Справа № 127/28327/19
Провадження № 2/127/4004/19
04 грудня 2019 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу №127/28327/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
ПАТ «СК «Країна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 14678,80 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у формі полісу №АК/5741574 стосовно транспортного засобу «Сузукі», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 08 грудня 2017 року о 12:30 в м. Вінниці, на перехресті вул. Гніванське шосе - вул. Святошинська, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Сузукі», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року по справі №127/26812/17 відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Надалі, до ПАТ «СК «Країна» звернулася страхова компанія потерпілого ПАТ «СК «Арсенал Страхування» з претензією про регрес за страховим відшкодуванням на суму 15678,80 грн. 02 квітня 2018 року ПАТ «СК «Країна» було складено страховий акт №1-118/48303/3.2.29 та здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14678,80 грн. Позивач вказує, що відповідач не повідомив страховика у встановлені строки після настання ДТП, та після виплати страхового відшкодування на користь страхової компанії потерпілої особи, в позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача у розмірі 14768,80 грн. З огляду на вищевказані фактичні обставини та з посиланням на положення статей 979, 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», статей 22, 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 14678,80 грн та стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив визначити дану справу малозначною та розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 1 - на звороті).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою суду ухвалено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив (а.с. 45).
11 листопада 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погодився та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Як зазначає відповідач, встановлений підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП, надати страховику повідомлення про ДТП передбачений законодавством із метою надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Однак, у цій справі факт настання страхового випадку встановлений постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року по справі №127/26812/17, а вартість майнового збитку, завданого відповідачем, визначено актом огляду транспортного засобу (дефектною відомістю) та рахунком на проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля. Сама подія ДТП визнана позивачем страховим випадком, що підтверджується складеним ПАТ «СК Країна» страховим актом від 02 квітня 2018 року, та ним добровільно сплачено страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням, наявним у матеріалах справи. На думку відповідача:
- норма підпункту 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 вищевказаного Закону вказує на право страховика щодо подання регресної вимоги, а не на необхідність безумовного стягнення сум у порядку регресу;
- сам по собі факт неповідомлення у цій справі відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і його обставин за допомогою інших джерел, не призвела до необґрунтованих виплат зі сторони позивача.
Обґрунтовуючи заперечення щодо позову відповідач також посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі №6-284цс15 та від 22 березня 2017 року по справі №6-2011цс16, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі №355/205/17 (провадження № 61-27901св18) та від 25 вересня 2019 року по справі №761/37577/15-ц (провадження № 61-9101св18).
18 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив №48303/ІНС від 13 листопада 2019 року, в якому позивач просив задовольнити позов повністю та відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, у відповіді на відзив позивач зазначає, що системний аналіз статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у її взаємозв'язку зі статтею 3 Конституції України дозволяє дійти висновку, що приймаючи цей нормативно-правовий акт законодавець переслідував декілька цілей - з однієї сторони - забезпечити відшкодування шкоди потерпілим та захистити потерпілих внаслідок ДТП, з другої сторони - захистити майнові інтереси страхувальників, а з іншої сторони переслідував превентивну ціль для гарантування передбаченого ст. 3 Конституції України принципу найвищої соціальної цінності - попередити в майбутньому настання негативних наслідків ДТП, від яких щодня на дорогах гинуть десятки тисяч простих українців.
Превентивна ціль, яка закріплена в меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності знайшла своє відображення, зокрема в п/п г) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Крім того, у відповіді на відзив позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року по справі №6-1цс14, від 16 вересня 2015 року по справі №6-284цс15, від 31 травня 2017 року по справі №753/16740/15-ц, від 19 листопада 2018 року по справі №621/2403/16-ц.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то як зазначає представник позивача, у додатках до відзиву на позовну заяву не наявні документи, що підтверджують повноваження адвоката на надання правової допомоги, не надана копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, а отже надання професійної правничої допомоги не підтверджене належним чином.
26 листопада 2019 року до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь позивача на відзив, яке має назву - «Правова позиція щодо відповіді на відзив на позовну заяву», в якому посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та на безпідставність посилань позивача на постанови ВСУ в справах №6-1цс14, №6-284цс15, №753/16740/15-ц, та №621/2403/16-ц представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та здійснити розподіл судових витрат.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, на думку представника відповідача, такі витрати підтверджуються договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт та квитанцією.
Дослідивши матеріали справи та надавши юридичну оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини п'ятої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 грудня 2017 року близько 12 години 30 хвилин в місті Вінниця на перехресті вулиць Гніванське шосе та Святошинська, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Suzuki Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (відповідач) та транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року по справі №127/26812/17 ОСОБА_1 (відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн на користь держави (а.с. 10). Зокрема, з тексту даної постанови слідує, що 08 грудня 2017 року близько 12 год. 30 хвилин в місті Вінниця на перехресті вулиць Гніванське шосе та Святошинська, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Suzuki Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді на головну дорогу не надав перевагу у русі автомобілю «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 та допустив зіткнення, що призвело до пошкодження транспортного засобу.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5741574 від 11 квітня 2017 року слідує, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 (відповідача) застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Країна», строк дії договору з 11 квітня 2017 року до 10 квітня 2018 року включно, забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Suzuki Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого 200000,00 грн, розмір франшизи - 1000,00 грн (а.с. 11).
В той же час, з матеріалів справи слідує, що 20.11.2017 між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №292/17-Тз/Ц5, відповідно до якого ПАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. (а.с. 16-23)
19 грудня 2017 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» затверджено страховий акт №006.01353117-1 за договором страхування №292/17-Тз/Ц5 від 20 листопада 2017 року, відповідно до якого вищевказану дорожньо-транспортну пригоду кваліфіковано як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику ОСОБА_2 суми страхового відшкодування в розмірі 15678,80 грн (а.с. 33).
Кваліфікація події ДТП та розмір відшкодування здійснено страховою компанією на підставі: договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №292/17-Тз/Ц5 від 20.11.2017, заяви про подію, що має ознаки страхового випадку від 11 грудня 2017 року, заяви, щодо напрямку виплати страхового відшкодування від 11 грудня 2017 року, копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , копії посвідчення водія ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , копії паспорта та ІПН ОСОБА_2 , акту огляду ТЗ від 11 грудня 2017 року, схеми місця ДТП, рахунку №СПМ-К-Д02178 від 12 грудня 2017 року ТОВ «Преміям Моторс».
21 грудня 2017 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» виплачено ТОВ «Преміям Моторс» 15678,80 грн страхового відшкодування ОСОБА_2 - вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №316277 (а.с. 36).
17 січня 2018 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслало ПАТ «СК «Країна» претензію на суму 15678,80 грн, в якій зазначено, що ПАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до вказаного товариства, оскільки цивільно-правова відповідність водія автомобіля «Suzuki Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована ПАТ «СК «Країна» (а.с. 14).
02 квітня 2018 року ПАТ «СК «Країна» затверджено страховий акт №01-118/48303/3.2.29 та відповідно до платіжного доручення №2791 від 03 квітня 2018 року сплачено ПАТ «СК «Арсенал Страхування» страхове відшкодування в розмірі 14678,80 грн. (з урахуванням франшизи - 1000,00 грн.) (а.с. 37, 38)
З матеріалів справи також слідує, що відповідач ОСОБА_1 про настання 08 грудня 2017 року в місті Вінниця на перехресті вулиць Гніванське шосе та Святошинська, дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Suzuki Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ПАТ «СК «Країна» не повідомляв, що й зумовило звернення позивачем до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п.п. ґ п. 38.1.1 ст. 38 Закону №1961-IV).
Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону №1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Зі змісту наведених вище норм слідує висновок, що обов'язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП, щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Однак, зазначені норми вказують лише на право страховика щодо подання регресного позову, а не на необхідність безумовного стягнення сум у порядку регресу.
У разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як винна у ДТП особа притягнута до адміністративної відповідальності і страховик сплатив страхове відшкодування, тоді сам по собі факт неповідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може братися за основу при ухваленні рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних і спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Верховним Судом України у постановах від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15, від 22 березня 2017 року у справі №6-2011цс16 та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суді у постановах від 25 вересня 2019 року у справі №761/37577/15-ц та від 16 жовтня 2019 року у справі №355/205/17.
Обмеження набуття страховиком права зворотної вимоги (регресу) зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілій особі суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Як встановлено судом та зазначено вище, у даній справі:
- факт ДТП зафіксовано правоохоронними органами, про що складено довідку про ДТП №3017345377596719;
- відповідач визнаний винним у ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року №127/26812/17;
- як ПАТ «СК «Арсенал Страхування», так і ПАТ «СК «Країна» вищевказану дорожньо-транспортну пригоду кваліфіковано як страховий випадок, що підтверджується страховими актами №006.01353117-1 від 19 грудня 2017 року та №01-118/48303/3.2.29 від 02 квітня 2018 року;
- ПАТ «СК «Арсенал Страхування» добровільно виплатило потерпілій особі ( ОСОБА_2 ) суму страхового відшкодування та в свою чергу ПАТ «СК «Країна» добровільно відшкодовано ПАТ «СК «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи), що підтверджується платіжними дорученнями від 21 грудня 2017 року №916277 та від 03 квітня 2018 року №2791.
При цьому, суд звертає увагу на те, що затверджуючи страховий акт №01-118/48303/3.2.29 від 02 квітня 2018 року та перераховуючи ПАТ «СК «Арсенал Страхування» 14678,80 грн страхового відшкодування у ПАТ «СК «Країна» жодних зауважень щодо розміру такого відшкодування не виникало, а відтак позивачем не доведено належними доказами того, що неповідомлення відповідачем позивача про ДТП призвело до необґрунтованих виплат зі сторони позивача.
Отже, ураховуючи, що факт настання страхового випадку позивачем під сумнів не ставився, позивач в добровільному порядку сплатив страхове відшкодування, підстав для задоволення позову ПАТ «СК «Країна» у зв'язку з неповідомленням ОСОБА_1 страховика про настання страхового випадку немає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, позивачем не доведено належними засобами доказування наявності у нього необґрунтованих виплат в результаті неповідомлення відповідачем позивача про ДТП.
Посилання позивача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року по справі №6-1цс14, від 16 вересня 2015 року по справі №6-284цс15, від 31 травня 2017 року по справі №753/16740/15-ц, від 19 листопада 2018 року по справі №621/2403/16-ц судом до уваги не приймаються, оскільки при конкуренції правових висновків до застосуванню підлягають висновки Верховного Суду ухвалені пізніше.
Крім того, суд звертає увагу, що висновки суду у даній справі повністю узгоджуються з висновками Верховного суду України від 16 вересня 2015 року по справі №6-284цс15, на які посилається позивач.
З огляду на наведене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати слід залишити без відшкодування.
Разом з тим, витрати відповідача на правничу допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з частиною третьою вказаної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
П. 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Інтереси відповідача в цій справі представляв адвокат Юрченко Т.П. (свідоцтво серії ВН №000487 від 22.05.2019) на підставі договору про надання правової допомоги №1/19-ц від 11 листопада 2019 року та ордеру серії АВ №1001752 від 26 листопада 2019 року.
Як доказ понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано квитанцію №1 від 11 листопада 2019 року про сплату 2500,00 грн на підставі угоди №1/19-ц.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з акту виконаних робіт, який сформовано як додаток №1 до договору №1/19-й про надання правничої допомоги від 11 листопада 2019 року, адвокатом Юрченком Т.П. надані клієнту ОСОБА_1 юридичні послуги, а саме: юридична консультація та підготовка й подання до суду відзиву на позовну заяву. Крім того, 26 листопада 2019 року до суду надійшли заперечення представника відповідача адвоката Юрченка Т.Ю. на відповідь позивача на відзив, яке має назву - «Правова позиція щодо відповіді на відзив на позовну заяву», про які не згадується в акті виконаних робіт.
Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн співмірні із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому вказані витрати підлягаю відшкодуванню відповідачу позивачем.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 158, 263-265, 279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Киїів, вул. Електриків, 29-А, ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень) понесених відповідачем судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 19-Б, оф. 9, ЄДРПОУ 20842474,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: