02 грудня 2019 року
м. Київ
справа №753/21777/14-ц
провадження № 22-ц/824/15230/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року /суддя Трусова Т.О./
у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа №753/21777/14 від 09.09.2015 р., виданого на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.05.2015 р. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 028-04/ЮК від 04.11.2004 р. в сумі 27 437 977, 21 грн,
У серпні 2018 р. боржник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 753/21777/14 від 09.09.2015 р., виданого на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.05.2015 р. у цивільній справі за позовом Публічного ПАТ «Банк Альянс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 028-04/ЮК від 04.11.2004 р. в сумі 27 437 977,21 грн. та судових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. /т. 4 а.с. 139-143/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати, заяву задовольнити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема, не надано оцінки доказам існування розбіжностей у сумах заборгованості за виконавчим листом та сумою, яка відступалась на підставі договору про відступлення права вимоги та яка заявлялась у лютому 2018 р. при зверненні до виконавчої служби. Не надано оцінки примусової реалізації майна інших поручителів по кредитному договору в рамках чотирьох виконавчих проваджень. Зазначала, що не враховано встановлених обставин Київським апеляційним судом у справі №753/11184/18, викладених у постанові від 14.02.2019 р. про те, що у виконавчому листі № 753/21777/14 від 09.09.2015 р. відсутні відмітки про його повне чи часткове виконання, з огляду на обставини реалізації нерухомого майна ОСОБА_3 . Оригінал виконавчого листа судом першої інстанції не досліджувався. Наголошувала також на тому, що розмір заборгованості, що була відступлена ПАТ «Банк Альянс» до ТОВ «Фінансова компанія-ФС», в подальшому до ТОВ «СХІД ФІНАНС» становить 16 388 669, 03 грн, ціна відступлення становить 1 647 873, 00 грн. Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до стягувача перейшло право вимоги за виконавчим листом на суму 27 437 977, 21 грн. Також не враховано і рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2017 р. щодо того, що розмір заборгованості в сумі 16 056 597,62 грн не відповідає фактичному розміру заборгованості за Кредитним договором ТОВ «КОНСОЛЬ ПЛЮС» станом на 27.06.2016 р. в розмірі ціни переуступки права вимоги в сумі 1 647 873,00 грн. Таким чином, наголошувала на тому, що судом першої інстанції не було з'ясовано актуального розміру заборгованості з урахуванням розбіжностей наявних у різних документах, зокрема і щодо виконання стягнення боргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що згідно договору від 04.11.2004 р. між АКБ «Альянс», правонаступником якого є ПАТ «БАНК АЛЬЯНС» та ТОВ «Консоль Плюс» був укладений Кредитний договір № 028-04/ЮК за умовами якого, Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 891 000 грн. терміном до 04.11.2010р. та сплатою 4,5 % річних за користування кредитними коштами. /т. 1 а.с.13-15/
Як вбачається з Додаткових договорів до Кредитного договору № 028-04/ЮК від 30.11.2004 р, 03.02.2005 р., 03.11.2005 р., 08.06.2006 р.,20.12.2007 р., та 27.01.2011 р. позивач неодноразово збільшував Позичальнику ліміт кредитної лінії і встановив його у розмірі 12 900 000 грн. /т. 1 а.с.16-17, 18-19, 21-22, 23-24, 25, 29-30). Крім цього, згідно Додаткових договорів від 05.11.2010 р., 19.10.2011 р., 19.09.2012 р., 17.10.2012 р., 26.02.2013 р., 18.09.2013 р., 17.10.2013 р., 15.11.2013 р., 14.02.2014 р. та 16.07.2014 р. Банк та Позичальник неодноразово продовжували строк дії вказаного Кредитного договору від 04.11.2004 р. і збільшували проценту ставку за користування кредитними коштами /т. 1 а.с.27-28, 31, 32-33, 34, 35-36, 37-38, 39-40, 41-42, 43-44, 45-46). Так останні встановили кінцеву дату повернення кредиту - 22.10.2014 р.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 03.03.2010 р. між АКБ «Альянс» та відповідачем був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалась перед банком в повному обсязі відповідати всім належним їй майном за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх)/ т. 1 а.с.70/.
18.05.2015 р. Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі №753/21777/14, яким стягнув з поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Альянс» заборгованість за кредитним договором № 028-04/ЮК від 04.11.2004 р. , укладеним між ПАТ «Банк Альянс» та ТОВ «Консоль Плюс», в сумі 27 437 977, 21 грн. та судові витрати в сумі 3 754 грн. /т. 1 а.с. 134-136/
Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 26.08.2015 р. /т. 1 а.с. 171-175/ та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2016 р. /т. 1 а.с. 256-258/ апеляційна та касаційна скарги ОСОБА_3 відхилені, а рішення суду першої інстанції залишене без змін.
09.09.2015 р. суд видав стягувачу ПАТ «Банк Альянс» виконавчий лист, який був пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, де за ним було відкрите виконавче провадження № 48869869 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2015).
27 липня 2016 року між ПАТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія - ФС» було укладено договір № 3 «Про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором та про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення». Ціна договору становить 1 647 873,00 грн. /т. 1 а.с. 4-7/
Відповідно до п. 1.1.2. заборгованість - невиконані боржником грошові зобов'язання перед первісним кредитором в частині залишку частини заборгованості відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до п. 2.2. Розмір заборгованості боржника за кредитним договором №028-04/ЮК від 04.11.2004 р., що відступається за цим договором, станом на дату укладення цього договору становить 16 388 669,03 гривень. /т. 1 а.с. 5/
В подальшому між ТОВ «Фінансова компанія-ФС» та ТОВ «СХІД ФІНАНС» було укладено договір № 3/2016 «Про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором та про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення». Ціна договору становить 1 647 073,00 грн. /т. 1 а.с. 8-11/
Таким чином, відповідно до умов договорів відступлення права вимоги розмір заборгованості, яка відступалась новим кредиторам, становив 16 056 597,62 грн.
Ухвалою від 20.01.2017 суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Схід Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, проте після скасування цієї ухвали Апеляційним судом м. Києва (ухвала від 15.03.2017) судом була постановлена ухвала від 04.05.2017 про заміну первісного стягувача ПАТ «Банк Альянс» його правонаступником ТОВ «Схід Фінанс».
Вказана ухвала оскаржувалась в апеляційному провадженні, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2017 залишена без змін.
11.12.2018 Верховний Суд ухвалив постанову, якою відмовив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2017.
Водночас ще 16.01.2017 представник ТОВ «Схід Фінанс» подав до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про повернення виконавчого листа, на підставі якої 30.01.2017 головний державний виконавець Нідченко Д.Є. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та повернув виконавчий лист ТОВ «Схід Фінанс».
Також судом встановлено, що 13.02.2018 стягувач пред'являв виконавчий лист до виконання за місцем знаходження майна боржника ОСОБА_3 - до Приазовського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області. За виконавчим листом було відкрите нове виконавче провадження № 55782846, в рамках якого державний виконавець наклав арешт на майно боржника.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.12.2018 постанови державного виконавця Приазовського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника було визнано неправомірними.
На виконання цієї ухвали начальник відділу прийняв постанову від 06.03.2019 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а 07.03.2019 державний виконавець виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та повернув виконавчий лист ТОВ «Схід Фінанс».
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції вірно керувався вимогами частини 1 статті 432 ЦПК України про те, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 статті 432 ЦПК України). Відтак за змістом цієї норми процесуального закону підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, повна або часткова відсутність обов'язку боржника перед кредитором. За загальним правилом, встановленим статтею 599 цього Кодексу, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).
Встановивши, що боржник не довела наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості, на момент відступлення прав вимоги ТОВ «Схід Фінанс» 27.07.2016 р. становив 16 056 597,62 грн., колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.
Ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Підстави для цього зазначені у частині другій статті 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є закінчення виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист є обов'язковим для виконання, не скасоване, лише 04.05.2017 замінено первісного стягувача ПАТ «Банк Альянс» його правонаступником ТОВ «Схід Фінанс». Здійснення розрахунків у виконавчому провадженні, зарахування отриманих сум від примусової реалізації майна належить виключно до компетенції державного виконавця. Доказів щодо виконання зобов'язань на суму 11 381 379, 59 гривень, як різницю між стягненням за виконавчим листом 27 437 977,21 грн та сумою заборгованості на момент уступки прав вимоги 16 056 597,62 грн, заявником не надано.
Окрім того, на даний момент, за поясненнями представника стягувача ТОВ «Схід Фінанс» виконавчий лист до виконання не пред'явлений, 30.01.2017 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа за заявою стягувача, пред'явлення вказаного виконавчого листа до повторного примусового виконання є правом стягувача, а в разі незгоди з сумою заборгованості розрахованою державним виконавцем, при його повторному виконанні, боржник має право звернутись зі скаргою на дії виконавця.
Таким чином, не може слугувати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню сума заборгованості, уступлена новому кредиторові, оскільки рішення про стягнення заборгованості не скасоване, а розрахунок заборгованості з урахуванням часткового примусового виконання повинен здійснюватись в межах виконавчого провадження виконавцем а не судом.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи апелянта про те, що розмір її заборгованості перед стягувачем відповідає ціні договорів уступки права вимоги, як такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки розмір заборгованості і ціна договору відступлення права вимоги не є тотожними поняттями. Згідно статті 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Жодних обмежень щодо визначення сторонами договору про відступлення права вимоги його ціни закон не містить. Сторони договорів відступлення права вимоги домовились про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами про забезпечення в обсязі 16 056 597,62 грн., а 1 647 873 грн. є ціною, за якою відбулося відступлення права вимоги.
Доводи апеляційної скарги, про те, що розмір заборгованості встановлений рішенням Оболонського районного суду м. Києва, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки предметом позову була вимога майнового поручителя ОСОБА_4 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак встановлення розміру заборгованості не відносилось до предмету доказування у даній справі. Судом першої інстанції в цій частині зроблено вірний висновок про те, що незважаючи на те, що мотивувальну частину рішення суду можна зрозуміти так, що розмір заборгованості повинен відповідати ціні переуступки права вимоги, за приписом частини 7 статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Позовних вимог щодо визначення розміру заборгованості сторонами не заявлялось, а отже суд не вирішував це питання в даному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року - відхилити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: