Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №552/3995/17
адміністративне провадження №К/9901/21385/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження за якою відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року (головуючий суддя - Самсонова О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі за позовом (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді: Русанова В.Б., Курило Л.В.),
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області), в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 19 червня 2017 року ВП № 53078229 про закінчення виконавчого провадження.
2. Позов обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист № 552/3403/14-а, виданий 18 вересня 2014 року Київським районним судом м. Полтави, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) зобов'язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем передчасно, оскільки судове рішення боржником не виконане, просив суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Згідно з виконавчим листом № 552/3403/14-а, виданим Київським районним судом м. Полтави 18 вересня 2014 року, ГУ ПФУ в Полтавській області зобов'язано провести нарахування та виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленими Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, починаючи з 01 січня 2014 року, з урахуванням проведених виплат, та до змін у законодавстві.
4. За вказаним виконавчим документом 18 грудня 2016 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження, а боржнику встановлено десятиденний строк для самостійного виконання рішення суду.
5. Рішення суду, у встановлені державним виконавцем строки, ГУ ПФУ в Полтавській області не виконало, тому відповідно до статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) постановами від 14 березня та 25 квітня 2017 року на боржника двічі накладено штраф у сумах 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно.
6. Також 26 квітня 2017 року до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення про вчинення посадовими особами юридичної особи - боржника кримінального правопорушення.
7. Враховуючи те, що судове рішення боржником не виконане, а відповідачем ужито усіх заходів примусового виконання рішення суду, відповідачем, з посиланням на пункт 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2014 року № 552/3403/14-а.
8. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження від 19 червня 2017 року ВП № 53078229.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
9. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 19 червня 2017 року ВП № 53078229 про закінчення виконавчого провадження.
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постановою Київського районного суду м.Полтави від 08 червня 2017 року скасовано постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Ю.А. від 14 березня та від 25 квітня 2017 року, прийняті у виконавчому провадженні ВП№53078229 про стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області штрафів у розмірі 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно. Тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
11. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ПФУ в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у позові.
12. Заявник зазначив, що судове рішення не відповідає вимогам статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки суди не надали належної правової оцінки його доводам про відсутність належного фінансування з державного бюджету таких виплат, що, на його думку, є поважною причиною для невиконання судового рішення.
13. Також судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону № 1404-VIII у частині визначення підстав для закриття виконавчого провадження, оскільки у разі невиконання рішення, яке неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець повинен закінчити виконавче провадження, з метою попередження виникнення виконавчих проваджень, які ніколи не будуть закінчені.
14. Одночасно ГУ ПФУ в Полтавській області послалося на те, що у межах примусового виконання виконавчого листа № 552/3403/14-а, виданого 18 вересня 2014 року Київським районним судом м. Полтави боржника неодноразово притягнуто до відповідальності, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України.
15. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Полтавській області.
16. У поясненнях на касаційну скаргу ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області просить задовольнити касаційну скаргу, оскільки державний виконавець лише забезпечує примусове виконання судового рішення шляхом вжиття заходів примусового характеру, в той час як обов'язок виконати таке рішення безпосередньо покладено на боржника, без участі якого, відповідач позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення.
17. Заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшли.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
V. Джерела права й акти їх застосування
20. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
22. Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
24. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону № 1404-VIII).
25. За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
26. Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
27. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
28. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
29. Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
30. Так, нормами Закону № 1404-VIII передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа. Водночас лише дотримання державним виконавцем процедури послідовності таких дій не достатньо для винесення органом ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у разі невиконання судового рішення боржником, оскільки це суперечить принципу ефективності у процедурі виконавчого провадження. Це означає, що державний виконавець зобов'язаний довести, що під час чергової перевірки боржника на предмет виконання ним виконавчого документа, він максимально вжив усіх заходів примусового характеру, оскільки виконавче провадження не може бути закінчене лише з підстав дотримання державним виконавцем черговості дій у процедурі примусового виконання судового рішення, визначеної Законом № 1404-VIII.
31. Вичерпний перелік обставин, за яких виконавче провадження закінчується з підстав, що не пов'язані з досягненням мети виконавчого провадження - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, визначений Законом № 1404-VIII. Тому аналіз положень пункту 11 частини першої статті 39 у системному зв'язку з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що, якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження. Водночас невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вичерпання заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
VI. Позиція Верховного Суду
32. Як встановлено судами, виконавче провадження ВП № 53078229 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2014 року у справі № 552/3403/14-а закінчено на підставі положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII. Проте, перевіряючи обставини справи у сукупності з наданими доказами, суди встановили, що постанови про накладення на боржника штрафів скасовано у судовому порядку. Наведене свідчить, що заходи впливу до боржника не вичерпано, оскільки відповідач не позбавлений можливості повторно застосувати до нього такі заходи, за умови безпідставного невиконання боржником судового рішення.
33. У постанові від 18 червня 2019 року в справі №826/14580/16 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії. Однак звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не свідчить про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
34. Верховний Суд відхиляє аргументи ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відсутності належного фінансування виплат, які необхідно здійснити на виконання судового рішення у справі № 552/3403/14-а, оскільки крім виплат за цим рішенням, боржника одночасно зобов'язано також здійснити і перерахунок таких виплат. Проте, відомостей про виконання судового рішення у цій частині ні ГУ ПФУ в Полтавській області, ні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області не надано.
35. Доводи заявника щодо неодноразового притягнення його до відповідальності за невиконання судового рішення не мають правового значення для вирішення цього спору, предметом якого є правомірність дій органу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження за інших підстав.
36. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допущено порушень норм матеріального та процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
37. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська