03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10509/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
за участі представника відповідача: Хомик Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року (рішення ухвалене о 12:44. у м. Львові судом у складі головуючого судді Брильовського Р.М., повний текст рішення складено 29.08.2019р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання протиправною і скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладену у листі від 19.07.2019 № Г-6305/0-3345/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту, зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він з метою реалізації свого законного права на безоплатну приватизацію земельної ділянки звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою щодо надання йому дозволу на безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району. Листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № Г-6305/0-3345/0/37-19 від 19.07.2019 позивача було повідомлено, що у зв'язку із відсутністю погодження Сопошинської сільської ради йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає відмову неправомірною і звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладену у листі від 19.07.2019 № Г-6305/0-3345/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2019 позивач з метою реалізації свого законного права на безоплатну приватизацію земельної ділянки звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою (вх.№ Г-6305/0/36-19) щодо надання йому дозволу на безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 09.07.2019 № Г-6305/0-3209/0/37-19 звернулося до Сопошинської сільської ради Жовківського району «Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». Цим листом Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомило орган місцевого самоврядування про надходження клопотання від громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Відтак просило перевірити бажане місце розташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначена земельна ділянка може бути передана у власність.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № Г-6305/0-3345/0/37-19 від 19.07.2019 «Про розгляд клопотання» позивача було повідомлено, що у зв'язку із відсутністю погодження Сопошинської сільської ради йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позивач звернувся до відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання інформації про землі, які зазначені на графічних матеріалах, долучених до клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га на території Сопошинської сільської ради та щодо яких надано лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № Г-6305/0-3345/0/37-19 від 19.07.2019.
Листом від 02.08.2019 № 31-13-0.23-222/105-19 відділ у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надав позивачу відповідь про те, що відповідно до графічних матеріалів проекту формування території Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області землі, яких стосується звернення громадянина ОСОБА_1 , розташовані за межами населених пунктів Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області. Вказані землі перебувають у державній власності та за категорією належать до земель сільськогосподарського призначення, за цільовим призначення ці угіддя є ріллею, у власність чи користування громадянам або юридичним особам не передані.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, у разі ненадання відповідним органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні, це є перешкодою процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе лише за умови отримання дозволу на її виготовлення. У зв'язку з бездіяльністю відповідача позивач вимушений захищати свої права у судовому порядку.
ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьом,у чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно частини 4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, яким відповідно до Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» виступає Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту не підлягає до задоволення.
Згідно пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує роз'яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
В пункті 71 справи «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) зазначається, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.06.2016 № 333, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (далі-Положення).
Пунктом 13 Положення регламентовано, що Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 7 Положення визначено, що Головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території області.
Згідно статті 12 Земельного кодексу України та ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільських рад належить, зокрема, підготовка висновків щодо надання в установленому порядку земельних ділянок.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
За таких обставин, беручи до уваги необґрунтованість прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області як відповідачем рішення, викладеного в листі від 19.07.2019 № Г-6305/0-3345/0/37-19, зважаючи на бездіяльність Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області як третьої особи, яка полягала у не наданні відповіді на звернення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з листом від 09.07.2019 № Г-6305/0-3209/0/37-19 «Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що ефективний спосіб захисту порушених прав позивача полягає саме в зобов'язанні Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року у справі №1.380.2019.004034 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 04.12.2019р.