27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9845/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, прийняте суддею Волдінер Ф.А. у місті Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000133/2 від 13.02.2019 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю, запропонованих відповідачем в оскарженому рішенні, вказавши їх у новій митній декларації, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості вичерпався з моменту подання нової митної декларації. Маються покликання на постанову Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом не враховано, що 14.02.2019 року позивачем дійсно подано нову декларацію, проте, зовсім іншої редакції, ніж якій надано оцінку судом. Відтак, висновок про те, що декларант фактично погодився із митною вартістю товару, встановленою митним органом, не відповідає дійсності. Також декларантом підтверджено ціну, яку позивач сплатив за придбаний товар (фактура від 10.11.2018 року №VAT 83/18).
Звертає увагу, що відповідачем не доведено наявність сумнівів щодо заявленої декларантом митної вартості автомобіля. Немотивоване рішення про неможливість застосування 1 - 5 методів. Також зазначає про відсутність проведення консультацій з позивачем.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
Волинська митниця ДФС у відзиві на апеляційну скаргу покликається на постанову Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17, де суд прийшов до висновку, що спір вичерпаний внаслідок погодження апелянта із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів в рішення про коригування митної вартості. Строк дії гарантійних зобов'язань позивача визначено по 12.05.2019 року, проте, жодних додаткових документів не надано, рішення про коригування митної вартості не оскаржено.
Документи, які подані для підтвердження митної вартості не місять усіх відомостей, які підтверджують усі складові митної вартості, як мали б бути включені до митної вартості (зокрема, щодо транспортування).
Звертає увагу, що з декларантом проводилась письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару, тому не можна погодитись із твердженням апелянта про протилежне.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою поміщення у митний режим імпорту легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN модель CADDY номер кузова НОМЕР_1 , вживаний, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм 1968 см куб., потужність - 75, тип кузова - універсал, рік виготовлення - 2016, призначення - пасажирський для використання по дорогах загального значення, кількість місць - 7, категорія - ТЗ-М1, колісна формула - 4х2 (далі - транспортний засіб, ТЗ) ПП «Респект Брок» в інтересах ОСОБА_1 04.02.2019 року подав до органу доходів і зборів митну декларацію №UA205090/2019/017290 із зазначенням митної вартості автомобіля 37 000 польських злотих (PLN), визначену за першим методом - за ціною договору.
До митної декларації додано: рахунок - фактуру (інвойс) від 10.11.2019 року № 83/18, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 205010/2019/310577 від 14.01.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.03.2017 року, банківський платіжний документ, що стосується товару - квитанція від 04.02.2019 року, декларацію про походження товару № 83/18 від 10.11.2018 року, інші некласифіковані документи: довідку від 04.02.2019 року, фото від 01.02.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 19.01.2017 року № FF530290, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 27.04.2019 року АЮ2016132 (а. с. 11).
За вказаною митною декларацією відбулось спрацювання профілів ризику: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» із поясненням - митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодом WV2ZZZ2KZH017920, валюта - EUR, вартість - 12950.
У зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, містили розбіжності, а також у зв'язку із спрацюванням профілів ризику, Волинська митниця ДФС запропонувала позивачу протягом 10 днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості ТЗ: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення; якщо здійснювали страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про страхування; транспортні перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення; інші додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
Позивач подав до митниці лише висновок експерта від 30.01.2019 року № 10-19, проте не надав звіт до висновку експерта, який відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2009 року № 1335/8/1159.
Листом від 12.02.2019 року митний брокер позивача повідомив Волинську митницю ДФС щодо неможливості надання додаткових документів та просив випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання - грошову заставу. З визначеною митним органом митною вартістю не погодився.
Не погодившись із митною вартістю товару, визначеною декларантом, 13.02.2019 року Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000133/2, згідно із якого вартість задекларованого автомобіля скориговано органом доходів і зборів за шостим методом визначення митної вартості та після коригування митна вартість автомобіля склала 55 347,00 польських злотих (PLN).
У зв'язку із прийняттям вказаного рішення Волинською митницею ДФС також було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205110/2019/00132, в якій зазначено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про визначення митної вартості товару № UA205110/2019/000133/2 від 13.02.2019 року.
14.02.2019 року для здійснення митного контролю та митного оформлення ПП «Респект Брок» в інтересах позивача до Волинської митниці ДФС подана нова електронна митна декларація типу ІМ-40 № UA205090/2019/024796 на автомобіль марки VOLKSWAGEN модель CADDY номер кузова НОМЕР_1 .
Відповідачем товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, до 12.05.2019 року.
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Щодо процедури консультацій між митним органом та декларантом, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Тобто Митний кодекс України встановлює обов'язковою письмову форму вимоги про надання додаткових документів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість
Зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що неподання декларантом запитуваних Митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 року у справі №803/337/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оплата за товар підтверджена рахунком-фактурою VAT 83/18 від 10.11.2018 року.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до висновку про те, що рахунок - фактура є фактично розрахунково - платіжним документом, передбачає встановлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється.
Також Верховний Суд у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18 відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Колегія суддів бере до уваги наявний у матеріалах справи Звіт №10-19 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Caddy (а.с.16 - 23), яким встановлено вартість автомобіля в розмірі 272 968,10 грн. та Експертний висновок про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні автомобіля, що ввозиться на територію України, який є невід'ємною частиною та не використовується без звіту (а.с.24), де також зазначено, що ринкова вартість автомобіля становить 272 968,10 грн. (36 981, 53 злотих).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов'язків.
За таких обставин, відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
Покликання митного органу на те, що декларант погодився з рішенням про коригування та оформив митну декларацію не заслуговують на увагу суду, оскільки у спірних правовідносинах позивачу право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Волинської митниці ДФС № № UA205110/2019/000133/2 від 13.02.2019 року гарантовано положеннями Конституції України (стаття 8) та нормами Митного кодексу України.
Крім того, подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості та законності.
Також апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішення проведено аналіз поданої позивачем нової митної декларації, однак, судом не з'ясовано, чи саме таку декларацію було подано, оскільки у матеріалах справи наявні дві відкореговані митні декларації, які різняться між собою. Відтак, покликання суду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17 є недоцільним.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000133/2 від 13.02.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39472698) судові витрати в розмірі 2804 грн. 88 коп.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі № 140/1875/19 та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000133/2 від 13.02.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39472698) судові витрати в розмірі 2804 (дві тисячі вісімсот чотири) грн. 88 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення виготовлено 04.12.2019 року.