Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 619/2640/17
провадження № 61-34994св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави,
відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Плюс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Кіся П. В., від 02 травня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Плюс» (далі - ТОВ «Агросвіт Плюс»), в якому просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 грудня 2015 року №№ 4668-СГ, 4669-СГ та 4670-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площею 56,0004 га (8,6119 га, 14,801 га та 32,5875 га), розташованих за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області; визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10 березня 2016 року №№ 1591-СГ, 1592-СГ та 1593-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , площею 32,5875 га, 8,6119 га та 14,801 га, розташовані за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок; визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 25 серпня 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросвіт Плюс», площею 32,5875 га, 8,6119 га та 14,801 га, розташовані за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок; зобов'язати ОСОБА_1 та ТОВ «Агросвіт Плюс» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки площею 32,5875 га, 8,6119 га та 14,801 га, розташовані за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
Позовна заява мотивована тим, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 грудня 2015 року
ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства з порушенням вимог земельного законодавства, а саме статей 122, 123 ЗК України, статей 1, 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки у поданих ОСОБА_1 клопотаннях про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтовано розміри земельних ділянок, не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, не зазначено кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, відсутня сільськогосподарська техніка для обробітку землі.
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
від 10 березня 2016 року надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом та на відстані одна від одної, що унеможливлює її раціональне використання.
Після укладення 19 травня 2016 року з Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області договорів оренди, ОСОБА_1 передав отримані земельні ділянки в суборенду ТОВ «Агросвіт Плюс».
При цьому, фермерське господарство ОСОБА_1 не було засноване, сільськогосподарська техніка та наймані працівники відсутні.
Отже, ОСОБА_1 отримав земельні ділянки без мети здійснення фермерського господарства, а лише з метою передачі її у користування іншим особам, без проведення земельних торгів.
За таких обставин, земельні ділянки передані з порушенням вимог статей 122, 123, 134 ЗК України та статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», тобто незаконно, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підлягають визнанню незаконним та скасуванню. У зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення правочинів встановленого законом порядку надання спірної земельної ділянки в оренду, наявні підстави визнати недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Нечипоренко І. М. у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори, укладені сторонами у письмовій формі, містять усі суттєві умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заборгованість щодо сплати орендної плати відсутня, ОСОБА_1 в установленому порядку надано згоду на передачу в суборенду земельних ділянок. Крім того, прокурор не зазначив за захистом чиїх інтересів звернувся до суду, чиї інтереси порушують оспорювані договори, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено.
Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 грудня 2015 року №№ 4668-СГ, 4669-СГ та 4670-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площею 56,0004 га (8,6119 га, 14,801 га та 32,5875 га), розташованих за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, від 10 березня 2016 року №№ 1591-СГ, 1592-СГ та 1593-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 .
Визнано недійсними договори оренди вказаних земельних ділянок
від 25 липня 2016 року, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасовано державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.
Визнано недійсними договори суборенди цих земельних ділянок
від 25 серпня 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросвіт Плюс», та скасовано державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ТОВ «Агросвіт Плюс» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки площею 32,5875 га, 8,6119га та 14,801 га, розташовані за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», ОСОБА_1 отримав в оренду для створення фермерського господарства три земельні ділянки, проте фермерське господарство не створив, а передав земельні ділянки у суборенду
ТОВ «Агросвіт Плюс», що свідчить про те, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконними та їх скасування. Договори оренди та суборенди підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України та частини третьої статті 228 ЦК України, оскільки не відповідають інтересам держави і суспільства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що отримання спірних ділянок відповідачем здійснено без мети створення фермерського господарства, не врахував, що законодавством не передбачено строк, у який орендар зобов'язаний після укладення договору оренди та його реєстрації створити фермерське господарство. Договори оренди були укладені з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Крім того, прокурор не зазначив, за захистом яких інтересів та в інтересах кого він звернувся до суду з цим позовом, а також чиї права та інтереси порушують оспорювані договори..
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог закону, що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконними та їх скасування, а укладення договорів оренди та суборенди є похідними від правового акта, на підставі якого вона укладені, а тому суд правомірно визнав їх недійсними.
Доводи особи, яка подала пояснення на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало пояснення на касаційну скаргу, в якому посилалось на те, що, звертаючись до суду з цим позовом, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області посилався на те, що прокурор у цій справі набуває статусу позивача, оскільки у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, водночас, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністерство аграрної політики та продовольства України. При цьому вказувало на те, що прокурор не довів своїх позовних вимог.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що у 2015 році ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання йому в оренду трьох земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Заяву ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він має намір створити фермерське господарство, членом якого буде особисто, має можливість частково обробити земельні ділянки власними зусиллями та використовуючи працю найманих робітників, із залученням техніки для обробітку землі та посіву сільськогосподарських культур, має повну вищу освіту в аграрному навчальному закладі та досвід роботи у сільському господарстві. До заяви ОСОБА_1 додав графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельних ділянок, документи, що підтверджують наявність освіти, обґрунтування розміру земельних ділянок.
Згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 грудня 2015 року №№ 4668-СГ, № 4669-СГ, 4670-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розташованих за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для подальшого оформлення права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Сформовані земельні ділянки площею 8,6119 га, 14,801 га 32,5875 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення.
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10 березня 2016 року №№ 1591-СГ, 1592-СГ, 1593-СГ ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області для ведення фермерського господарства та надано в оренду земельні ділянки площею 8,6119 га із кадастровим номером 6322082000:03:000:0400, площею 14,801 га із кадастровим номером 6322082000:03:000:0401, площею 32,5875 га із кадастровим номером 6322082000:03:000:03991 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, що розташовані за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради, строком на 7 років з встановленням річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10 березня 2016 року № 4169-СГ до зазначених наказів внесено зміни - у пункті 2 зазначено «строком на 20 років», а в пункті 3 зазначено «в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки».
На виконання даних наказів між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 19 травня 2016 року укладено три договори оренди земельних ділянок площею 8,6119 га, 14,801 га та 32,5875 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 20 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 липня 2016 року.
05 вересня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано накази №№ 8770-СГ, 8771-СГ, 8772-СГ, відповідно до яких ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду вказаних земельних ділянок площею 8,6119 га, 14,801 га та 32,5875 га.
На виконання зазначених вище наказів 25 серпня 2016 року ОСОБА_4 передав на підставі договорів у суборенду вищевказані земельні ділянки ТОВ «Агросвіт Плюс» строком на 19 років.
РішеннямиХІІ сесії VІІ скликання Дергачівської районної ради від 13 грудня 2016 року №№ 278-40, 277-39 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 8,6119 га та 14,801 га.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».
Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить відсутність у заявника техніки на обробіток сільського господарства, нестворення ним фермерського господарства, а також факт укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з ТОВ «Агросвіт Плюс», з метою обходу обов'язкової процедури - земельних торгів.
Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 діяв з метою отримати земельні ділянки в обхід обов'язкової процедури - земельних торгів не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду
ТОВ «Агросвіт Плюс», що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов'язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконними та їх скасування.
Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про визнання оспорюваних договір оренди та суборенди недійсними.
Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті
203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 648 ЦК України договір, укладений на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту.
Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 203, частиною третьою статті 215 та статтею 228 ЦК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди та суборенди недійсними.
При цьому судом правильно зазначено, що участь прокурора визнана судом доцільною і обґрунтованою, оскільки покликана необхідністю дотримання встановленого законом порядку набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності держави.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , а також доводи
ГУ Держгеокадастру у Харківській області, викладені у поясненні на касаційну скаргу, про те, що прокурор не є належним позивачем у даній справі, оскільки звертаючись до суду із позовом не зазначив в інтересах якого органу він його подає та чиї інтереси порушені внаслідок дій ОСОБА_1 , є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що була чинною на момент подачі позову) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Звертаючись до суду з позовом, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, зазначав, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, є відповідачем у справі.
Установивши, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надаючи ОСОБА_1 дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи його та укладаючи оспорювані договори оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, неналежно здійснювало свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави, та відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року набув статусу позивача.
Крім того, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.
Інтереси суспільства для втручання у захищене гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на мирне володіння майном (у даному випадку у вигляді легітимних очікувань орендаря на отримання орендної плати) у даній справі полягають у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у державній власності, в оренду, а також - в отриманні до національного бюджету коштів від передбаченого для таких загальних випадків земельного аукціону, що не відбулося внаслідок дій відповідачів, які свідомо діяли у своїх приватних інтересах з використанням спрощеного порядку отримання земельної ділянки, передбаченого у статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство».
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 05 вересня 2018 року зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для його скасування відсутні, тому виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року підлягає поновленню.
Щодо вирішення заяви про зупинення касаційного провадження
12 листопада 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення касаційного провадження у цій справи до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, однак у задоволенні заяви слід відмовити, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, інші підстави та предмет позовних вимог, встановлено різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року - без змін.
Поновити виконання постанови Апеляційного суду Харківської області
від 02 травня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта