№ справи: 754/178/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14736/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Бабко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
28 листопада 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року,
встановив:
у січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому (з урахуванням уточнень від 24 липня 2019 року) просив стягнути з відповідача на його користь 216 541 грн. 78 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що 11 вересня 2018 року з вини відповідача трапилась ДТП, внаслідок якої було ушкоджено належний йому автомобіль, чим спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року позов було задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 30 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 11 вересня 2018 року трапилась ДТП за участю належного йому автомобіля марки «Hyundai Elantra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Honda Accord», державний реєстраційний номер
НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП. Позивач зазначав, що відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «УПСК», яке 17 жовтня 2018 року здійснило страхове відшкодування в межах страхового ліміту в розмірі 100 000 грн. ОСОБА_1 вказував на те, що 13 вересня 2018 року ТОВ «Едем-Авто» у присутності страховика відповідача було проведено огляд та оцінку вартості завданого йому збитку, який становить 413 957 грн. 76 коп. Враховуючи те, що страховою компанією йому було виплачено 100 000 грн., позивач просив суд стягнути різницю між розміром збитку та сплаченим страховим відшкодуванням з відповідача. Також позивач зазначав, що внаслідок пошкодження його автомобіля він зазнав моральних страждань, які він оцінює в 50 000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року позов було задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 30 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було здійснено відновлювальний ремонт належного йому автомобіля, вартість якого становила 130 000 грн., а тому з відповідача має бути стягнута різниця між фактично понесеними ОСОБА_1 збитками та сплаченим страховим відшкодуванням. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення статей 16, 22, 23, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що відновлення належного йому автомобіля ще не закінчено, а реальна вартість завданих йому збитків становить 316 541 грн. 78 коп. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Положеннями ст. 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2018 року по вул. Бальзака, 22 в м. Києві трапилась ДТП за участю автомобілів марки «Hyundai Elantra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Honda Accord», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 Винним у вчиненні вказаної ДТП постановою Деснянського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2018 року визнано ОСОБА_2
03 жовтня 2018 року ПрАТ «УПСК», у якого була застрахована відповідальність ОСОБА_2 , було складено страховий акт, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля з урахуванням фізичного зносу без ПДВ становить 147 553 грн. 32 коп. (а.с.91). 17 жовтня 2018 року страховиком було виплачено ОСОБА_1 100 000 грн. страхового відшкодування в межах страхового ліміту (а.с.92).
Обґрунтовуючи розмір заподіяної йому матеріальної шкоди, позивач посилався на те, що 13 вересня 2018 року у його присутності представниками ТОВ «Едем-Авто» та ПрАТ «УПСК», у якого була застрахована відповідальність ОСОБА_2 , було проведено огляд та оцінку завданого йому збитку. На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію рахунку ТОВ «Едем-Авто» від 17 вересня 2018 року, зробленого на його замовлення за наслідками проведеного дефектування автомобіля, з якого вбачається, що вартість кузовних робіт становить 413 957 грн. 76 коп. Також позивачем було надано копію Акту приймання-передачі транспортного засобу, з якого вбачається, що 17 жовтня 2018 року автомобіль марки «Hyundai Elantra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було передано ОСОБА_1 на станцію технічного обслуговування ФОП ОСОБА_4 .
Разом з тим, при зверненні до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву представником відповідача було надано до суду копію відповіді ФОП ОСОБА_4 на його адвокатський запит. Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що належний позивачу автомобіль марки «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відновлювався на станції технічного обслуговування та вартість такого ремонту становила 130 000 грн. На підтвердження викладеного також було надано копію Акту виконаних робіт від 15 січня 2019 року (а.с.40-41).
Судом першої інстанції вірно встановлено те, що перелік проведених робіт та матеріалів, які підлягають заміні, в Акті виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 відповідає виявленим під час огляду автомобіля після ДТП пошкодженням, відображеним в Акті огляду транспортного засобу страховиком ПрАТ «УПСК» (а.с. 40-41, 113-114). Акт огляду транспортного засобу містить підпис позивача ОСОБА_1 , будь-яких зауважень щодо повноти виявлених пошкоджень власником транспортного засобу не зазначено.
Доказів про те, що пошкодженій внаслідок ДТП автомобіль досі не відновлений, а проведені ФОП ОСОБА_4 роботи лише частково покривають завдані позивачу збитки, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що ОСОБА_1 було завдано реальних збитків на 130 000 грн., а тому з відповідача на його користь має бути стягнута різниця між їх вартістю та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 30 000 грн.
Неспроможними є доводи позивача про те, що йому мають бути відшкодовані збитки, визначені в страховому Акті №ОЦ/047/011/18/0792 в сумі складових: 13 650 грн. + 23 656 грн. 96 коп. + 279 234 грн. 82 коп., що дорівнює 316 541 грн. 78 коп. та за вирахуванням виплаченої суми страхового відшкодування становить 216 541 грн. 78 коп., а не фактично понесені ним витрати на відновлення пошкодженого автомобіля, оскільки Звіту про розмір збитків, завданих ОСОБА_1 , у якому була б вказана вартість відновлювального ремонту саме в розмірі 316 541 грн. 78 коп., як він про те зазначає, матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем до суду першої інстанції було надано докази на підтвердження проведення робіт з діагностики ходової частини автомобіля, ремонту електричного обладнання, заміну мастил та фільтрів, а також слюсарних робіт, проведених ТОВ «Автоберег» 22 січня 2019 року, 22 березня 2019 року та 25 травня 2019 року (а.с.93-97). Вказані роботи не можуть розцінюватись як такі, необхідність проведення яких обумовлена ушкодженням автомобіля внаслідок ДТП, оскільки будь-яких доводів про те, що такі роботи були проведені та оплачені позивачем після відновлення автомобіля ФОП ОСОБА_4 саме для усунення наслідків ДТП, а не відносяться до поточного технічного обслуговування автомобіля, позовна заява, заява про уточнення позовних вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 не містять. Забезпечення ОСОБА_1 технічного обслуговування належного йому автомобіля у наведений період не може свідчити про те, що ремонтні роботи ФОП ОСОБА_4 були проведені в обсязі, недостатньому для відновлення автомобіля після ДТП.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і твердження позивача ОСОБА_1 про те, що при визначенні завданого йому матеріального збитку коефіцієнт фізичного зносу автомобіля застосуванню не підлягає.
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до зазначеної Методики, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що належне ОСОБА_1 майно було пошкоджено з вини ОСОБА_2 та призвело до моральних страждань позивача, а тому йому має бути відшкодована моральна шкода, яку суд, з урахуванням обставин справи, оцінив в 3 000 грн. Такий висновок суду першої інстанції також є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Доводи апелянта про те, що розмір моральної шкоди судом було безпідставно занижено, не спростовують висновків суду та не підтверджуються належними доказами.
Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно вирішено і питання щодо розподілу судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, рішення було ухвалено судом першої інстанції при дотриманні норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року - без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді