25 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10155/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року (суддя- Микуляк П.П.., ухвалене в м. Ужгороді о 09:21) у справі № 260/290/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови комісії з припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Пеняка Івана Івановича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення сум грошового забезпечення, належних при звільненні та одноразової виплати,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Голови комісії з припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Пеняка Івана Івановича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та просив: стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області всі суми грошового забезпечення, належні при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65 "а" за період з 01.02.2018р. по 20.02.18р. у розмірі 5651,20 грн.; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області одноразову виплату у розмірі 29174,25 грн.; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області середній заробіток за весь час затримки виплат всіх сум грошового забезпечення, належні при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняття з військового обліку) за п.65 "а" за період з 01.02.2018р. по 20.02.2018р. по день фактичного розрахунку; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області понесені судові витрати по даній справі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду його оскаржив відповідач- Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, який посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 13.12.2016 року втратили чинність нормативно-правові акти, які регламентували порядок та розміри нарахування та виплати грошового забезпечення та відсутній порядок видачі грошового атестату, тому у ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області відсутні повноваження та асигнування для виплати грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року та виплати одноразової допомоги за період 07років 10 місяців 08 днів.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач- Голова комісії з припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Пеняк Іван Іванович будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 1988 року.
В лютому 2005 року був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області. У вересні 2007 року, у зв'язку із реорганізацією штатів був перепризначений на посаду заступника начальника УМВС - начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області. З 28 жовтня 2008 року проходив службу на посаді заступника начальника Головного управління МВС України в Закарпатській області-начальника слідчого управління.
Встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України №597 від 09 квітня 2010 року "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підставою для звільнення став рапорт позивача від 24 березня 2010 року.
На підставі вищевказаного наказу №597 від 09 квітня 2010 року, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області було прийнято наказ №150 від 12 квітня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у відставку з 12 квітня 2010 року (зі зняттям з військового обліку) за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
В подальшому наказом Міністерства внутрішніх справ України №2587 о/с від 21 грудня 2015 року були внесені зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України 597о/с від 09 квітня 2010 року, а саме змінено підставу звільнення та зазначено, що позивача звільнено за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №2а-1769/10/0770 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та рішенням Верховного суду від 16 травня 2019 року) визнано протиправними та скасовано Наказ Міністерства внутрішніх справ України №597 "По особовому складу" від 09.04.2010 року, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області за №150 "По особовому складу" від 12.04.2010 року, наказ Міністерства внутрішніх справ України "По особовому складу" №2587 о/с від 21.12.2015 року, яким внесено зміни до наказу Міністра внутрішніх справ України № 597о/с від 09.04.2010 року та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління, з 12.04.2010 року і стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 783821,44 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №1378 о/с від 15 грудня 2017 року та наказом УМВС України в Закарпатській області №19 о/с від 01 лютого 2018 року на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позивача поновлено з 12 квітня 2010 року на посаді заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління.
Наказом УМВС України в Закарпатській області №20 о/с від 01 лютого 2018 позивача було зараховано в розпорядження Управління МВС України в Закарпатській області за посадою заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління.
В подальшому Наказом УМВС України в Закарпатській області №36 о/с від 20 лютого 2018 року позивача було звільнено зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65 "а" (за віком) з 20 лютого 2018 року за посадою заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління та одночасно визначено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів.
Позивачем подано голові ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Пеняку І.І. лист з вимогою про виплату грошового та всіх сум, належних при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65 "а" (за віком) за період з 01.02.2018 року по 20.02.2018 року та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів.
Листом №24-П/106/05/5-2018 від 17.05.2018 року голова ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх, справ України в Закарпатській області Пеняк I.I. повідомив позивача, що з 06.11.2015року міліція як державний орган припинила свої функції, завдання, діяльність, а з 06.11.2015 року в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області скорочені всі посади, а щодо самого Управління як юридичної особи розпочато процедуру ліквідації. З 13.12.2016 року втратили чинність нормативно-правові акти, які регламентували порядок та розміри нарахування та виплати грошового забезпечення та відсутній порядок видачі грошового атестату, тому у ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області відсутні повноваження та асигнування для виплати грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року та виплати одноразової допомоги за період 07років 10 місяців 08 днів.
Не погодившись з такими діями Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не було доведено правомірність відмови позивачу у виплаті всіх сум грошового забезпечення, належних при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65 "а".
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Законом України "Про міліцію", Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Положенням №114 та Інструкцією №499 не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відтак апеляційний суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.
Згідно норм ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Ст.117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
Підпункти "а" та "л" пункту 1 вказаного вище Порядку №100, вказують, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Як визначено абзацом другим пункту 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.
Крім цього, абзац перший п.1.6 розд. І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896 визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 1.18 розд. І вказаної вище Інструкції №499передбачено, що при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача наказом УМВС України в Закарпатській області №36 о/с від 20 лютого 2018 року звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області. На час виникнення правовідносин Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області було перетворено в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області наказом Міністерства внутрішніх справ України №371 від 05.08.2010 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області наказом Міністерства внутрішніх справ України на час виникнення спірних правовідносин не було ліквідованим, а перебувало в стані припинення з 06.11.2015 року.
Згідно п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з розрахунку, який було застосовано у постанові Львівського адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі 2а-1769/10/0770 (залишеною без змін Постановою Верховного суду України від 16 травня 2019 року), заробітна плата позивача за попередні два місяці, що передували звільненню складала: за лютий 2010 року - 8335,50 грн., за березень 2010 року - 8335,50 грн., середньоденна заробітна плата позивача - 282,56 грн. З даного рішення вбачається, що суд дійшов висновку, що середній заробіток за весь час затримки виплат всіх сум грошового забезпечення, які належні позивачу при звільненню, слід рахувати з 20.02.2018 року. Кількість днів вимушеного прогулу з 20.02.2018 року по день винесення рішення судом першої інстанції 16.08.2019 року становить 542 календарних днів.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, що з урахуванням положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати (282,56 грн. х 542 д.) - 153147,52 (сто п'ятдесят три тисячі сто сорок сім гривень п'ятдесят дві копійки) без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Твердження апелянта, про відсутність нормативно-правових актів, що регулюють питання виплати грошового забезпечення у період звільнення позивача є безпідставним, оскільки відповідачем повинні були застосовуватися приписи Порядку №100 для обчислення середнього заробітку (грошового забезпечення) осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для обчислення і виплати всіх сум грошового забезпечення, які належні позивачу при звільненні зі служби в органах внутрішніх справі у відставку (із знаттям з військового обліку) за п.65 "а".
Зважаючи на викладене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не було доведено правомірність відмови позивачу у виплаті всіх сум грошового забезпечення, належні при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65 "а", відтак позовні вимоги вірно задоволено.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 260/290/19 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня прийняття рішення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення то такий строк рахується з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 04.12.2019 р.