04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11292/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника позивача Нюні О.І.,
представника відповідача Васильчук І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
суддя в 1-й інстанції Мірінович У.А.,
час ухвалення рішення - 13.09.2019 року, 10:53 год.,
місце ухвалення рішення - м.Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 18.09.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA403000/2019/000658/2 від 03 травня 2019 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000658/2 від 03.05.2019, оскільки митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: у банківському платіжному документі в графі призначення платежу відсутнє посилання на номер фактури, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такий документ з даною поставкою; висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, оскільки обрахунок вартості колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) здійснюється від мінімальної ціни, хоча Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями) встановлено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (пункт 7.53 Методики); у гр. 15 ЕМД країною відправлення зазначена Швеція, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що за інформацією, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультацій та направлено повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МК. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 17 850 євро, що на момент подання ЕМД становить 186996,58 SEK
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2019 позивач придбав за 133840 шведських крон у компанії Global Triangle АВ легковий автомобіль: марки Volvo; модель Xc60; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; 2015 року випуску, про що свідчить рахунок - фактура (інвойсом) № OPJ857 (арк. справи 10).
Відповідно до виписки по банківському рахунку № НОМЕР_2 компанії Global Triangle АВ 09.04.2019 проведено суму 133840, текст на виписці з рахунку: "депозит від Флекея ОСОБА_2 , паспорт № FN НОМЕР_3 ", "міжнародне депонування 584763, номер платежу 048385924819475" (арк. справи 14).
09.04.2019 при перетині митного кордону України Львівською митницею ДФС було проведено митний огляд зазначеного автомобіля, про що складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/23847 (арк. справи 11-12).
Надалі, 19.04.2019 позивач для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу подав Тернопільській митниці ДФС в електронній формі МД № UA403030/2019/007793 на ввезений транспортний засіб. У графі 42 (ціна товару) декларації визначено 133840 (шведських крон), що еквівалентно дорівнює 385733,71 грн. (графа 45). Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу 43 митної декларації (арк. справи 33).
Водночас, для підтвердження заявленої у декларації митної вартості автомобіля позивач надав відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактуру (інвойс) № OPJ857 від 05.04.2019;
- декларація про походження товару № 1019942279 від 26.03.2019;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.04.2019 № UA20903/2019/23847;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 1019942279 від 26.03.2019;
- договір про надання послуг митного брокера б/н від 05.04.2019;
- паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 02.11.2002;
- інші некласифіковані документи - ідентиф. код 3136816273 від 25.03.2002;
- інші некласифіковані документи - сервісна книжка від 08.10.2015;
- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1318656147.1 від 08.04.2019;
- копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0402969 від 09.04.2019;
- сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UА.008.59489-19 від 15.04.2019;
- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FN667150 від 03.05.2018;
- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA403030/2019/007793 від 19.04.2019;
- висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_3 . № 204/19 від 19.04.2019, у якому вказано, що вартість транспортного засобу ввезеного на митну територію України позивачем становить 338577,57 грн., що еквівалентно дорівнює 11214 EUR (арк. справи 15-18).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000658/2 від 03.05.2019. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено: "митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: у банківському платіжному документі в графі призначення платежу відсутнє посилання на номер фактури, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такий документ з даною поставкою; висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, оскільки обрахунок вартості колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) здійснюється від мінімальної ціни, хоча Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями) встановлено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (пункт 7.53 Методики); у гр. 15 ЕМД країною відправлення зазначена Швеція, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що за інформацією, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультацій та направлено повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК), а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування - страхові документи та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК - копію митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МК. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 17 850 євро, що на момент подання ЕМД становить 186996,58 SEK" (арк. справи 8).
На підставі чого відповідач сформував картку відмови № UA403030/2019/00427 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у якій запропоновано позивачу подати нову митну декларацію на підставі рішення про визначення митної вартості № UA403000/2019/000658/2 від 03.05.2019 для можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з урахуванням строків, визначених статтею 263 МК (арк. справи 9).
Відповідно до частини шостої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою-другою статті 51 МК передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 58 МК визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
За змістом частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК).
Згідно частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Судом встановлено, що для підтвердження митної вартості автомобіля, разом із електронною митною декларацією позивач подав необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) № OPJ857 від 05.04.2019, також позивач надав суду виписку по банківському рахунку № НОМЕР_2 компанії Global Triangle АВ за 09.04.2019 про проведення суми 133840, як оплати за товар від позивача (арк. справи 10, 14).
Водночас, суд звертає увагу на те, що дані про рахунок-фактуру (інвойс) № OPJ857, як документа про посвідчення права володіння і розпорядження транспортного засобу, занесені відповідним органом митного контролю Республіки Польща в супровідній експортній декларації № 19PL402010E0402969 від 09.04.2019, отриманої і оформленої позивачем при вивезенні автомобіля (арк. справи 52). Також, сплачена вартість позивачем за автомобіль марки Volvo; модель Xc60; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; модельний рік випуску 2015, вказана у митній декларації країни відправлення.
Крім того, позивачем надано митному органу на підтвердження задекларованої митної вартості транспортного засобу висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_3 № 204/19 від 19.04.2019, у якому вказано, що вартість транспортного засобу ввезеного на митну територію України позивачем становить 338577,57 грн., що еквівалентно дорівнює 11214 EUR (арк. справи 15-18).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень слідує, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару зазначеного автомобіля у розмірі 133840 шведських крон та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що у поданих до митного контролю та оформлення документах наявні розбіжності у банківському платіжному документі: в графі призначення платежу відсутнє посилання на номер фактури, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такий документ з даною поставкою; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення.
З наведеного слідує, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Водночас, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Водночас, відповідно до виписки по банківському рахунку № НОМЕР_2 компанії Global Triangle АВ 09.04.2019 проведено суму 133840 шведських крон, текст на виписці з рахунку: текст на виписці з рахунку: "депозит від Флекея ОСОБА_2 , паспорт № FN НОМЕР_3 ", "міжнародне депонування 584763, номер платежу 048385924819475" (арк. справи 14). Такий платіж ідентифікується та відповідає відомостям з рахунку-інвойсу № OPJ857 від 05.04.2019 із зазначенням відомостей про покупця і продавця, предмет поставки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав інші платіжні документи, передбачені пунктом 5 частини другої статті 53 МК, що підтверджували вартість товару та містили реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вказані обставини не спростовані митним органом.
Щодо ненадання документів, які витребовувала митниця, то суд звертає увагу, що чек, квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із чеком, квитанцією, платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі № 809/322/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом.
Водночас, відповідач ставить під сумнів митну вартість товару у зв'язку з тим, що не надано додаткових документів. Разом з тим, додаткові документи, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, мають бути надані, якщо за умовами поставки здійснювалося страхування.
Зі змісту частини другої статті 53 МК випливає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку. Зокрема, у пункті 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон Україна, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.11.2005 №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є:
а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;
б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, імя, по батькові особи, якій продано ТЗ;
в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.
У даному випадку зовнішньоекономічний контракт між сторонами (фізичною особою та юридичною особою) не оформлявся, натомість продавець видав покупцю інвойс (рахунок-фактуру). Інші умови поставки, ніж ті, що вказані у цих документах, не визначені, про що митному органу з аналізу таких документів мало бути відомо.
Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, відповідно до статті 55 МК орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ні в запиті про надання додаткових документів від 19.04.2019, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.
Водночас, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією Global Triangle АВ товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Також, суд встановив, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає. Тому вимога надати документи про вартість страхування автомобіля є необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов'язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з поданих при митному оформленні документів не вбачається, що позивач поніс (чи повинен понести) витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару, що визначені частиною десятою статті 58 МК. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Водночас, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, враховуючи те, що позивач відповідно до частини другої статті 53 МК подав відповідачу всі необхідні документи разом із електронною митною декларацією для визначення митної вартості імпортованого автомобіля за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідач прийняв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Митним кодексом України, а тому таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі № 500/1202/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 04 грудня 2019 року.