04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12373/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2019 року про повернення його позовної заяви до поліцейського СРПП № 2 Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого сержанта поліції Мазурка Назара Володимировича,
суддя(і) у І інстанції Ємельянова Л.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Здолбунів,
дата складення повного тексту рішення 16 вересня 2019 року,
26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову АПО18 № 049137 від 21 березня 2019 року в справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським СРПП № 2 Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Мазурком Н.В.
Ухвалою судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення її недоліків з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді цього ж суду від 16 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суддя виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, встановлений статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та відсутні підстави для його поновлення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу судді від 16 вересня 2019 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків судді фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
При цьому, за змістом частини третьої статті 2 вказаного Кодексу основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частинами першою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже наведеними положеннями законодавства початок перебігу строку звернення до суду пов'язується не лише з моментом, коли особа дізналася, але й коли вона повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (стаття 289 КУпАП).
Таким чином, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Частинами першою - другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Необхідно підкреслити, що відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як встановлено суддею першої інстанції та слідує з матеріалів справи, оскаржувану постанову АПО18 № 049137 в справі про адміністративне правопорушення винесено 21 березня 2019 року.
При цьому копію такої постанови отримано позивачем саме 21 березня 2019 року, про що свідчить його особистий підпис в графі «Примірник постанови отримав».
Проте, з адміністративним позовом про скасування постанови, винесеної поліцейським СРПП № 2 Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Мазурком Н.В., позивач звернувся лише 26 липня 2019 року, тобто через чотири місяці після прийняття такої постанови та зазначив, що дізнався про неї лише 18 липня 2019 року, коли був викликаний у державну виконавчу службу.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, оскільки про постанову у справі про адміністративне правопорушення він дізнався ще 21 березня 2019 року. При цьому позивачем не зазначено доказів на підтвердження того, що існували певні об'єктивні обставини, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, що свідчить про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2019 року у справі № 562/2288/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко