Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №529/427/17
адміністративне провадження №К/9901/18800/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №529/427/17
за позовом ОСОБА_1 до головного державного інспектора Управління держагенства рибного господарства в Полтавській області Ельченка Миколи Григоровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Гвоздика А.Є., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову від 11.04.2017 головного державного інспектора Управління держагенства рибного господарства в Полтавській області Ельченка Миколи Григоровича про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.85 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, поновлено строк звернення до суду, у задоволенні позову відмовлено.
Судами установлено, що 23.03.2017 приблизно 19год.00 хв. ОСОБА_1 здійснював підводне полювання на рибу на "Троянівському водосховищі" (с. Трояни Диканського району Полтавської області), з порушенням вимог пункту 4.3 Правил любительського та спортивного лову, тобто без посвідчення підводного мисливця на ділянках водосховища, не визначеного для проведення любительського рибальства.
При цьому, позивач вполював 1 карася вагою 0,9 кг, 1 щуку вагою 0,5 кг, 1 судака вагою 0,5 кг.
У зв'язку з наведеним, головним інспектором Управління держагенства рибного господарства Ельченком М.Г. було складено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.85 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.85 КУпАП, оскільки посвідчення підводного мисливця від 14.01.2014, видане клубом "Пеленгас" м. Алушти АР Крим, яке дає право на здійснення підводного полювання на території України, не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто не надає права на здійснення підводного полювання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема вказує на неправильність висновків суду щодо відсутності у нього належним чином оформленого посвідчення підводного мисливця.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Як вбачається з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного держінспектором Управління державного агентства рибного господарства в Полтавській області Ельченком М.Г. в графі №5 зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушння, що повністю відповідає вимогам зазначеної вище статті КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає.
За приписами ст.240 КУпАП розгляд протоколу за ч.3 ст.85 КУпАП покладається на головного державного інспектора області, яким є відповідач.
Як встановлено ч.3 ст.85 КУпАП порушення правил рибальства тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, у відповідності до пункту 4.3 Правил любительського і спортивного рибальства, затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.11.1999 року №19, підводне полювання дозволяється при наявності посвідчення підводного мисливця.
Пунктом 10 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 №1126, передбачено, що громадяни, які займаються любительським і спортивним рибальством, зобов'язані під час здійснення рибальства у порядку спеціального використання мати при собі необхідні документи і пред'являти їх працівникам органів рибоохорони Держрибагентства або інших спеціально уповноважених на те органів.
Судами встановлено, що позивач заперечував проти складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки мав посвідчення підводного мисливця, але не пред'явив його.
Суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги доводи позивача про те, що він має посвідчення підводного мисливця, оскільки посвідчення підводного мисливця - це документ, який засвідчує особу мисливця та на правових засадах підтверджує його належність до Федерації підводного спорту та підводної діяльності України (UFUSUA) і визначає його дії з відлову риби правомірними (окрім полювання в заборонених водоймах, на червонокнижну рибу та в період нересту). Посвідчення являє собою двосторонню пластикову карту встановленого зразка терміном дії на 1 рік.
При цьому, посвідчення підводного мисливця видається виключно членам Федерації підводного спорту та підводної діяльності України. Після закінчення строку дії посвідчення, підводний мисливець зобов'язаний підтвердити своє членство у Федерації шляхом оплати щорічного членського внеску.
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не сплачує щорічні членські внески до Федерації, в нього відсутнє діюче посвідчення підводного мисливця.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач не є особою, яка має належним чином оформлене посвідчення підводного мисливця, а отже і обґрунтованість постанови про накладення на нього стягнення за порушення ч.3 ст.85 КУпАП.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.
За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду