03 грудня 2019 року
м. Київ
справа №520/10957/18
адміністративне провадження №К/9901/29347/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в справі №520/10957/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Північного регіону про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
24 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
Заявником касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору, проте подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
04 листопада 2019 року ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання достатніх доказів на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджає сплаті судового збору в установленому законодавством порядку та розмірі або документа про сплату судового збору.
Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав 12.11.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0102928267358.
Отже, останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 22.11.2019.
На виконання вимог ухвали Суду від 04.11.2019 скаржник подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додав докази майнового стану для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема: довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 05.02.2018 №1021, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07.02.2018 №1005/С/20-40-08-04-12, довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 29.01.2019 №644, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 08.11.2019, чеки на сплату комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір”, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону України “Про судовий збір” установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеними правовими нормами КАС України та Закону України “Про судовий збір” визначено, що саме з огляду на майновий стан сторони суд має право відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Таким чином, особа, яка звертається до суду із відповідним клопотанням, має надати належні докази на підтвердження майнового стану з метою обґрунтування наявності підстав застосування щодо неї винятків, визначених у Законі України “Про судовий збір” в частині сплати судового збору.
Скаржник просить Суд звільнити його від сплати судового збору на підставі підпунктів 1, 3 пункту 1 частини першої і частини другої статті 8 Закону України “Про судовий збір”.
Проте відповідно до наданих позивачем довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 29.01.2019 №644 і відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 08.11.2019, ним за 2018 рік отримано пенсію в загальному розмірі 51578,04 грн. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача за 2018 рік становить 2578,90 грн. Таким чином, сума судового збору 1921 грн, що належить до сплати за подання цієї касаційної скарги, є меншою за 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Також, як убачається з судових рішень в справі №520/10957/18, позивач, звернувшись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначено у його вих. від 05.05.2018 №329 щодо начебто відсутності компетенції і підстав для розгляду заяви позивача від 24.04.2018 про перегляд постанови госпітальної військово-лікарської комісії (далі - ГВЛК) від 14.02.2013 №315 про ступень придатності позивача до військової служби (далі - Заява-1) у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення);
- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначені у його вих. від 05.05.2018 №329 щодо повернення Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення без її розгляду Немишлянському районному військовому комісаріату м. Харкова та зобов'язати Військово-лікарську комісію Північного регіону утриматися від вчинення дій щодо повернення даної заяви без її розгляду;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо розгляду нею Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення;
- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення до остаточного вирішення цього питання у порядку п. 3.13 розділу II даного Положення;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо усунення нею від розгляду Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов'язати Військово-лікарську комісію Північного регіону розглянути Заяву-1;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо усунення нею від розгляду Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов'язати Військово-лікарську комісію Північного регіону задовольнити Заяву-1;
- стягнути з Військово-лікарської комісії Північного регіону кошти в сумі 2144448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у його протиправних рішеннях, діях та бездіяльності;
- стягнути з Військово-лікарської комісії Північного регіону кошти в сумі 536112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, що зазначено у його вих. від 31.07.2018 № 3423 щодо начебто неможливості вирішення ним без порушення чинного законодавства України питань по суті заяв позивача від 24.07.2018 (далі - Заява-2) та від 26.07.2018 (далі - Заява-3) стосовно перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення, вжиття заходів щодо поновлення порушених прав позивача Військово-лікарською комісією Північного регіону, яка перебуває у прямому підпорядкуванні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо нездійснення нею своїх повноважень згідно Положення щодо проведення медичного огляду позивача, здійснення керування Військово-лікарською комісією Північного регіону стосовно забезпечення прав та законних інтересів позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень його придатності до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо неповернення позивачу копії медичної картки стаціонарного хворого (далі - МКСХ) №4577, яка була надана позивачем до Заяви- 2 на вимогу посадової особи Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повернути позивачу копію МКСХ №4577, що є власністю позивача;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 31.07.2018 щодо забезпечення його порушеного права на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п.3.13 розділу II Положення та заключення контракту на військову службу (далі - Заява-4) та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути Заяву-4;
- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення до остаточного вирішення цього питання у порядку п. 3.13 розділу II даного Положення;
- стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України кошти в сумі 2144448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у його протиправних рішеннях, діях та бездіяльності;
- стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України кошти в сумі 536112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, що зазначена у його вих. від 21.05.2018 №3/1008 щодо невиконання ним законних дій по забезпеченню прав та законних інтересів позивача щодо перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов'язати Немишлянський районний військовий комісаріат м. Харкова невідкладно направити Військово-лікарській комісії Північного регіону для розгляду Заяву-1;
- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення до остаточного вирішення цього питання;
- стягнути з Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова кошти в сумі 2144448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у протиправних рішеннях, діях та бездіяльності Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова;
- стягнути з Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова кошти в сумі 536112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного управління Збройних Сил України щодо відмови ним у реєстрації телефонного звернення позивача від 26.06.2018 та зобов'язати Головне військово-медичного управління Збройних Сил України його зареєструвати це звернення та надати на нього відповідь;
- стягнути з Головного військово-медичного управління Збройних Сил України кошти в сумі 536112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю.
Отже, предмет позову в цій справі стосується рішень, дій та бездіяльності щодо розгляду заяв позивача стосовно перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 №315 про ступінь його придатності до військової служби, а не захисту соціальних прав, на чому наполягає заявник.
Суд критично ставиться до посилань скаржника на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 №520/10957/18, відповідно до якої позивача звільнили від сплати судового збору, оскільки звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України “Про судовий збір”, є повноваженням суду, який вирішує питання про відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.
Таким чином, Суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки скаржником не усунуто недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, то касаційну скаргу слід повернути заявнику.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в справі №520/10957/18 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська