, видана Мізяківсько ОСОБА_12 . Причина смерті: а. ендогенна інтоксикація ІІІ ст., б. рак тіла шлунку ІІІ ст. Виписка з Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансера від 09 липня 2007 року та 24 жовтня 2007 року, стаціонарне лікування в Вінницькому обласному клінічному онкологічному диспансері з 18 червня 2007 року по 09 липня 2007 року.
Із висновку експертного дослідження за результатами проведення технічного та почеркознавчого дослідження підписів № 1007/1008/14-21, складеного 10 липня 2014 року судовими експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лозінською А. В., Томіною О. Р., вбачається, що будь-яких ознак виготовлення електрофотокопій заяв від імені ОСОБА_6 до Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 липня 2007 року і від 18 вересня 2007 року двох примірників заповіту від імені ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року, зареєстрованих у реєстрі № 369 Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, шляхом монтажу не спостерігається. Остаточно встановити, чи мав місце монтаж при виготовленні наданих документів, можливо лише за їх оригіналами. Підпис від імені ОСОБА_6 , елекрофотографічне зображення якого міститься на електрофотокопії заяви, поданої Ленінському районному суду м. Вінниці і зареєстрованої за вхідним № 13628 від 10 липня 2007 року, виконаний не самим ОСОБА_6 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_6 , електрофотографічне зображення якого міститься на електрофотокопії заяви, поданої Ленінському районному суду м. Вінниці і зареєстрованої за вхідним № 19324 від 18 вересня 2007 року, виконаний не самим ОСОБА_6 , а іншою особою. Встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_6 , електрофотографічне зображення яких містяться на електрофотокопіях двох примірниках заповіту після слова «ПІДПИС», складеному 11 грудня 2007 секретарем Колосовською В. О. Мізяківсько-Хуторської сільської ради Вінницького району, зареєстрованого за № 369, самим ОСОБА_6 або іншою особою - не представилось можливим з причин відсутності зразків підпису ОСОБА_6 у стані його захворювання. Встановити, чи виконані рукописні записи «Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_6 особисто, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам», електрофотографічне зображення яких міститься на електрофотокопіях двох примірниках заповіту, складеного 11 грудня 2007 року секретарем Колосовською В. О. Мізяківсько-Хуторської сільської ради Вінницького району, зареєстрованого за № 369, самим ОСОБА_6 або іншою особою - не представилось можливим з причин відсутності зразків почерку ОСОБА_6 , які б відповідали за часом і умовами їх виконання документам, що досліджуються, оскільки надані зразки його почерку датовані 1989-2004 роками, в яких відсутній вплив будь-яких незвичних умов при їх виконанні.
Зі змісту висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи по матеріалам цивільної справи № 127/19709/14-ц, складеного 04 липня 2016 року № 528/529/16-21 судовими експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Возним В. С., Сторожук Ю. В., вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 , після слів «а другий видається заповідачу» у оригіналі примірника заповіту ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року виконаний рукописним способом, кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Рукописні записи і підпис на примірнику оригіналу заповіту ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року, який знаходиться в матеріалах цивільної справи № 127/19709/14-ц, після друкованого тексту, який закінчується словами: «а другий видається заповідачу», ймовірно виконувались при незвичних умовах (виконання записів на підкладці під аркуш, що утримувалась руками) ймовірно за умови утримування руки ОСОБА_6 іншою особою, у зв'язку з важким хворобливим станом ОСОБА_6 . Вирішення питання «Чи складались та виконувались протягом одного проміжку часу письмові тексти та особисті підписи ОСОБА_6 у двох оригіналах примірників заповітів від 11 грудня 2007 року після друкованого тексту, який закінчується словами: «а другий видається заповідачу»?» в розрізі абсолютної давнини виконання підпису та рукописного запису виходить поза межі компетенції експертів. Монтаж при виконанні примірника оригіналу заповіту від 11 грудня 2007 року не застосовувався, реквізити документа виконувались у наступній послідовності: 1) спочатку був виконаний бланковий текст за допомогою друкарської машинки через барвну стрічку чорного кольору; 2) потім рукописні записи і підписи у відповідних графах за допомогою кулькової ручки барвником чорного кольору; 3) потім відтиск печатки барвником синього кольору. Відповідь на питання, що стосувались тексту другого примірника заповіту, експертами не надавались, оскільки відповідне дослідження провести не вбачалося за можливе у зв'язку з тим, що станом на 04 липня 2016 року даний примірник заповіту в експертну установу не наданий (а.с. 36, т. 4).
Зі змісту висновку експертів за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої та технічної експертизи від 15 грудня 2016 року № 2660/2661/16-21 по матеріалам цивільної справи № 127/19709/14-ц, складеного судовими експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Возним В. С., Сторожук Ю. В., убачається, що підписи від імені ОСОБА_6 , після слів «а другий видається заповідачу» у оригіналах примірників заповіту ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року виконані рукописним способом, кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. У результаті дослідження на оригіналах примірників заповіту ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року, місць перетину штрихів літер рукописного запису після друкованого тексту, який закінчується словами: «а другий видається заповідачу» та штрихів підпису від імені ОСОБА_6 , які виконані барвною речовиною чорного кольору з однаковою криючою здатністю та насиченості кольору, встановлено що, в місцях перетину в однаковій мірі спостерігається безперервність забарвлення як штрихів підпису, так і штрихів літер рукописного запису, тому встановити черговість виконання тексту та підпису, через неоднозначність результатів дослідження не вбачається за можливе. Рукописні записи «Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_6 особисто його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам» на примірниках оригіналів заповіту ОСОБА_6 від 11 грудня 2007 року ймовірно виконані ОСОБА_6 при незвичних умовах (наприклад: виконання записів на примірниках документу, який знаходився на підкладці, що утримувалась руками іншої особи) і ймовірно за умови утримування руки ОСОБА_6 рукою сторонньої особи, у зв'язку з важким хворобливим станом ОСОБА_6 . Вирішити чи ОСОБА_6 виконані підписи у примірниках оригіналів заповіту від 11 грудня 2007 року, чи кимсь іншим виконані ці підписи, по причинам викладеним у дослідницькій частині - не вбачається можливим. Симптомокомплекс діагностичних ознак порушення координації рухів, їх ступень прояву, характер та локалізація, свідчать про вплив на виконавця якихось зовнішніх збиваючих факторів, ймовірніше за все природного характеру, до яких, зокрема, відносяться: похилий чи старечий вік виконавця, обмеження зорового контролю при виконанні записів і підписів, тяжкий хворобливий стан виконавця записів і підписів, виконання почеркових об'єктів за незвичних умов (утримання підкладки під аркушем на руках іншої особи); виконання почеркових об'єктів за допомогою сторонньої особи (підтримання чи тримання руки пишучого). При дослідженні не встановлено явних ознак прояву алкогольного чи наркотичного сп'яніння виконавця рукописних записів, що розташовані у заповітах після друкованого тексту, який закінчується словами: «а другий видається заповідачу». В примірниках заповіту, наявні точки та штрихи різноманітної конфігурації, не пов'язані з елементами літер, деякі з цих штрихів перетинають друкований та рукописний тексти документа, природа їх виникнення може бути пояснена хворобливим станом виконавця, що привело до послаблення контролю утримання письмового приладу відносно документу та у сукупності незвичними умовами виконання досліджуваних почеркових об'єктів, проявилось у виконанні сторонніх ліній, точок та штрихів на папері.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, при цьому заповіт є одностороннім право чином у розумінні статті 202 ЦК України.
Згідно частиною третьою статті 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими, особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1248 ЦК України визначено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Відповідно до статті 1251 ЦК України, у редакції чинній на момент посвідчення заповіту, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Частинами першою-третьою, п?ятою, шостою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» судам роз?яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, посвідчують заповіти.
За змістом пункту 1 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25 серпня 1994 року, чинної на момент посвідчення оскаржуваного заповіту, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вправі посвідчувати заповіти лише в тих населених пунктах, де немає нотаріусів. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20 квітня 2006 року № 17а вирішено доручити вчинення нотаріальних дій на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, зокрема секретарю сільської ради - Колосовській В. О. , яка посвідчила оспорюваний заповіт.
Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
За таких обставин, вирішуючи спір, суди правильно виходили з того, що при складанні заповіту не було порушено вимоги статті 203 ЦК України, доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, позивачами не надано. При цьому судом надано належну правову оцінку висновкам судових почеркознавчих та технічних експертиз та правильно зазначено, що зазначені висновки є недопустимими доказами, оскільки одна з них проведена по електрофотокопіям документів, а в основу іншого висновку експертів покладено ймовірність суджень щодо обставин виконання особистого підпису та частини рукописного тексту в заповіті при незвичних умовах, що є ознакою припущень, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).
Посилання касаційної скарги на те, що оспорюваний заповіт посвідчено особою, яка не мала на це повноважень, безпідставні, оскільки рішенням виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20 квітня 2006 року № 17а вирішено доручити вчинення нотаріальних дій на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, зокрема секретарю сільської ради - Колосовській В. О. , яка й посвідчила заповіт.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта