03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/9172/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Білоус К.В.;
від відповідача - Оберишин В.З.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019р. в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання (суддя суду І інстанції: Гундяк В.Д., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 39 хв. 02.07.2019р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 12.07.2019р.),-
08.04.2019р. позивач Акціонерного товариства /АТ/ «Оператор газорозподільної системи /ОГС/ «Івано-Франківськгаз» (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації /ПАТ/ «Івано-Франківськгаз») звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг /НКРЕКП/, № 430 від 26.03.2019р. «Про накладення штрафу на ПАТ «Івано-Франківськгаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» (Т.1, а.с.6-12).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019р. позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП № 430 від 26.03.2019р. «Про накладення штрафу на ПАТ «Івано-Франківськгаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» (Т.1, а.с.209-216).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач НКРЕКП, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заявленого позову (Т.2, а.с.1-18).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що форма Акту перевірки № 86 від 18.03.2019р. не відповідає уніфікованій формі Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затв. постановою КМ України № 342 від 10.05.2018р.
14.06.2018р. НКРЕКП було прийнято постанову № 428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», який набрав законної сили 12.08.2018р. та не оскаржувався позивачем.
Пунктом 5.1 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку.
Отже, спірний Акт перевірки № 86 від 18.03.2019р. складений НКРЕКП за формою, наведеною у додатку 18 зазначеного Порядку.
За результатами здійснення позапланової перевірки ПАТ «Івано-Франківськгаз» НКРЕКП було встановлено порушення Ліцензійних умов з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання, що відповідно до ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» є правопорушенням на ринку природного газу, і за яке передбачена санкція у виді штрафу, яка має бути оформлена у вигляді постанови.
Окрім того, норма Кодексу газорозподільних систем щодо приведення об'єму спожитого природного газу до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, в той час, як розрахунки за природний газ здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має лише інформаційний характер.
Норми зазначеного Кодексу не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах куб.м., переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії здійснюється оператором ГРМ в установленому порядку, передбаченого п.5.6 Типового договору розподілу. Дана норма Типового договору розподілу не передбачає, що об'єм природного газу (м.куб.) має бути приведений до стандартних умов, а навпаки підтверджує той факт, що об'єм природного газу при приведенні до стандартних умов має бути одночасно переведений в енергетичні одиниці.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не встановив, що розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв'язку з неприведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов, та в наступному були включені до тарифу на розподіл природного газу для Ліцензіата.
Покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, тому стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірним.
Жоден нормативно-правовий акт не наділяє суб'єктів господарювання повноваженнями самостійно визначати для побутових споживачів коефіцієнти, ціни або тарифи. Застосування Ліцензіатом до споживачів, зокрема, побутових, цін/тарифів/донарахувань, які не були розраховані та затверджені уповноваженим органом НКРЕКП, яка є Регулятором ринку природного газу та уповноважена затверджувати відповідні тарифи, є незаконним.
Позивачем АТ ОГС «Івано-Франківськгаз» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.71-111).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, в період з 12.03.2019р. по 18.03.2019р. на підставі постанови № 314 від 05.03.2019р. та посвідчення № 115 від 07.03.2019р. відповідачем НКРЕКП проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання ПАТ «Івано-Франківськгаз» виконання законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, за результатами якої складено Акт № 83 від 18.03.2019р. (Т.1, а.с.78-88).
Згідно зазначеного Акту під час цієї перевірки відповідачем виявлено допущене позивачем порушення вимог п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача, що здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу (Т.1, а.с.80-88).
На підставі висновків вказаної перевірки відповідач постановою № 430 від 26.03.2019р. наклав на ПАТ «Івано-Франківськгаз» штраф у сумі 850000 грн. та зобов'язав останнє до 12.04.2019р. привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року (Т.1, а.с.59-61).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням приписів ч.5 ст.14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», оскаржене рішення стосується не тільки накладення штрафних санкцій, а й усунення виявленого порушення ПАТ «Івано-Франківськгаз» вимог п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, тому відповідач зобов'язаний був видати окреме розпорядження.
Таким чином, НКРЕКП, прийнявши оскаржену постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, позбавила позивача можливості усунути порушення, виявлені під час здійснення заходу нагляду (контролю), а, отже, уникнути застосування в подальшому до підприємства штрафних санкцій.
Безпідставними слід вважати твердження відповідача про те, що норма Кодексу газорозподільних систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об'єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці. При цьому, з системного аналізу п.3 глави 1 розділу IX вказаного Кодексу вбачається, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об'єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.
До того ж, за вимогами абз.6 п.3 глави 1 розділу IX цього Кодексу оператор ГРМ зобов'язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт-год, Гкал, МДж).
Таким чином, на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: приведення газу до стандартних умов; розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживач в платіжному документі.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абз.1 п.2 глави 1 розділу IX вказаного Кодексу).
Нормами Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, встановлено обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і було зроблено позивачем в жовтні 2018 року.
Також ступінь соціальної напруги не може впливати на розмір штрафних санкцій, застосованих суб'єктом владних повноважень до суб'єкта господарювання і не може слугувати підставою для накладення на ПАТ «Івано-Франківськгаз» штрафу в максимальному розмірі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Згідно з ст.3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
У відповідності до ст.19 зазначеного Закону Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
Відповідно до п.п.14, 15 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.
Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Із змісту оскаржуваної постанови НКРЕКП № 430 від 26.03.2019р. слідує, що на ПАТ «Івано-Франківськгаз» за порушення п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності накладено штраф у розмірі 850000 грн. та у межах здійснення заходів державного регулювання зобов'язано позивача до 12.04.2019р. привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56XM16А50572887Y за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року (Т.1, а.с.59-61).
Таким чином, оскаржуваним рішенням передбачено як застосування санкції у вигляді штрафу, так й усунення виявленого порушення.
Разом з тим, за наведених умов та виходячи із змісту викладених норм, відповідач зобов'язаний був видати окреме розпорядження про усунення виявлених порушень ліцензійних умов, оскільки прийнявши спірну постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, НКРЕКП позбавила позивача можливості усунути порушення, виявлені під час здійснення заходу нагляду (контролю), а отже і уникнути застосування до нього штрафних санкцій в подальшому.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 3 зазначеного Закону встановлені основні принципи державного нагляду (контролю), зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).
Згідно ч.2 ст.5 вказаного уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.
Відповідно до ч.15 ст.4 зазначеного Закону при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затв. постановою КМ України № 342 від 10.05.2018р., встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки).
Згідно з п.2 вказаної Методики уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня її затвердження.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Акт перевірки № 83 від 18.03.2019р. складений у формі, яка не відповідає уніфікованій формі акта перевірки, встановленій наведеною Методикою.
Твердження представника відповідача, що вищевказаний акт перевірки складений у формі, передбаченій Порядком контролю за дотриманням ліцензіатами, що проводять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (постанова НКРЕКП № 428 від 14.06.2018р.) не заслуговує уваги, оскільки зазначений Порядок не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковим до виконання та має лише рекомендаційний характер.
Така обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи копією розпорядження Державної регуляторної служби України № 63 від 07.06.2019р. (а.с.197-202).
Посилання представника відповідача на попереднє погодження, надане Державною регуляторною службою України, є безпідставним, так як остання погодила лише здійснення позапланових заходів, а не оформлення їх результатів з порушенням вимог закону.
Щодо доводів апелянта про те, що норма Кодексу газорозподільних систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, в той час як розрахунки за природний газ здійснюються в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має лише інформаційний характер, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015р. затверджено Кодекс газорозподільних систем.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ зазначеного Кодексу.
Відповідно до п.п.1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, позивач, як оператор ГРМ, відповідно до вимог п.п.2, 3 глави 2 розділу ІХ Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.
Разом з тим, АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз», як оператор ГРМ, здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
Відповідно до п.3 глави 1 розділу ІХ Кодексу фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
Апелянт зазначає, що вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об'єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці.
Проте, нормою п.3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом:
1) приведення газу до стандартних умов;
2) переведення об'єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.
Оператор ГРМ зобов'язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абз.3 п.3 глави 1 розділу ІХ Кодексу).
Таким чином, на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури:
1) приведення газу до стандартних умов;
2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта в цій частині не відповідають встановленим вимогам Кодексу.
Разом з тим, загальні правила постачання природного газу визначені ст.12 Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до якої постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природній газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором.
На виконання вимог п.6 ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
30.09.2015р. НКРЕКП прийнято постанову № 2498 від 30.09.2015р. «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору одинакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем.
Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу передбачено в розділ V Типового Договору.
Відповідно до п.5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.2 Типового договору передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
При цьому, для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
Разом з тим, відповідно п. 5.3 Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі.
Пункт 5.6 Типового договору передбачає, що після визначення загального об'єму розподіленого Споживачу (спожито ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії , що має визначатися за трьома одиницями виміру: в кВт.год, в Гкал, в МДж.
Дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожито ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Типовим договором.
Визначені за умовами цього Типового договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником.
Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу газорозподільчих систем.
Відповідно до п.6 глави 1 розділу XV Кодексу визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України № 116 від 26.02.2004р.
Проте, відповідно до п.2 цієї Методики її дія поширюється на суб'єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у ч.1 ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Отже, законодавством в повній мірі передбачено рівність споживачів природного газу на ринку, а також оплату витрат на ринку природного газу на приведення його до стандартних умов за рахунок споживачів.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності в Кодексі газорозподільчих систем положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб.м), оскільки з урахуванням п.6 ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору є помилковими.
Нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу.
Щодо розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік, колегія суддів зазначає, що позивач АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» у строки, передбачені законодавством направив відповідні розрахунки планових обсягів газу для потреб ВТВ, розраховані відповідно до чинних Методик, до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Однак, Міненерговугілля при затвердженні відповідних ВТВ на 2016 рік, наказом № 847 від 25.12.2015р. значно знизило ці обсяги до рівня 30365 тис.м.куб.(Т.1, а.с.91-92) (плановий розрахунок позивача становив 57823,163 тис.м.куб.).
Обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов не були затверджені наведеним наказом та в подальшому не входили у встановлений тариф на розподіл природного газу.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не здійснював донарахування обсягів спожитого природного газу побутовим споживачам, а виключно здійснював облік природного газу з приведенням спожитих обсягів побутовим споживачам до стандартних умов, відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу.
Оцінюючи наведене, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені.
За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта НКРЕКП.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019р. в адміністративній справі № 300/775/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
І. В. Глушко
Дата складення повного судового рішення: 04.12.2019р.