Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №826/21705/15
адміністративне провадження №К/9901/38650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/21705/15
за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Качура І.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Троян Н.М., суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 5696704, про зміну умов обтяження житлового будинку, загальною площею 53,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,0745 га, кадастровий номер: 3211300000690310076;
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича скасувати запис в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 5696704, від 25.12.2012 18:55:07 про заміну умов обтяження житлового будинку, загальною площею 53,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,0745 га, кадастровий номер: 3211300000690310076.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було незаконно внесено відповідний запис до Державного реєстру, оскільки було змінено попереднього іпотекодержателя на нового - ПАТ «Дельта Банк», якого позивач не визнає як нового кредитора.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №2615/0907/71-014 від 20.09.2007, згідно предмету якого Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 25000 доларів США на строк по 20.09.2022 включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання за договором №2615/0907/71-014 від 20.09.2007, між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 20.09.2007 №2615/0907/71-014-Z-14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є., зареєстрований в реєстрі за №6646.
Пунктом 2 іпотечного договору від 20.09.2007, на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, яке стане його власністю після державної реєстрації, а саме: житловий будинок (літ. «А»), загальною площею 53,20 кв.м., прибудова - (літ. «А»), ганок - (літ. « 1»), сарай - (літ. «Б»), вбиральня - (літ. «В»), огорожа - (літ. №2), криниця - (літ. №3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; та земельну ділянку, загальною площею 0,0745 га, кадастровий номер: 3211300000690310076, що знаходиться за вказаною адресою.
20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. накладено заборону на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 53,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0745 га, кадастровий номер: 3211300000690310076, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного об'єкта нерухомого майна.
25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» (Продавець), який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пункту 2.1 якого Продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а Покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти права вимоги їх і сплатити Загальну купівельну ціну.
Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.
Як вбачається з витягу з Додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Сведбанк» відступив свої вимоги, а ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги до боржника за Кредитним договором №2615/0907/71-014 від 20.09.2007.
25 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» шляхом заміни іпотекодержателя нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 53,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,0745 га, кадастровий номер: 3211300000690310076.
Не погоджуюсь з такими діями та рішенням приватного нотаріуса Кондратюка В.С., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк", здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахування Порядку №410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек - відсутні.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач через свого представника оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалену у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити .
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно встановлення правомірності рішення приватного нотаріуса щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк», тобто існує спір між банком та фізичною особою.
Відносини, пов'язані з виконанням договору іпотеки та державною реєстрацією обтяжень, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України "Про іпотеку", Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині першій статті 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати.
Провадження у адміністративній справі №826/21705/15 - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду