Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа № 817/1338/18
адміністративне провадження № К/9901/18257/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
за участю:
секретаря судового засідання Фрідманн Н.А.,
позивача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Нагорного В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №817/1338/18
за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів
за касаційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, ухвалене суддею Зозулею Д.П. та
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів: Шинкар Т.І., Глушка І.В.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування.
У травні 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування наказу ГТУЮ у Рівненській області № 220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_3 » від 13 травня 2017 року та наказу ГТУЮ у Рівненській області № 277/04/к «Про невиплату заробітної плати ОСОБА_3 » від 07 червня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки позивача було фактично відсторонено від посади, а не роботи. ОСОБА_3 фактично з'являлася на роботу та виконувала свою трудову функцію, що відповідно до Закону України «Про державну службу» зобов'язує відповідача виплачувати їй заробітну плату. Також зазначає, що відповідач на час відсторонення, був вправі вирішувати питання щодо не виплати виключно заохочувальних виплат, однак не вправі був не виплачувати заробітну плату та складові, що передбачені статтею 50 Закону України «Про державну службу».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з аналізу положень частини 4 статті 72 Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (далі - Порядок № 950), тому враховуючи що ОСОБА_3 було відсторонено від виконання посадових обов'язків з 11 травня 2017 року, відповідно ГТУЮ у Рівненській області було правомірно прийнято накази № 220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_3 » від 13 травня 2017 року, яким визначено не виплачувати ОСОБА_3 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 11 травня 2017 року по 07 червня 2017 року та № 277/04/к від 07 червня 2017 року, яким продовжено строк невиплати заробітної плати ОСОБА_3 на період відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
01 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 817/1338/18, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що враховуючи особливості проведення службового розслідування та відсторонення від виконання посадових обов'язків передбаченого Порядком № 950, відповідач безпідставно не врахував передбачені таким положення підстави невиплати заробітної плати на час відсторонення. Також скаржник зазначив, що при досліджені дисциплінарної справи слідує, що подання голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа не було. Відсторонення вказувалось в одному наказі з відкриттям дисциплінарного провадження.
Скаржник вказує, що стосовно неї здійснювалося дисциплінарне провадження не пов'язане з адміністративними правопорушеннями відносно корупції, таким чином підстав для видачі спірних наказів про невиплати заробітної плати на період відсторонення не було. Також, зазначає, що в даному випадку позивача відсторонено від посадових обов'язків, а не від роботи, тобто вона фактично з'являлася на роботу та виконувала свою трудову функцію, як це передбачено частиною 5 статті 72 Закону України «Про державну службу».
За таких обставин скаржник вважає, що відповідач був вправі вирішувати питання виключно щодо заохочувальних виплат, таких як виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця, виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою, премії, однак не вправі був не виплачувати заробітну плату та складові, що відносяться до заробітної плати, що передбачені статтею 50 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, висновки судів попередніх інстанції не доводять правомірності дій відповідача, як і не доводять наявності законодавчо передбачених підстав чи порядку не виплати заробітної плати на період відсторонення на час здійснення дисциплінарного провадження.
Також, скаржник з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини вказував, що у даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання заробітної плати передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна». Крім того, відповідачем не відбулося дотримання принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 31 жовтня 2019 року закінчено підготовчі дії та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 листопада 2019 року.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
25 липня 2019 року від Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить їх відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції вказували, що наказом ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10 травня 2017 року "Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_3 ." відсторонено ОСОБА_3 від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження. У зв'язку з відстороненням ОСОБА_3 від виконання посадових обов'язків та на підставі частини 4 статті 72 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII ГТУЮ у Рівненській області прийнято накази від 13 травня 2017 року №220/04/к "Про оплату праці ОСОБА_3 " та від 07 червня 2017 року № 277/04/к «Про невиплату заробітної плати ОСОБА_3 », якими визначено не виплачувати ОСОБА_3 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 11 травня 2017 ороку. За наслідком дисциплінарного провадження наказом ГТУЮ у Рівненській області № 49/03 від 08 лютого 2018 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Оскільки факт притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани сам по собі виключає факт закриття дисциплінарного провадження без притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності, то відповідачем правомірно не було нараховано заробітну плату позивачу на період відсторонення від виконання посадових обов'язків. Звертали увагу на те, що наказ ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10 травня 2017 року «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_3 » позивачем не оскаржувався, предметом розгляду не був у судах першої та апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.
Установлені судами фактичні обставини справи
Наказом ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10 травня 2017 року «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_3 » відкрито дисциплінарне провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_3 з 11 травня 2017 року від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 13 травня 2017 року № 220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_3 .» наказано не виплачувати ОСОБА_3 , начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 11 травня 2017 року по 07 червня 2017 року.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 07 червня 2017 року № 277/04/к "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_3 " наказано продовжити з 08 червня 2017 року не виплачувати ОСОБА_3 , начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 08 лютого 2018 року № 49/03 «Про накладення дисциплінарного стягнення» ОСОБА_3 , начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Вважаючи оспорювані накази протиправними, ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно частини 2 статті 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частиною 1 статті 50 Закону №889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Згідно частини 1 статті 72 Закону №889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Частиною 4 статті 72 Закону № 889-VIII у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Відповідно до частини 5 статті 72 Закону № 889-VIII під час відсторонення від виконання посадових обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 950).
Пунктом 2 Порядку № 950 визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.
Згідно пункту 4 даного Порядку службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 даного Порядку у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від здійснення повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до частини 1 статті 72 державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що за змістом абзацу 4 пункту 4 Порядку № 950 заробітна плата не виплачується лише державному службовцю, відносно якого здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а оскільки стосовно неї здійснювалося дисциплінарне провадження, не пов'язане з корупцією, то підстав для видачі спірних наказів про невиплату заробітної плати на період її відсторонення у відповідча не було.
Колегія суддів Верховного Суду відхиляє вищевикладені доводи скаржниці з огляду на таке.
Службове розслідування проводиться за рішенням керівника органу як з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді, так і без такого відсторонення.
За змістом частини 2 статті 72 Закону № 889-VIII рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення.
Пунктом 6 статті 72 Закону № 889-VIII встановлені особливості відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення, а саме визначено, що таке відсторонення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Так, частиною п'ятою статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом (абзац другий частини п'ятої статті 65 цього ж Закону).
У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням (абзац третій частини п'ятої статті 65 цього ж Закону).
Остання норма відтворена в абзаці 4 пункту 4 Порядку № 950, на який посилається скаржниця в обґрунтуванні доводів касаційної скарги.
До 01 травня 2016 року основним Законом, що визначав питання оплати праці державних службовців був Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі - Закон № 3723-XII).
Статтею 22 цього Закону гарантувалося збереження заробітної плати держслужбовцю, відстороненому від виконання повноважень за посадою на період службового розслідування.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, яким змінено правила оплати праці держслужбовців.
Статтею 72 цього Закону передбачено нові правила відсторонення держслужбовця від виконання посадових обов'язків. Ними установлено такий механізм оплати часу вказаного відсторонення: у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Тобто, на відмінну від попереднього Закону № 3723-XII нормами нового Закону №889-VIII не передбачено збереження заробітної плати на час відсторонення від виконання посадових обов'язків. Лише у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності у відповідності до частини 4 статті 72 Закону № 889-VIII такій особі оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Аналіз правових норм, що підлягають застосування до спірних правовідносин дає підстави для висновку, що у разі прийняття рішення про відсторонення працівника від виконання посадових обов'язків на час розгляду дисциплінарного провадження, заробітна плата за період відсторонення, тобто не виконання посадових обов'язків, державному службовцю не виплачується, а у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення до дисциплінарної відповідальності йому виплачується середній заробіток, в протилежному випадку - така оплата праці не здійснюється.
Тобто, з 01 травня 2016 року законодавець фактично прирівняв час відсторонення від виконання обов'язків до вимушеного прогулу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оспорюваних наказів про невиплату позивачу заробітної плати на час відсторонення став наказ ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10 травня 2017 року "Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_3 ", пунктом 3 якого керівником відсторонено позивача з 11 травня 2017 року від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження.
Даний наказ не оскаржувався ОСОБА_3 та не був скасований у встановленому законодавством порядку із наданням йому відповідної правової оцінки. Дана обставина не заперечувалася сторонами у судовому засіданні.
В свою чергу механізм оплати праці на час відсторонення державного службовця на час розгляду дисциплінарного провадження не пов'язаного із корупцією передбачено частиною 4 статті 72 Закону № 889-VIII.
За таких обставни Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку щодо застосування у спірних правовідносинах частини 4 статті 72 Закону № 889-VIII.
Доводи скаржника про те, що підставою для виплати заробітної плати є фактичне перебування ОСОБА_3 на роботі колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги, оскільки в силу вимог частини 5 статті 72 Закону № 889-VIII скаржниця зобов'язана була перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Під «відстороненням від виконання посадових обов'язків» слід розуміти, один із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин із державним службовцем, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором та посадовою інструкцією і тимчасове увільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його посадових обов'язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків.
Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов'язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
При цьому той факт, що позивачем не виконувалися посадові обов'язки, визначені посадовою інструкцією, в силу відсторонення від їх виконання, в судовому засіданні нею не заперечувався.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Верховний Суд заначає, що нарахування заробітньої плати включає в себе таку передумову як виконання роботи, зокрема, у даному випадку, виконання службових обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, чого у даному випадку не відбулося.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 820/5784/17 та від 18 листопада 2019 року № 480/4871/18.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що жодним нормативно-правовим актом, якими регулюються проходження публічної служби та правовідносини в оплаті праці, не встановлено обов'язку роботодавця здійснювати виплату працівнику заробітної плати під час застосування до останнього заходу у вигляді відсторонення від посади.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи та аргументи ОСОБА_3 зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Водночас, за приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2019 року.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду