01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Чудак О.М.
04 грудня 2019 року Справа № 826/12872/17
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Лічевецького І.О., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Зозулі Т.М.,
представника відповідача Пущука М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві
про визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 №№ 0008784203, 0008794203.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні об'єкта оподаткування із суми прощеного позивачу боргу по кредиту у валюті слід застосовувати курс НБУ станом на 01.01.2014, оскільки решта суми є курсовою різницею та не підлягає оподаткуванню на підставі пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу було прощено банком основну суму боргу, що є додатковим благом у розумінні чинного податкового законодавства та до якої не застосовуються положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, який неправильно розтлумачено та застосовано судом першої інстанції.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 відкрито провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на тому, що ним виконано обов'язок зі сплати ПДФО та військового збору з набутого додаткового блага.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.04.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 145000,00 доларів США зі сплатою 11,95 процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 04.04.2032.
17.09.2015 між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем укладено договір про внесення змін №1 до Договору кредиту № 39.29-50/68к від 05.04.2017.
Пунктом 2 вказаного Договору про внесення змін №1 визначено, що станом на дату укладення цього Договору про внесення змін, заборгованість за Кредитом в сумі 39343 (тридцять дев'ять тисяч триста сорок три) доларів США 99 центів; заборгованість по процентам за користування Кредитом в сумі 580 (п'ятсот вісімдесят) доларів США 55 центів.
Згідно з пунктом 3 Сторони дійшли взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в Договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього): 3.1. Сторони домовились, що погашення заборгованості за Договором кредиту в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США здійснюється позичальником не пізніше 17.09.2015; 3.2. Сторони домовились, що в разі якщо Позичальник належним чином виконає умови, які викладені у пункті 3.1 цього Договору про внесення змін, то Позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту. У день виконання умов, які викладені у пункті 3.1 цього Договору про внесення змін Позичальник надає Кредитору підписану «Заяву на сплату заборгованості згідно Опції 50-50 з частковим анулюванням», форма якої зазначена в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (надалі за текстом - «Заява») не пізніше 16 години 30 хвилин поточного робочого дня Кредитора, в яку Позичальник внесе суму, зазначену в пункті 3.1 цього Договору про внесення змін. Сума залишку заборгованості за Договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення Позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України зазначаються в Заяві.
Квитанцією від 17.09.2015 № FJB1526002600106 підтверджено сплату ОСОБА_1 на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк» суму коштів у розмірі 20000,00 доларів США, еквівалент 436451,98 грн. Також в матеріалах справи міститься копія Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, яка датована 17.09.2015, згідно якої позивач, керуючись пунктом 3.2 Договору про внесення змін №1 від 17.09.2015 до Договору кредиту №39.29-50/686к від 05.04.2007 просить здійснити анулювання (прощення) заборгованості за Договором кредиту в загальній сумі: 19924 доларів США 54 цента.
27.04.2016 позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік у якій останній відобразив у стрічці 10.9 «Інші доходи» суму в розмірі 159252,53 грн. та визначив суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27072,93 грн. та суму військового збору у розмірі 2388,79 грн.
У матеріалах справи містяться копії квитанції №№ 1, 2, якими підтверджується отримання звітності від 27.04.2016 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.
06.05.2017 позивачем сплачено 2388,79 грн. військового збору за 2015 рік, що підтверджується платіжним дорученням від 06.05.2016 № 10 з відміткою ПАТ «Кредобанк» про проведення платежу. Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення №12 від 08.06.2016 з відміткою про проведення платежу ПАТ «Кредобанк», яким підтверджується сплата позивачем 27072,93 грн податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік.
Листом від 17.10.2016 р. ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до ПАТ «Укрсоцбанку» з проханням надати обґрунтовані пояснення та документальні підтвердження виплат доходів громадянину ОСОБА_1 протягом 2015 року у вигляді доходу, отриманого як податкове благо (ознака доходу 126).
У відповідь на зазначений лист ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав відповідачу лист від 02.11.2016 № 11.1-186/79-1278, в якому зазначив, що в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ) за 3-й квартал 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» відображено нарахований та виплачений дохід фізичної особи ОСОБА_1 з ознакою доходу « 126» у вигляді анулювання основної суми заборгованості у розмірі 434196,25 грн.
27.10.2016 ОСОБА_1 подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи, у якій у стрічці 10.9 «Інші доходи» вказав суму у розмірі 159256,85 грн та визначив суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31242,37 грн та суму військового збору у розмірі 2388,85 грн.
У матеріалах справи міститься копія квитанції №№ 1, 2, з яких вбачається, що уточнююча декларація доставлена до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.
У матеріалах справи міститься повідомлення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві № 9812/г/26-54-13-04-25 від 14.11.2016, відповідно до якого відповідач просив з'явитись позивача для надання пояснень та усунення розбіжностей між задекларованими доходами та відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.
На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04.08.2017 № 7399 та повідомлення від 04.08.2017 № 1054/Г/26-15-13-10-24 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків-фізичної особи - ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.09.2017 № 1371/26-15-13-10/2664610793, в якому встановлено порушення позивачем:
1) пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) у 2015 році, у розмірі 434293,60 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у загальній сумі 86249,72 грн. За результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 86249,72 грн.;
2) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору з оподатковуваного доходу в сумі 6514,40 грн. за 2015 рік з отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором. За результатами перевірки донараховано військовий збір, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 6514,40 грн.
Не погоджуючись з такими висновками акта, ОСОБА_1 07.09.2017 подав до ГУ ДФС у м. Києві заперечення до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 04.09.2017 № 1371/26-15-13-10/2664610793.
За результатами розгляду вказаного звернення ГУ ДФС у м. Києві висновки акта перевірки викладено в наступній редакції щодо:
1) порушення позивачем підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) у 2015 році, у розмірі 275036,75 грн, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у загальній сумі 54398,35 грн.;
2) порушення позивачем пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору з оподатковуваного доходу в сумі 4125,55 грн за 2015 рік з отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором.
22.09.2017 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
1) № 0008784203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 54398,25 грн та застосовано штрафну санкцію 13599,59 грн.;
2) № 0008794203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 4125,55 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1031,39 грн.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У пп. 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № П/811/533/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для врахування колегією суддів при розгляді цієї справи.
При цьому, правовою підставою для звільнення особи від сплати ПДФО та військового збору при анулюванні кредитного боргу є зміна кредитором валюти зобов'язання за кредитом. Саме така умова регламентована пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 821/465/17.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту встановлення судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що позивачу банком було прощено суму основного боргу без зміни валюти зобов'язання по кредиту, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення в неї додаткового блага та, як наслідок, зобов'язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього ПДФО і військовий збір.
При цьому, між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» не було укладено жодних угод про зміну валюти зобов'язання за кредитним договором, а тому пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не врегульовує виниклі між сторонами спірні правовідносини.
З огляду на це, застосування позивачем при визначенні у гривні суми прощеного боргу за тілом кредиту, з якого сплачується ПДФО та військовий збір, курсу НБУ станом на 01.01.2014 не відповідає вимогам податкового законодавства. Тому, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДФО і військового збору та винесені ППР від 22.09.2017 №№ 0008784203, 0008794203 є правомірними.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги практику Верховного Суду, на яку посилається позивач та його представник, але зазначає, що зазначені ними рішення прийняті за інших обставин справи, що є відмінними від сутності цього спору.
Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій справі та зазначає, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.
Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення, зокрема є: неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 04 грудня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: