04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10832/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Волдінер Ф.А., м. Луцьк) у справі № 140/1963/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аванта” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
24 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аванта” звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 000813-40 від 28.03.2019, прийняте ГУ ДФС у Волинській області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 000813-40 від 28 березня 2019 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аванта” (43006, Волинська область, місто Луцьк, провулок Макарова, 5, код ЄДРПОУ 35495114) судові витрати у розмірі 1921 (тисяча дев'ятсот одну) гривню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аванта” подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права. Позивач вважають, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу про проведення перевірки від 04 лютого 2019 року № 957 та направлень на перевірку №№ 000414, 000405, 000406 від 06.02.2019 інспекторами ГУ ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину “КОЛІБРІС 3”, де здійснює господарську діяльність ТзОВ “Торговий дім “Аванта” за адресою: м. Рожище, пл. Богдана Хмельницького, 1, про що складено акт фактичної перевірки № 03/39/40-01/35495114 від 15.02.2019 (а. с. 27-28).
Перевіркою встановлено порушення: встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за цінами, які є нижчими за встановлені мінімальні ціни на таї і напої, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв”.
28 березня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області було винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000813-40 на підставі абзацу 14 частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” на суму 10 000,00 грн. (а. с. 15-16).
12 квітня 2019 року ТзОВ “Торговий дім “Аванта” подало скаргу на рішення про застосування фінансових санкцій №000813-40 від 28 березня 2019 року.
12 червня 2019 року ДФС України залишило скаргу позивача без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій №000813-40 від 28 березня 2019 року - без змін.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.
Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 встановлено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту для горілки та лікеро-горілчаних виробів (коди УКТ ЗЕД - 2208 60, 2208 70, 2208 90) становить 321 грн, 447 грн відповідно; для спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду, зокрема, коньяку (бренді) три зірочки, п'ять зірочок (код УКТ ЗЕД - 2208 20) становить 412 грн 50 коп., 641 грн 60 коп., 481 грн 60 коп., 758 грн 30 коп. відповідно; для рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини (код УКТ ЗЕД - 2208 40) становить - 682 грн, 895 грн відповідно.
Пунктами 1-4 примітки до цієї постанови визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у скляній та іншій тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр, 1 літр у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7. Мінімальна роздрібна ціна на сидр і перрі (без додання спирту), зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об'ємних одиниць (без додання спирту) у тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, визначені (розраховані) згідно з примітками 1-3 цього додатка, заокруглюються: у бік зменшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 1 до 4 копійок; у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 5 до 9 копійок.
Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
З матеріалів справи встановлено, а саме акта перевірки від 15.02.2019 ТзОВ “Торговий дім “Аванта” було реалізовано горілку “Хлібний дар класична”, місткістю 0,7 л, міцністю 40%, за ціною нижчою, від установлених мінімальних роздрібних цін (125,16 грн.). При розрахунку продавцем застосовано РРО, видано фіскальний чек № 530907 від 13.02.2019. Вказаний факт встановлено на підставі виданого працівником магазину фіскального чеку. При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що фіскальний чек не може бути джерелом інформації для визначення коду товару за УКТ ЗЕД.
У пункті 9 акту вказано, що при перевірці використано ліцензії, накладні, КОРО (а. с. 27зворот).
Судом першої інстанції також встановлено, що визначення коду товару за УКТ ЗЕД не було предметом дослідження під час розгляду ДФС скарги товариства на рішення про застосування фінансових санкцій від 28 березня 2019 року (а. с. 17-18).
Таким чином, установлені обставини і наведені вище документи не підтверджують висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки самі висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних отриманих на підставі накладних, ліцензій, КОРО без перевірки реалізованих алкогольних напоїв на відповідність кодам УКТ ЗЕД, тоді як відповідно до абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР безпосереднім об'єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який відповідно до згаданих положень статті 1 Закону та відповідно до Постанови №957 визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою в документах суб'єкта господарювання.
Питання щодо проведення експертизи для визначення автентичності проданих алкогольних напоїв контролюючим органом також не вирішувалось.
Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відсутність належних, допустимих і беззаперечних доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, неможливість ідентифікувати продані напої за кодом УКТ ЗЕД, унеможливлює застосування до товариства штрафу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1789/16, яка у силу частини п'ятої статті 242 КАС України, враховано судом першої інстанції при наданні правової оцінки спірним правовідносинам.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини “Щокін проти України” (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі “Шпачек s.r.о.” проти Чеської Республіки” (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109, 110 рішення у справі “Бейелер проти Італії” (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що “… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень”.
Врахувавши викладені вище аргументи на норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 000,00 грн.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 140/1963/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська