03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10412/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Довгої О.І. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Галанджовський Я.П.;
від відповідача - Дмитрук І.М., Лисенко В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказу щодо постановки засудженого на профілактичний облік із закріпленням за ним співробітників колонії (суддя суду І інстанції: Щербаков В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17 год. 05 хв. 01.08.2019р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 13.08.2019р.),-
12.04.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Державної установи /ДУ/ «Городищенська виправна колонія/ВК/ (№ 96)» щодо його переслідування за право на звернення за захистом прав, свобод, честі і гідності людини і громадянина; визнати протиправними дії щодо перешкоджання йому у реалізації конституційного права на захист, в тому числі судовий захист прав, свобод, честі і гідності людини та громадянина; визнати протиправною бездіяльність відповідача під час проведення перевірки за фактом оголошення ним 27.08.2018р. акту протесту вищої форми - відмови від вживання їжі; визнати протиправним та скасувати наказ в.о.начальника ДУ «Городищенська ВК (№96)» Ярмощука В.М. № 196/ОД-18 від 26.10.2018р. про постановку засудженого ОСОБА_1 на профілактичний облік як схильного до членоушкодження строком на шість місяців (а.с.4-8, 93, 132).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2019р. в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.177-183).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким заявлений позов задовольнити в повному обсязі (а.с.189-191).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з часу його прибуття (повернення) в колонію 15.05.2018р. посадові особи ДУ «Городищенська ВК (№96)» своїми протиправними діями вчинили його переслідування через звернення останнього за захистом прав, свобод, честі та гідності, спонукали до оголошення акту протесту вищої форми у вигляді відмови від споживання їжі.
При ухвалені рішення у справі, суд першої інстанції відхилив його доводи з посиланням на документальні докази щодо протиправної бездіяльності відповідача при проведенні службової перевірки по факту оголошення зазначеного акту протесту, оскільки висновок про службове розслідування складено на підставі формальних дій посадових осіб колонії.
Всупереч вимогам закону його протиправно помістили та утримують в одиночній камері з антисанітарними умовами, поряд з якою утримують психічно хворих засуджених. Вважає, що такі дії в цілому спрямовані на підірвання його фізичного та психологічного здоров'я та є наслідком постановки на оперативно-профілактичний облік як схильного до нападу на працівників установи.
Також переслідування працівників колонії проявляються шляхом виставлення його як особи, що характеризується негативно, схильної до шантажно-демонстративної поведінки з метою отримання непередбачених законодавством пільг та переваг, здатної до нападу на представників установи, до написання необґрунтованих скарг, конфлікту, порушником порядку і умов виконання та відбування покарання. Такі відомості містяться в документах відповідача без жодного підтвердження.
Окрім того зазначає, що посадові особи колонії систематично перешкоджають у використанні його права на звернення в органи державної влади та суду шляхом ігнорування (знищення) його письмових звернень до адміністрації установи, які є «незручними» для них та в яких він просить надати певну інформацію, копії документів для реалізації права на захист.
Відповідачем ДУ «Городищенська ВК (№96) скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, невмотивованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що позивач не довів факту порушення своїх прав, а суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне, справедливе і обґрунтоване судове рішення (а.с.228-230).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є засудженим до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у ДУ «Городищенська ВК (№96)».
15.05.2018р. ОСОБА_1 було повернуто для відбування покарання до ДУ «Городищенська ВК (№96)» із ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» та поміщено до одиночної камери.
27.08.2018р. ОСОБА_1 було оголошено акт протесту у вигляді відмови від вживання їжі (а.с.73).
31.08.2018р. засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 припинив акт протесту, подавши відповідну письмову заяву, про що було повідомлено прокурора Рівненської обл. та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (а.с.61-62, 64).
За фактом оголошеного акту протесту у вигляді відмови від вживання їжі засудженим психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи /ВСВПР/ ДУ «Городищенська ВК (№96)» проведено службове розслідування, за наслідком якого 05.09.2018р. складено відповідний висновок (а.с.74-75).
Згідно зазначеного висновку психолог ВСВПР ДУ «Городищенська ВК (№96)» Почаєвець П.А. вважає, зокрема, що на засіданні комісії профілактичного обліку засуджених схильних до вчинення правопорушень слід розглянути питання про постановку засудженого ОСОБА_1 на профілактичний облік як особу, яка схильна до членоушкодження (п.3).
Такий висновок психолога відображено також в рекомендаціях щодо роботи із засудженим, викладених у психологічній довідці на засудженого ОСОБА_1 від 12.09.2018р. (а.с.26).
На виконання зазначених рекомендацій, 26.10.2018р. в.о. начальника ДУ «Городищенська ВК (№96)» Ярмощуком В.М. було прийнято наказ № 196/ОД-18 від 26.10.2018 (а.с.57), згідно з п.1.2 якого ОСОБА_1 поставлено на профілактичний облік як схильного до членоушкодження до 26.04.2019р. та закріплено співробітників для забезпечення індивідуально профілактичної роботи.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі судового розгляду справи не встановлено протиправних дій та бездіяльності відповідача, позивачем не наведено вагомих обставин, які б підтверджували підставність його позовних вимог, при цьому оскаржуваний наказ № 196/ОД-18 від 26.10.2018 прийнятий відповідачем правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з огляду на таке.
Предметом доказування у розглядуваній справі є допущена відповідачем протиправність дій щодо переслідування позивача за його звернення за захистом прав, свобод, честі і гідності людини і громадянина, перешкоджання в реалізації його права на захист, в тому числі судовий; протиправна бездіяльність відповідача під час проведення перевірки за фактом оголошеного акту протесту вищої форми - відмови від вживання їжі, а також скасування наказу відповідача № 196/ОД-18 від 26.10.2018р. про постановку засудженого ОСОБА_1 на профілактичний облік як схильного до членоушкодження.
При цьому, позивачем чітко окреслені рамки вказаних дій, бездіяльності та рішення - з 15.05.2018р., тобто після повернення засудженого ОСОБА_1 для відбування покарання до ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» із ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу /КВК/ України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Положеннями ст.3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Згідно з чч.1-2 ст.7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Частина 1 ст.102 КВК України передбачає, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Відповідно до ч.2 ст.150 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.
Частиною 1 ст.115 КВК України встановлено, що засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.
Із змісту заявленого позову слідує, що оскаржуючи дії відповідача, які вважає його переслідуванням і перешкоджанням реалізації його права на захист своїх прав, та розцінює як свавільні, покликається на сукупність таких обставин як поміщення в одиночну камеру з антисанітарними умовами (протікання стелі), поряд з якою знаходилися камери з психічнохворими засудженими; створення щодо нього негативної характеристики, недопуск до користування електронною поштою та до спілкування з правозахисними групами.
Такі дії адміністрації установи змусили його вдатися до акту протесту вищої форми у вигляді відмови від їжі, при цьому відповідачем не було проведено ефективного розслідування цієї обставини.
Через вказаний протест наказом № 196/ОД-18 від 26.10.2018р. засудженого ОСОБА_1 взято на профілактичний облік як схильного до членоушкодження строком на шість місяців.
В обґрунтування наведених обставин позивач покликається на характеристики ДУ «Городищенська ВК (№96)» на засудженого ОСОБА_1 від 13.03.2013р., від 13.03.2014р., від 26.01.2017р.; характеристику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» від 02.12.2016р. Окрім того зазначає, що такі протиправні дії відповідача встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. у справі № 460/2879/18; утримання його в камері № 14 з антисанітарними умовами установлено Рівненською місцевою прокуратурою, про що зазначено у листі № 33-166-15 від 26.10.2018р.; факт наявності психічно хворих засуджених та їх неналежне медичне забезпечення встановлено Рівненською обласною прокуратурою, про що зазначено у листі № 16-127 вих.17 від 02.03.2017р.; крики таких осіб зафіксовані на технічному записі судового засідання 02.07.2019р. під час розгляду справи.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує, що твердження про неналежне поводження із засудженим зі сторони виправної установи мають підтверджуватися відповідними доказами. Доведеність наведених позивачем обставин може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій факту. У випадках, коли інформація щодо відповідних подій повністю або значною мірою відома виключно органам влади, як це має місце у справі щодо ув'язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції щодо фактів. За такої умови тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
Водночас від заявників розумно очікувати принаймні надання детального викладу оскаржуваних фактів та, наскільки це можливо, певних доказів на підтвердження своїх скарг.
Аналізуючи кожну обставину окремо та спільно з іншими фактами, які заявник покладає в основу заявленого позову, колегія суддів відзначає, що позивач досить активно скеровує заяви в органи прокуратури, звертається з відповідними позовами до суду, що зумовлює висвітлення обставин цього спору як в інших судових справах, так у висновках органів прокуратури.
Щодо переслідування позивача посадовими особами виправної колонії через його право на звернення за захистом від їх протиправних дій, шляхом виставлення позивача, як особи, що негативно характеризується, схильної до нападу на представників установи, до написання необґрунтованих скарг, колегія суддів зазначає що такі обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду.
Аналіз змісту письмових доказів, на які покликається позивач, не дає можливості зробити висновок про переслідування позивача посадовими особами виправної установи.
Зокрема, характеристики, що надані відповідачем та ДУ «Рівненського слідчого ізолятора», характеризують особу засудженого станом на грудень 2016 року, березень 2013 - 2014 років, тобто, до повернення (15.05.2018р.) засудженого ОСОБА_1 для відбування покарання до ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» із ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Лист-повідомлення ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» № 50/02/3636 від 04.07.2017р. (а.с.37) про неперебування засудженого ОСОБА_1 на оперативно-профілактичному обліку осіб схильних до правопорушень під час тримання в Рівненському слідчому ізоляторі з 30.03.2016р., має інформаційний характер.
Листом ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» № 20-540 від 28.01.2019р. (а.с.17) засудженому надано відповідь на його запит про невстановлення факту висловлювання засудженого ОСОБА_1 іншим засудженим про напад на представників установи.
Лист-відповідь відповідача № 30/10/19-18/Г-9 від 30.10.2018р. (а.с.30) вказує на те, що за час перебування в установі засуджений ОСОБА_1 в конфліктних ситуаціях із засудженими не перебував, обставини, що перешкоджають подальшому відбуванню міри кримінального покарання в ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» є відсутніми.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2019р. у справі № 460/445/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано постанову від 26.10.2019р. про накладення дисциплінарного стягнення - суворої догани.
Щодо поміщення позивача в одиночну камеру, то рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. у справі № 460/2879/18 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною постанову начальника ДУ «Городищенська ВК (№96)» від 15.05.2018р. про одиночне утримання ОСОБА_1 , засудженого до довічного позбавлення волі. Рішення суду набрало законної сили 23.07.2019р. (а.с.200-203). При прийнятті рішення судом надана оцінка характеристиці на засудженого від 12.12.2016р.
Стосовно незадовільного стану камери, де перебував позивач, то згідно листа Рівненської місцевої прокуратури № 33-166-15 від 26.10.2018р. у вересні 2018 року проводився ремонт даху будівлі сектору довічного позбавлення волі; у камері № 14 у дощову погоду протікала стеля, по причині чого відповідачем було запропоновано змінити камеру для відбування покарання, від чого позивач відмовився. Також на даний час позивач відбуває покарання у камері № 21 (а.с.20-23).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає ознак переслідування позивача посадовими особами виправної колонії, оскільки такі документи містять інформацію, яка характеризує особу засудженого ОСОБА_1 та не підтверджують будь-яке систематичне, спрямоване на приниження людської гідності, негативне ставлення посадових осіб відповідача до позивача.
Відповідно до вимог п.1 розділу XIX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затв. наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29.12.2014р. та п.9 розділу VIII Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, затв. наказом Міністерства юстиції України № 30/5ДСК від 22.04.2016р., рішення про постановку засудженого на профілактичний облік приймається комісією на підставі наказу начальника ДУ «Городищенська ВК (№96)».
Профілактичною комісією ДУ «Городищенська ВК (№96)» було прийнято рішення про постановку ОСОБА_1 на профілактичний облік, як особу, схильну до нападу на представників адміністрації на підставі рапортів старшого інспектора відділу нагляду і безпеки старшого лейтенанта внутрішньої служби Піяйко П.В. та старшого оперуповноваженого оперативного відділу відповідача Левчун В.В. від 22.06.2018р. (а.с.95-96) та з урахуванням вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Наказом ДУ «Городищенська ВК (№96)» № 105/АГ-18 від 06.07.2018р. засудженого ОСОБА_1 до 06.01.2019р. поставлено на профілактичний облік як особу, схильну до нападу на адміністрацію установи і закріплено співробітника установи майора внутрішньої служби Левчуна В.В. для забезпечення індивідуально-профілактичної роботи (а.с.98).
В ході службової перевірки щодо факту постановки засудженого ОСОБА_1 на профілактичний облік Західним міжрегіональним управлінням з питань кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.с.78), Рівненською місцевою прокуратурою (а.с.18-23), та прокуратурою Рівненської обл. (а.с.24-25) не встановлено протиправних дій відповідача.
Вказівка прокуратури Рівненської обл. № 16-127 вих.-17 від 02.03.2017р. щодо усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства в частині режимних обмежень та медичного забезпечення, спрямована на усунення неналежного виконання працівниками відповідача посадових обов'язків при прийнятті у 2014 році рішення про поставку на профілактичний облік позивача (а.с.158-160).
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про факт цілеспрямованого і планомірного переслідування його шляхом передавання ОСОБА_1 через іншого засудженого «привіту від начальника ВНІБ Стельмаха О.С. » та інші висловлювання, яке мало місце осінню 2016 року, за право оскаржувати протиправні дії адміністрації.
Такі дії не можуть бути розцінені як погроза або реальні наміри, оскільки вони носять загальний і невизначений характер.
З огляду на наведене, вимоги щодо протиправності дій ДУ «Городищенська ВК (№96)», спрямованих на переслідування за право на звернення за захистом прав, свобод, честі і гідності людини і громадянина, свого підтвердження не знайшли.
Частиною 2 ст.151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені ст.107 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
Відповідно до вимог п.1 розділу XІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та п.1 розділу XIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань відправлення засудженими листів проводиться без обмеження їх кількості і тільки через адміністрацію установи виконання покарань. З цією метою на території установи виконання покарань вивішуються поштові скриньки, які щодня відкриваються уповноваженими на те посадовими особами.
Як вбачається з обліково-адресної картки засудженого ОСОБА_1 (а.с.79-86), позивач активно відправляє та отримує кореспонденцію, звертається до відповідних органів за захистом його прав.
Разом з тим, відповідно до листа прокуратури Рівненської обл. № 16-1840-15 від 12.11.2018р. за зверненням позивача, на вимогу прокуратури області адміністрацією відповідача проведено службове розслідування за фактом можливого невідправлення листів позивача, за результатами якого вказаний факт свого підтвердження не знайшов (а.с.24).
Натомість, згідно листа Рівненської місцевої прокуратури № 33-11962вих18 від 02.11.2018р. адміністрацією виправної колонії порушуються права засуджених на телефонні розмови в частині видачі останнім талонів - підтвердження при отриманні заяв на телефонні переговори.
Проведеною перевіркою встановлено, що при отриманні від засуджених заяв на телефонні розмови, адміністрацією установи виконання покарань не видається ув'язненим талон-підтвердження, який підтверджує факт її отримання працівниками виправної колонії та подальше виконання даної заяви.
Такий стан справ ставить під сумнів дійсну реалізацію адміністрацією установи прав засуджених на телефонні переговори, що в результаті призводить до скарг засуджених з питань порушення їх прав на телефонні дзвінки.
У зв'язку з цим, під час проведених перевірок за зверненнями засуджених неможливо підтвердити або спростувати факт подачі останніми до адміністрації установи заяв на телефонні дзвінки через невидачу ув'язненим працівникам колонії талонів-підтвердження (а.с.161).
При цьому, конкретних фактів щодо позивача такий лист не містить, через що висновки такої перевірки не можуть покладатися в основу задоволення вимог розглядуваного позову.
Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено будь-яких дій відповідача, спрямованих на порушення права позивача на звернення в органи державної та судової влади, шляхом ігнорування (знищення) письмових звернень до адміністрації установи.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. у справі № 817/387/16 (а.с.114-116), на яке посилається апелянт, визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні засудженому ОСОБА_1 за заявою від 11.02.2016р. копії відповіді виконувача обов'язків прокурора району прокуратури Рівненського району І.Кухти № 166-2015 від 07.12.2015р.
З системного аналізу вищезазначеного рішення суду слідує, що зазначені обставини мали місце у 2016 році, встановлені рішенням суду від 28.07.2016р. та не підтверджують протиправних дій відповідача щодо засудженого ОСОБА_1 після його повернення 15.05.2018р. у ДУ «Городищенська ВК (№96)».
Щодо вимог засудженого про визнання протиправної бездіяльності відповідача при проведенні службової перевірки по факту оголошення протесту у вигляді відмови від вживання їжі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно висновку службового розслідування за фактом оголошення голодування засудженим ДУ «Городищенська ВК (96)» ОСОБА_1 від 05.09.2018р. позивач 27.08.2018р. через адміністрацію подав на розгляд в.о. начальника установи письмову заяву, в якій було вказано про те, що він відмовляється від їжі.
В той же день в.о. начальника установи підполковником внутрішньої служби Красновським О.В., заступником начальника установи із СВПР майором внутрішньої служби Ярмощуком В.М., начальником відділу нагляду і безпеки капітаном внутрішньої Стельмахом О.С., начальником оперативного відділу установи підполковником внутрішньої служби Бабаком С.В., психологом установи старшим лейтенантом внутрішньої служби Почаєвцем П.А. , завідувачем медичної частини Боднаром Я.М. , засудженому комісійно додатково було роз'яснено порядок та умови відбування покарання та проведено бесіду профілактично-роз'яснювального характеру щодо негативних наслідків, які можуть бути спричинені організму людини внаслідок відмови від вживання їжі, безпідставність вимог засудженого та згубність голодування для його здоров'я та життя, що засвідчено відповідним актом; однак така бесіда позитивних результатів не дала.
Психологом ВСВПР старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_2 складено відповідний план психологічної підтримки. Персоналом колонії проводилися щоденні передбачені законодавством та відповідною процедурою заходи, в тому числі профілактична робота щодо припинення голодування позивача та наголошування на шкідливості відмови від вживання їжі для його життя та здоров'я, про що складались відповідні акти.
До психопрофілактичних заходів було залучено керівника громадської організації «Психологічна служба Євромайдану» Яковлєву О.І., в ході бесіди з якою засуджений відмовився повідомити конкретні причини оголошення голодування. В подальшому від конструктивного спілкування відмовився взагалі, мотивуючи тим, що він бажає спілкуватися лише з представниками прокуратури та представником Уповноваженого з прав людини. Також повідомив, що припинить акт голодування виключно при умові виконання всіх його вимог, які вказані ним в письмовій заяві.
Відповідачем було забезпечено особистий прийом позивача працівниками обласної прокуратури, а саме прокурором Рівненської обл. Пришко О.В. та заступником прокурора Рівненської обл. Ільящуком Т.М.
31.08.2018р. в ході проведення тривалої правороз'яснювальної роботи із засудженим, ОСОБА_1 подав письмову заяву на ім'я прокурора Рівненської обл. та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про припинення голодування, яке тривало з 27.08.2018р. (а.с.74-75).
27.08.2018р. листами відповідача № 30/08/3645 про дану подію було проінформовано Рівненську місцеву прокуратуру та Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.с.71-72).
Психологом ВСВПР ДУ «Городищенська ВК (№96)» складено Індивідуальний план психологічного супроводу засудженого ОСОБА_1 , який подав письмову заяву про відмову від вживання їжі (починаючи з 27.08.2018р. і до моменту початку прийому їжі) (а.с.69 і на звороті).
Щоденно, в період відмови позивача приймати їжу з ним проводились бесіди профілактично-роз'яснювального характеру та консультації щодо відмови від приймання їжі (а.с.65-68, 70).
31.08.2018р. листами відповідача № 30/08/3741 Рівненську місцеву прокуратуру та Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції проінформовано про припинення засудженим ОСОБА_1 акту голодування (а.с.61-62).
Оцінюючи в сукупності зазначене, посадовими особами відповідача вчинялися дії, спрямовані на припинення засудженим ОСОБА_1 акту протесту вищої форми у вигляді відмови від споживання їжі, а також проведено ефективне розслідування такої події.
Доводи апелянта про відсутність талонів-підтвердження про отримання адміністрацією колонії його письмових заяв про оголошення акту протесту від 27.08.2018р. та про зупинення такого від 31.08.2018р. не підтверджують протиправної бездіяльності відповідача при проведенні службової перевірки по факту оголошення зазначеного акту протесту.
Відповідно до вказівки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ПР № 3/3-158/ВРЗ від 13.06.2017р. установи виконання покарання зобов'язано в разі виникнення серед засуджених подій, пов'язаних з завданням шкоди здоров'ю або загрози життю (суїцид, членоушкодження, травмування, голодування) негайно в телефонному режимі повідомляти відділ ресоціалізації засуджених управління пробації; протягом робочого дня, наступного дня події, скеровувати на електронну адресу інформацію про обставини надзвичайної події або дублювати спецповідомлення; протягом 10 днів (з моменту події) проводити службове розслідування, яке в подальшому разом з матеріалами перевірки долучати до матеріалів особової справи (а.с.60).
Вказівкою Державної пенітенціарної служби України № 6/2-5766-Пл/5-15 від 21.12.2015р. зобов'язано установи виконання покарань за кожним випадком відмови осіб від вживання їжі приймати рішення щодо постановки їх на профілактичний облік як осіб, схильних до аутоагресивних дій (а.с.58).
З урахуванням зазначених вказівок, комісією з профілактичного обліку засуджених, схильних до вчинення правопорушень (склад якої затверджено наказом ДУ «Городищенська ВК (№96)» № 145/ОД-18 від 20.07.2018), керуючись «Положенням про засідання комісії з профілактичного обліку засуджених, схильних до вчинення правопорушень», а також за результатами проведеного службового розслідування за фактом оголошеного голодування засудженим ОСОБА_1 , прийнято рішення у формі наказу в.о. начальника ДУ «Городищенська ВК (№96)» Ярмощука В.М. № 196/ОД-18 від 26.10.2018р., згідно з п.1.2 якого засудженого ОСОБА_1 поставлено на профілактичний облік як особу, схильну до членоушкодження, та закріплено за ним працівників колонії для здійснення за засудженим відповідного контролю.
Звідси, спірний наказ про постановку засудженого ОСОБА_1 на профілактичний облік як особу, схильну до членоушкодження, винесений відповідачем з урахуванням обставин справи та згідно з вимогами чинного законодавства.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, цитуванні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2019р. в адміністративній справі № 460/896/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Дата складення повного судового рішення: 04.12.2019р.