03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12322/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року про закриття провадження, ухвалену суддею Кухар Н.А. у м. Львові у справі № 1.380.2019.002222 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернувся до суду з позовом, у якому з уточненням позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії комісії з розгляду рапортів військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не скерування на подальший розгляд військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України рапорту позивачки з клопотанням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік;
- зобов'язати комісію з розгляду рапортів військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути документи позивачки згідно з рапортом від 01.11.2018 року з врахуванням обставин наведених у позовній заяві;
- визнати протиправними дії та бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не включення позивачки до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 290 від 27.12.2018 року, щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити фельдшеру - рятувальнику РПДГ військової частини НОМЕР_1 прапорщику ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2018 рік, у розмірі належного їй місячного грошового забезпечення.
У обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що у липні-вересні 2018 року зверталася до відповідача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018 рік, надавши документи про перебування доньки на «Д» обліку з діагнозом хронічний компенсований тонзиліт. Рапорт на виплату матеріальної допомоги прапорщику ОСОБА_1 розглянутий на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги 18.12.2018 року (протокол засідання комісії № 6). Відповідач при розгляді рапорту позивачки вказав, що зазначена позивачкою підстава для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань порівняно з підставами інших військовослужбовців, яким виплатили матеріальну допомогу є менш значимою.
Позивачка вважає, що відповідач не навів переконливих доводів щодо правомірності надання переваги для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань іншим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зокрема тих, які перебували у миротворчих місіях та обмеження у цьому праві позивачки.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Не погодившись із таким рішенням суду його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає те, що на розгляді у Восьмому апеляційному адміністративному суді дійсно перебувала справа у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і тих самих підстав, однак апеляційний суд при розгляді цієї справи не закрив провадження, як того вимагає пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, а розглянув справу по суті спору та частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Позиція відповідача у справі зводиться до того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 257ад від 06.08.2018 року створено комісію щодо розгляду рапортів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році. На своєму засіданні відповідна комісія розглядає рапорти військовослужбовців на отримання матеріальної допомоги та встановлює причини і обставини відповідних клопотань та їх значимість відносно усіх інших. Після чого надає пропозиції командиру військової частини щодо включення відповідних військовослужбовців до наказу про виплату матеріальної допомоги. Рапорт на виплату матеріальної допомоги прапорщиком ОСОБА_1 написаний 01.11.2018 року і розглядався на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги 18.12.2018 року. Відповідач вважає, що зазначена позивачкою підстава для виплати матеріальної допомоги порівняно з підставами військовослужбовців, яким виплачено матеріальну допомогу є менш значимою, а відтак позивачці відмовлено у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що спір у цій справі є аналогічним спору, який розглянутий в межах справи № 1340/6285/18, а тому дійшов висновку про те, що провадження у цій справі необхідно закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, з мотивів, що є така, яка набрала законної сили, постанова апеляційного суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Апеляційний суд встановив те, що 08 серпня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 1340/6285/18 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 1340/6285/18 скасував та прийняв постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 1 листопада 2018 року про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути рапорт щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позову відмовив.
Оцінюючи подібність спору у цій справі та справі № 1340/6285/18 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» основним елементом верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Апеляційний суд встановив те, що сторони у справі № 1340/6285/18 є ті самі, що і у цій справі.
Підставами позову у справі № 1340/6285/18 є те, що військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України необґрунтовано надала переваги для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань іншим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зокрема тим, які перебували у миротворчих місіях та обмеження у цьому праві позивачки і тому протиправно, на думку позивачки не виплатила їй у 2018 році матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Тобто, підстави позову є ті самі, що і в цьому спорі.
Предметом позову у справі № 1340/6285/18 є:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненадання ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до наказу Міністерства оброни України від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Предметом позову у цій справі є:
- визнання протиправними дій комісії з розгляду рапортів військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не скерування на подальший розгляд військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України рапорту позивачки з клопотанням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік;
- зобов'язання комісії з розгляду рапортів військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути документи позивачки, згідно з рапортом від 01.11.2018 року з врахуванням обставин наведених у позовній заяві;
- визнання протиправними дії та бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не включення позивачки до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 290 від 27.12.2018 року, щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018 рік;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити фельдшеру - рятувальнику РПДГ військової частини НОМЕР_1 прапорщику ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2018 рік, у розмірі належного їй місячного грошового забезпечення.
Частиною 3 статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У апеляційній скарзі позивачка заявила про те, що Восьмий апеляційний адміністративний суд дійсно 08 серпня 2019 року прийняв постанову у справі № 1340/6285/18 між тими самими сторонами, з тих самих підстав та про той самий предмет.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
На думку апеляційного суду, матеріально-правові вимоги позивачки до відповідача у цій справі є лише більш деталізованими, проте повністю охоплюють предмет позову щодо надання та виплати матеріальної допомоги у 2018 році, який є однаковим у двох справах.
Доводи апеляційної скарги позивачки стосуються процесуальних моментів прийняття рішення судом першої інстанції.
Позивачка зазначила, що закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України можливе лише, якщо є такі, що набрали законної сили постанова чи ухвалу суду про закриття провадження у справі, однак апеляційний суд при розгляді справи № 1340/6285/18 не приймав ухвали про закриття провадження, як того вимагає пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, а прийняв постанову по суті спору та частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2-4 статті 241 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
При цьому, апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, відповідно до статті 315 КАС України виносить постанову.
Тому, враховуючи норми статті 241 КАС України та виходячи з буквального тлумачення норми пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, закриття провадження з цієї підстави можливе лише у випадку коли є ухвала суду про закриття провадження у справі або постанова суду про закриття провадження у справі.
Натомість пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачено те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Тобто, пункт 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачає відмову у відкритті провадження, у разі, якщо є такі що набрали законної сили судові рішення у справі про той самий предмет і з тих самих підстав у трьох випадках: 1) якщо є таке, що набрало законної сили рішення суду про закриття провадження в іншій адміністративній справі; 2) якщо є така, що набрала законної сили постанова суду в іншій адміністративній справі; 3) якщо є така, що набрала законної сили ухвала суду про закриття провадження в іншій адміністративній справі ухвала суду про закриття провадження в іншій адміністративній справі.
Отже, на думку апеляційного суду, пункт 4 частини 1 статті 238 КАС України містить прогалину щодо правового регулювання процесуальних питань пов'язаних із закриття провадження у справі, у випадку, якщо є такі, що набрали законної сили рішення суду першої інстанції чи постанова апеляційного суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Виходячи з загальної теорії права, прогалина в законодавстві це повна або часткова відсутність правових норм, якими, виходячи з принципів права, мають бути врегульовані певні суспільні відносини.
Прогалина в законодавстві має місце тоді, коли можливо із впевненістю констатувати, що окреме питання входить у сферу правового регулювання, має вирішуватися за посередництвом юридичних засобів, однак конкретне його вирішення, ні в цілому, ані в будь-якій частині не передбачено чи передбачено не повністю. Прогалини у праві можуть усуватися у процесі правотворчості або долатися під час правозастосування.
Під час правозастосування, прогалина в законодавстві усувається, зокрема, шляхом застосування аналогії закону.
Аналогія закону - це застосування до неврегульованих конкретною правовою нормою відносин норми права, що регулює подібні правовідносини у цій або суміжній галузі права.
При застосуванні аналогії закону, суд надає певній нормі субсидіарну, разову дію щодо деяких неврегульованих відносин - в додаток до звичайної предметної сфери регулювання.
Застосування закону за аналогією є дією закону поза звичайними межами своєї чинності.
Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд вважає, що для вирішення наведеної вище прогалини в пункті 4 частини 1 статті 238 КАС України, необхідно застосовувати субсидіарно (додатково) пункт 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Тому, закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції правомірно застосував пункт 4 частини 1 статті 238 КАС України зважаючи на те, що є така, що набрала законної сили постанова апеляційного суду по суті іншого спору у справі № 1340/6285/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 1.380.2019.002222 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Я. С. Попко
Р. П. Сеник
Повний текст постанови складений 04.12.2019 року