26 листопада 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/13808/17
номер провадження: 22-ц/824/15646/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року у складі судді Савлук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Нормак» про вилучення продукції із продажу продукції без належної інформації про споживчі властивості та відшкодування шкоди, завданої порушенням прав споживачів,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Нормак» (далі - АТ «Нормак»), у якому з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 11 квітня 2019 року, просив через ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про споживчу продукцію та описи, що вводять в оману, споживчої продукції шести товарних груп, які широко використовуються у дитячому, рекреаційному та спортивному риболовстві, а саме, риболовних приманок з акустичними пристроями, приманок із застосуванням екологічно небезпечних феромонів, незбалансованих по складу та екологічно небезпечних харчових приманок з інгредієнтами, чужорідними чи ворожими для водного середовища, приманок з покриттям, яке відбиває ультрафіолетове випромінювання, приманок з флуоресцентними кольорами та екологічно небезпечними флуоресцентними розчинними барвниками, приманок з голографічним покриттям та голографічними імітаціями очей, з урахуванням відсутності експертних, наукових та будь-яких інших об'єктивних підтверджень вигаданих чи перебільшених конкурентних переваг споживчої продукції вказаних шести товарних груп, зобов'язати АТ «Нормарк», вилучити вказану продукцію із продажів протягом тижня після ухвалення судового рішення, яке повинно бути виконано судом Російської Федерації на підставі міжнародного принципу взаємності; зобов'язати АТ «Нормарк» відшкодувати ОСОБА_1 завдану шкоду у загальній сумі 29 050 євро; накласти на представника АТ «Нормарк» штраф у сумі 19 210 грн 00 коп. через надання суду недостовірної інформації про неіснуючу «правову допомогу» та нібито «зловживання» позивачем правом на позов.
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив через ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про споживчу продукцію та описи, що вводять в оману, споживчої продукції шести товарних груп, які широко використовуються у дитячому, рекреаційному та спортивному риболовстві, а саме, риболовних приманок з акустичними пристроями, приманок із застосуванням екологічно небезпечних феромонів, незбалансованих по складу та екологічно небезпечних харчових приманок з інгредієнтами, чужорідними чи ворожими для водного середовища, приманок з покриттям, яке відбиває ультрафіолетове випромінювання, приманок з флуоресцентними кольорами та екологічно небезпечними флуоресцентними розчинними барвниками, приманок з голографічним покриттям та голографічними імітаціями очей, з урахуванням відсутності експертних, наукових та будь-яких інших об'єктивних підтверджень вигаданих чи перебільшених конкурентних переваг споживчої продукції вказаних шести товарних груп, зобов'язати АТ «Нормарк», вилучити вказану продукцію із продажів протягом тижня після ухвалення судового рішення, яке повинно бути виконано судом Російської Федерації на підставі міжнародного принципу взаємності; зобов'язати АТ «Нормарк» відшкодувати ОСОБА_1 завдану шкоду у загальній сумі 50 000 євро.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 28 серпня 2019 року повернуто позивачу на підставіч.5 ст.49 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви про збільшення позовних вимог на підставі ч.5 ст.49 ЦПК України, оскільки вказаною нормою не конкретизовані форми подання доказів направлення. У даному випадку копії заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28 серпня 2019 року позивачем були направлені відповідачу через канцелярію суду. Крім того, зазначав, що ЦПК України у редакції 2004 року не містив жодних вимог щодо копій заяв, крім їх кількості відповідно до кількості учасників справи, а передбачений ч.5 ст.49 ЦПК України, у редакції 2017 року, обов'язок позивача додавати до заяви докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, обмежує вже існуюче право позивача, що суперечить Конституції України.
Відповідач АТ «Нормарк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч.1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Повертаючи заяву про збільшення позовних вимог від 28 серпня 2019 року позивачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався ч.5 ст.49 ЦПК України йвиходив із того, що позивачем до вказаної заяви не додано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.5 ст.49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Системний правовий аналіз зазначених процесуальний норм свідчить про те, що ст.49 ЦПК України передбачено імперативний обов'язок позивача подавати суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Цієї ж статтею встановлений імперативний обов'язок суду не приймати до розгляду та повертати заявнику відповідну заяву у разі неподання доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи.
Установивши, що до заяви про збільшення позовних вимог від 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 не подано доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення цієї заяви повивачу на підставі ч.5 ст.49 ЦПК України.
Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку копії заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28 серпня 2019 року позивачем були направлені відповідачу через канцелярію суду, не заслуговують на увагу, оскільки ч.5 ст.49 ЦПК України передбачено обов'язок позивача подати саме докази направлення копії заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а не подання суду примірників такої заяви для інших учасників справи. Та обставина, що ОСОБА_1 через канцелярію суду додав до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28 серпня 2019 року її примірник для відповідача, не звільняє позивача від передбаченого ч.5 ст.49 ЦПК України обов'язку подати докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів для відповідача.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ЦПК України у редакції 2004 року не містив жодних вимог щодо копій заяв, крім їх кількості по числу учасників справи, а передбачений чинною редакцією ч.5 ст.49 ЦПК України обов'язок позивача подавати до заяви про збільшення позовних вимог докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, обмежує вже існуюче право позивача та суперечить Конституції України, є необґрунтованими з таких підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України» № 2147-19 від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п.9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.
У даній справі провадження відкрито 01 червня 2018 року, а заяву про збільшення позовних вимог, яку ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року повернуто позивачу, ОСОБА_1 подав до суду 28 серпня 2019 року, тобто, після набрання чинності Законом України № 2147-19 від 03 жовтня 2017 року.
Тому з урахуванням вказаних вище процесуальних норм, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ч.5 ст.49 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-19 від 03 жовтня 2017 року.
Твердження ОСОБА_1 про те, що ч.5 ст.49 ЦПК України суперечить Конституції України, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вказана процесуальна норма у встановленому законом порядку не визнана неконституційною, а відтак, є обов'язковою до виконання як заявником, так і судом.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді