04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 280/4141/19
адміністративне провадження № К/9901/32889/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 280/4141/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позов до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати відповідача відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» направити до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження;
- у випадку, якщо суд буде відступати від приписів ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ч. 1 ст.7 КАС України, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та правових висновків ЄСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 54), щодо того, що відсутність фінансування державного органу-Боржника-ПФУ не може бути поважною причиною по не виконанню судового рішення № 280/5042/18 від 28 грудня 2018 року, просить навести відповідні правові висновки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо невинесення постанови про накладення на боржника штрафу, у порядку ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винести постанову про накладення на боржника штрафу, у порядку ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
В іншій частині позову відмовлено.
Слід зазначити, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Задовольнивши частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Із матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу, всупереч судового рішення, не здійснено виплату пенсії у повному обсязі.
Боржник в свою чергу вважає, що невиконання судового рішення має поважні причини, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Таким чином боржник вказує, що не виплачена позивачу сума пенсії є відкладеною доплатою, яка буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що оскільки в даному спорі пенсія позивачу має бути виплачена відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 280/5042/18, посилання боржника на постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №335, як на поважну підставу невиконання судового рішення є протиправним. Боржник не має права застосовувати до спірних правовідносин приписи такої постанови, а повинен виконати рішення суду відповідно до зазначеної в ньому резолютивної частини.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 280/4141/19.
За правилами ч. 1 ст. 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених ст. 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень за встановлених обставин справи і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ. В даному випадку, доводи касаційної скарги жодним чином не вказують та не наводять таких обставин, оцінка та аналіз яким був наданий судом апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 280/4141/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов