01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Головань О.В.
04 грудня 2019 року Справа № 826/6734/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк»
Ларченко Ірини Миколаївни
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця В.В. про визнання нікчемним договору від 15.06.2016 № ДВ-28601/UАН банківського вкладу (депозиту) з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ», укладеного між позивачем і ПАТ «КБ «Євробанк», оформленого наказом від 12.12.2016 № 237-ОД;
- зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 15.06.2016 № ДВ-28601/ UАН банківського вкладу (депозиту) з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» щодо не включення позивача до переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язано відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на рахунку позивача є його вкладом, а позивач вкладником ПАТ «КБ «Євробанк» у розумінні чинного законодавства і відповідачем не доведено наявності правових підстав для не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у вказаному банку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не є вкладником банку, що вчинені між ним та банком правочини (транзакції) є нікчемними, операції з перерахування коштів на рахунок позивача - фіктивними, що на момент їх вчинення Банк був визнаний проблемним, а також, що Уповноваженою особою не було допущено протиправної бездіяльності, а здійснювалися дії у порядку та строки, визначені законодавством.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ст. 308 КАС України колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до якої апелянт не згоден з таким рішенням в частині щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених вище.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апеляційної скарги повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.06.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Євробанк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № ДВ-28601/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ».
На підставі зазначеного договору позивачем внесено грошові кошти в сумі 10,00 грн. згідно квитанції від 15.06.2016 № 239963 з призначенням платежу: «надходження коштів на депозит № ДВ-28601/UAH від 15.06.2016» та грошові кошти в сумі 176 300,00 грн. згідно квитанції від 15.06.2016 № 240057 з призначенням платежу: «надходження коштів на депозит №ДВ-28601/UAH від 15.06.2016».
Рішенням Правління НБУ від 15.06.2016 №70-рш/БТ ПАТ «КБ «Євробанк» віднесено до категорії проблемних.
Рішенням Правління НБУ від 17.06.2016 № 73-рш ПАТ «КБ «Євробанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі зазначеного рішення, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.06.2016 № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого, розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 включно та призначено Уповноважену особу Фонду - Кононця В.В.
17.06.2016 Уповноваженою особою Фонду Кононцем В.В. видано наказ № 1 «Про виконання обов'язків Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк».
21.06.2016 Уповноваженою особою Фонду Кононцем В.В. видано наказ № 26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», відповідно до якого, вирішено здійснити перевірку договорів, укладених ПАТ КБ «Євробанк» за період з 17.06.2014 по 17.06.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону, утворивши для цього відповідну комісію, а комісії доручено здійснити таку перевірку до 07.07.2016 і надати відповідні пропозиції Уповноваженій особі Фонду.
Також 21.06.2016 Уповноваженою особою Фонду Кононцем В.В. видано наказ № 27 «Про перевірку вкладів фізичних осіб», відповідно до якого вирішено, зокрема, здійснити перевірку документів, пов'язаних з укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб для визначення підстав можливого обмеження Уповноваженою особою Фонду здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам, для чого утворено відповідну комісію, а комісії здійснити таку перевірку у строк до 07.07.2016 включно та у строк до 08.07.2016 включно скласти та подати на розгляд Уповноваженій особі Фонду відповідні пропозиції.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.07.2016 № 1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» з 17.07.2016 по 16.08.2016 включно і повноваження Уповноваженої особи Фонду Кононця В.Ю.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 16.08.2016 № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно, призначено Уповноважену особу Фонду Кононця В.В. та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк» з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно.
Наказом Фонду від 16.08.2016 № 330 запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» строком на два роки з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно та призначено Уповноважену особу Фонду Кононця В.В. та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк».
Згідно з актом перевірки від 12.12.2016 № 22 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ «КБ «Євробанк», призначеної наказом від 21.06.2016 № 26, затверджено результатами перевірки, якою виявлено, що відповідні правочини, у тому числі правочин, який мав місце між Банком та позивачем, мають ознаки нікчемності згідно з п.п.7, 9 ст. 38 Закону (додаток № 1 до акту).
12.12.2016 Уповноваженою особою Фонду Кононцем В.В. було видано наказ № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», відповідно до якого визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначено у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього наказу. У перелік, наведений в Додатку № 1, включено надходження коштів на депозит № ДВ-28601/UAH від 15.06.2016 від позивача у сумі 176 300,00 грн.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.05.2017 № 2218 та наказом Фонду від 31.05.2017 № 268 відсторонено від виконання обов'язків Уповноважену особу Фонду Кононця В.В. та з 06.06.2017 призначено Уповноваженою особою Фонду Ларченко І.М. та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк».
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 (далі - Положення № 14).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
У ст. 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до п.п. 3-6 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих положень дозволяє стверджувати, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на її рахунок.
Разом з тим, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Втім, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
У свою чергу, правочин є нікчемним відповідно до закону, за наявності підстав, виключний перелік яких регламентовано частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
При цьому, положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування колегією суддів при вирішенні цієї справи.
Отже, єдиною та необхідною умовою для не включення осіб (клієнтів банку) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю відповідного правочину є наявність підстав, виключний перелік яких передбачено ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вказаному рішенні, щодо кола обставин, які належить встановити суду у справах даної категорії, а саме: 1) на якій підставі кошти потрапили на рахунок позивача; 2) які саме умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку; 3) на якій підставі позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників; 4) який саме правочин за твердженням Уповноваженої особи є нікчемним та на який конкретно пункт частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI вона при цьому посилається.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд встановив, що кошти на рахунку позивача, щодо яких його не було включено до переліку вкладників ПАТ «КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, що й є предметом даного спору, надійшли на рахунок позивача безпосередньо ним самим та зараховані банком.
При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачами не було надано жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що такі кошти не є вкладом та/або що позивач не є вкладником банку у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI.
Також судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що будь-які умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку.
Крім того, відповідачем не доведено наявності будь-якої з правових підстав, чітко визначених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI, для віднесення до нікчемних договору, укладеного між позивачем і Банком, та/або правочину із зарахування коштів на її банківський рахунок.
У контексті викладеного судова колегія зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією № 492 та договорами з відповідними клієнтами банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 826/1476/15 та в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 р. у справі № 822/2390/17 і, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при вирішенні даної справи.
У свою чергу, доказів на підтвердження відповідних обставин учасниками справи суду не надано.
Твердження апелянта про те, що законодавство покладає на нього обов'язок здійснити перевірку правочинів вкладників Банку, не спростовують факту допущення ним протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Доводи апелянта про те, що кошти на рахунок позивача були залучені під час визнання банку проблемним та наявності обмежень і заборон певних видів його діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення НБУ по віднесенню банку до категорії проблемного є банківською таємницею відповідно до ст. 75 Закону № 4452-VІ, а отже, воно не могло бути відомо позивачу.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 р. по справі № 826/18031/14.
Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 04 грудня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: