05 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 та ч.3 ст. 289 КК України, -
Цією ухвалою під час вирішення питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого в порядку ст. 331 КПК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до 03 жовтня 2019 року включно.
Також цією ухвалою визначено ОСОБА_7 розмір застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у виді двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п'ятдесят) гривень.
На дану ухвалу захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно та необ'єктивно дослідив обставини, які враховуються при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, належним чином не обґрунтував, з яких підстав дійшов висновку, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню, не обґрунтував чому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_7 .
Також вказує, що ухвала суду першої інстанції не містить жодних фактичних обставин, даних про обґрунтованість обвинувачення, ризиків і міркувань щодо альтернативних запобіжних заходів, мотивів прийняття або відхилення доказів, а є простим перерахуванням положень норм кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 177 та 178 КПК України, які без посилань на фактичні обставини, докази та логічний зв'язок між ними, самі по собі законної сили не мають.
Апелянт вважає, що матеріали кримінального провадження не містять даних, які б свідчили про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, інформація про його ухилення чи перешкоджання слідству і суду відсутня, а тяжкість обвинувачення саме по собі, без інших даних, які можуть підвищити ймовірність виникнення наміру уникнення суду, не може бути підставою для продовження терміну тримання під вартою.
Отже, на переконання апелянта, викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду є явно недостатніми для продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки такі висновки не відповідають ні матеріалам кримінального провадження, ні прецедентній практиці ЄСПЛ.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження №755/6738/17 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 було вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції Україн (є неконституційним), положення ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в судді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції послався на відсутність достовірних даних про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та зазначив, що останній, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покараня, може перешкодити кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
При цьому суд, оцінивши у сукупності всі обставини, передбачені положеннями ст. 178 КПК України, зокрема вік та стан здоров'я обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, відсутність законних джерел доходу, його майновий стан, міцність соціальних зв'язків та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а тому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочину, мають високий ступінь суспільної небезпеки та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 289 КПК України, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження захисника, що стороною обвинувачення не доведено, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові обставини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не подавалось клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони є необґрунтованими, оскільки положення вказаної норми Кримінального процесуального закону розповсюджуються лише на стадію досудового розслідування кримінального провадження, а провадження, яке є предметом розгляду Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вже на стадії судового розгляду і вирішення судом питання щодо запобіжного заходу регламентовано статтею 331 КПК України, положення якої не зобов'язують прокурора звертатися до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою під час судового розгляду кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 289 КК України КК України, винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону і підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі його захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою до 03 жовтня 2019 року включно - без зміни.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3