04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 640/10136/19
адміністративне провадження № К/9901/33224/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 640/10136/19 за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови виконавчого провадження № 58791027,
Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. про накладення штрафу від 03 травня 2019 року серії ВП № 58791027.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, в задоволені позову відмовлено.
Слід зазначити, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Відмовивши в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст. 63 Закону № 1404-VІІІ.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач мав виконати рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення земельних відносин Департаменту землеробства та технічної політики в агропромисловому комлексі Міністерства аграрної політики та продовольства України з 28 вересня 2015 року
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
При цьому, відповідно до ст. 63 Закону № 1404-VІІІ виконання даного рішення виконавець мав перевірити не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконавче провадження відкрито 03 квітня 2019 року, хоча рішення, яке підлягало негайному виконанню, було прийнято ще 14 лютого 2018 року.
Відтак, більше року позивач не виконував рішення суду добровільно.
Отже, приймаючи постанову про накладення штрафу 03 травня 2019 року відповідач діяв правомірно та обґрунтовано.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
За правилами ч. 1 ст. 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених ст. 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень за встановлених обставин справи і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ. В даному випадку, доводи касаційної скарги жодним чином не вказують та не наводять таких обставин, оцінка та аналіз яким був наданий судом апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 640/10136/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
Ж. М. Мельник-Томенко