04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12384/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови,
суддя у І інстанції Собко В.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Снятин,
дата складення повного тексту рішення 10 жовтня 2019 року,
23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - УДАБІ) по справі про адміністративне правопорушення № 12/1009/т6/2017 від 12 жовтня 2017 року, якою на неї було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2019 року у справі № 351/1038/18 позов було задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнано протиправною та скасовано постанову УДАБІ про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/1009/т6/2017 від 12 жовтня 2017 року. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що заправник газу стаціонарного типу «LPG-10» є заводським виробом та не відноситься до об'єктів будівництва у розумінні містобудівного законодавства. Роботи із його встановлення не відносяться до будівельних робіт та не потребують дозволу чи погодження органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
У апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведеної УДАБІ позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил дочірнього підприємства «Нафтоекспрессервіс» (далі - ДП «Нафтоекспрессервіс») було встановлено проведення без дозволу про початок виконання будівельних робіт реконструкції АЗС зі встановлення стаціонарного автомобільного газозаправочного пункту по вул. Кобилянської с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області. За результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення від 06 жовтня 2017 року із зазначенням часу, дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, який отримано особисто позивачкою, про що свідчать її підписи.
12 жовтня 2017 року винесено постанову № 123/1009/т.6/2017 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП. Примірник вказаної постанови направлявся поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 7601842535939, проте поштова кореспонденція повернулась з відміткою: «Повертається за закінченням терміну зберігання».
При цьому УДАБІ вважає необґрунтованим посилання позивачки на отримання оскаржуваної постанови лише 17 травня 2018 року.
Окрім того, звертає увагу апеляційного суду, що за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах встановлених Законом України «Про судовий збір» не справляється.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, УДАБІ було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час підготовчих та будівельних робіт на об'єкті реконструкція існуючої АЗС з встановленням стаціонарного автомобільного газозаправного пункту по вул. Кобилянської, 130, в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, за результатами якого складено акт № 6151009м8 від 06 жовтня 2017 року, у якому зазначено про виявлення порушення ДП «Нафтоекспрессервіс» частини 1 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що проявилося у проведенні реконструкції існуючої АЗС із встановленням стаціонарного автомобільного газозаправочного пункту по вул. Кобилянської, 130, в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, без дозволу про початок виконання будівельних робіт.
06 жовтня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду УДАБІ Симчич М.В. було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та протокол про адміністративне правопорушення.
За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 12 жовтня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду УДАБІ Симчичем М.В. було прийнято постанову № 12/1009/т5/2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з якою за проведення реконструкції існуючої АЗС з встановленням стаціонарного автомобільного газозаправочного пункту по вул. Кобилянської, 130, в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області без дозволу про початок виконання будівельних робіт, на підставі абзацу 3 пункту 3 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» на ДП «Нафтоекспрессервіс» накладено штраф у розмірі 1515600,00 грн.
12 жовтня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду УДАБІ Симчичем М.В. було водночас винесено постанову № 123/1009/т.6/2017 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , директора ДП «Нафтоекспрессервіс», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП, тобто у порушенні вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 351/2470/17 визнано протиправною та скасовано постанову УДАБІ про накладення штрафу на ДП «Нафтоекспрессервіс» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №12/1009/т5/2017 від 12 жовтня 2017. При цьому у ході розгляду справи судом було встановлено, що заправник газу стаціонарного типу «LPG-10» за адресою с. Старі Кути, Косівського району Івано-Франківської області по вул. О.Кобилянської, 130 є заводським виробом, не відноситься до об'єктів будівництва у розумінні містобудівного законодавства, а роботи із його встановлення не відносяться до будівельних робіт. У зв'язку із цим такий заправник газу стаціонарного типу «LPG-10» не потребує дозволу чи погодження від органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Вказане судове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року не оскаржувалося і набрало законної сили.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова УДАБІ про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №12/1009/т5/2017 від 12 жовтня 2017 року та оскаржувана постанова № 123/1009/т.6/2017 від 12 жовтня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення були обґрунтовані висновками однієї перевірки того ж об'єкта реконструкції, що викладені у акті № 6151009м8 від 06 жовтня 2017 року.
Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом із тим, ні у ході розгляду справи судом першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду УДАБІ не було надано суду достатніх, належних, допустимих доказів на спростування того, що заправник газу стаціонарного типу «LPG-10» є заводським виробом, не відноситься до об'єктів будівництва у розумінні містобудівного законодавства, а роботи з його встановлення не відносяться до будівельних робіт.
При цьому за правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Водночас, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про протиправність оскаржуваної ОСОБА_1 постанови № 123/1009/т.6/2017 від 12 жовтня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України сплаченого ОСОБА_1 судового збору у сумі 704,80 грн та не врахував правову позицію, неодноразово висловлену судом касаційної інстанції, про те, що за подання позивачем або відповідачем суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає (зокрема, постанова Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 306/17/16-а).
При цьому відповідно до пункту 1 статті 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а не стягується за рахунок іншої сторони.
Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, на переконання апеляційного суду, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат оскаржуване рішення у цій частині слід скасувати.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2019 року у справі № 351/1038/18 у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
У решті рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко