Єдиний унікальний номер 341/564/15-ц
Номер провадження 2/341/4/19
13 листопада 2019 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Юсип І.М.
при секретарі Король І.Л.
з участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача Павликівської Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації,припинення права спільної сумісної власності на нерухоме майно,-
19.03.2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача і просить постановити рішення, яким визнати нерухоме майно, а саме літню кухню із цегли, гараж із цегли, стодолу, стайню, сарай, яке знаходиться по АДРЕСА_1 Іспільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ частину нерухомого майна, визнати спільною сумісною власністю транспортний засіб марки «ВАЗ», модель «2101», визнати спільною сумісною власністю подружжя також нерухоме майно, яке складається із житлового будинку житловою площею 64,9 кв.м.,загальною площею 115,8 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 , розділивши його в рівних частках та визнати за нею право власності на Ѕ його частину.
05.03.2018 року судом ухвалено повернутися до стадії проведення підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.
20.05.2019 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких просить визнати об'єкт нерухомого майна, а саме: літню кухню із цегли заг. площею 38.2 кв.м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки ВАЗ, модель 2103, який зареєстрований на ім'я відповідача спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; стягнути із ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію в розмірі 196 370 грн. 50 коп., що становить Ѕ частину вартості літньої кухні із цегли заг. площею 38,2 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та грошову компенсацію в розмірі 5 405 грн. 50 коп., що становить Ѕ частину вартості транспортного засобу марки ВАЗ, модель 2103, 1976 року випуску, колір синій, роб.об'єм 1430 см.куб., який відчужено ОСОБА_4 , що разом становить 201 776 гри.00.коп.; припинити право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна та транспортний засіб марки ВАЗ, модель 2103. Судові витрати по справі покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач з врахуванням зменшених позовних вимог, просила позов задовольнити, посилаючись на ті обставини, що за час спільного проживання в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя було значною мірою покращено майно, яке знаходиться у власності відповідача, а відповідно таке майно є об'єктом спільної сумісної власності. ОСОБА_4 приховує той факт, що його бабуся - ОСОБА_6 ще у грудні 1981 року подарувала йому Ѕ частину спірного житлового будинку, договір дарування посвідчено секретарем виконкому Дубівецької сільської ради депутатів трудящих. Також не погоджується із тим твердженням відповідача, що нею пропущений строк позовної давності по даному спору, але це не так, оскільки про порушення свого майнового права вона вперше дізналася як ОСОБА_4 в судовому порядку на підставі рішення суду позбавив її та їх спільних дітей права користування житловим будинком по АДРЕСА_1 , адже після розірвання шлюбу з 24 листопада 2001 року і по березень 2014 року разом із дітьми вона продовжувала проживати у вказаному житловому будинку. Тільки тоді вона і дізналася про те, що ОСОБА_7 подарувала своєму синові - відповідачу спірний житловий будинок.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Тому, вважає, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки 3 річний строк позовної давності нею не пропущений.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, зазначених у заяві про зменшення позовних вимог позивача.
Відповідач позов не визнав, подавши відповідне письмове заперечення, відзив на позов і в судовому засіданні пояснив, що на протязі шлюбного періоду, а саме з 19 січня 1985 року по 24.11.2011 рік він з позивачкою проживав спочатку у домоволодінні його бабусі - ОСОБА_6 , пізніше в домоволодіння його матері - ОСОБА_8 . Відповідно до рішення Галицького районного суду - за ОСОБА_8 було визнано право власності на спадкове майно за заповітом, а саме: житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 і які на день смерті належали ОСОБА_6 . Отже власником нерухомого мана була тільки його мати - ОСОБА_8
Шлюб розірвано 24 листопада 2011 року.
14.12.2011 року мати подарувала йому житловий будинок, загальною площею 115,8 кв.м, літню кухню з цегли, заг.площею 38.2 кв.м, гараж аг.площею 26.7 кв.м, стодолу площею 23.7 кв.м, стайню площею 36.0 кв.м, сарай площею 15.8 кв.м, вбиральню площею 1.1.кв.м, навіс площею 6.3 кв.м, ворота з металу площею 4.2 кв.м, огорожу площею 9 кв.м.
У червні 2012 року він звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання її такої, що втратила право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1 .
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що ними за спільні кошти побудовано господарські будівлі (літня кухня, гараж, стодола, сарай) і просила визнати дані об'єкти нерухомості спільним майном подружжя та поділити його в рівних долях.
Однак 17.06.2015 року позивач збільшила позовні вимоги і просила провести реальний поділ всього будинковолодіння.
У шлюбі спільно придбано тільки автомобіль марки ВАЗ 2103 та було вибрано план на забудову, який так і не реалізувався. Інше майно, а саме: меблі, холодильник, газова плита, білизна, посуд - позивач після розірвання шлюбу з власної ініціативи та без його згоди вивезла це майно.
Просить суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_1
20.06.2017 року ОСОБА_4 подано письмовий виступ в дебатах, відповідно до якого просить суд врахувати, що шлюб між ним розірваний рішенням Галицького районного суду 24 листопада 2011 року за позовм ОСОБА_1 , позовна заява про поділ майна, яке ОСОБА_1 вважає спільною власністю, подано у березні 2015 року із спливом позовної давності, в зв'язку з чим звернувся із заявою про застосування строків позовної давності по даному спору в порядку ст. 257 ЦК України просить постановити рішення, яким в позові ОСОБА_1 до нього про визнання будинковолодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, його реальний поділ в рівних частках та визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину даного нерухомого майна та Ѕ частини земельної ділянки відмовити.
Щодо поділу автомобіля марки ВАЗ-2103 - вважає, що до даних вимог теж повинен бути застосований строк позовної давності.
23.03.2018 року подано відзив відповідно до якого просить суд постановити рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, у зв'язку із спливом позовної давності, яка відповідно до ч.2 ст. 72 СК України встановлюється щодо вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу у три роки.
Представник відповідача адвокат Павликівська Г. М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у позові ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові, а положення ч. 2 ст. 72 СК України встановлюють, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Свідок ОСОБА_9 ,яка є дочкою сторін, суду показала, що народилася і до 2012 року проживала в АДРЕСА_1 . Пригадує , що , вона з батьками із старого будинку перейшли жити до літньої кухні. Після повені у 2010 р. батьки зривали (міняли) підлогу, двері, вікна. Також за спільні кошти батьків робили ремонт і в житловому будинку та куплялися меблі і всі необхідні речі для проживання їхньої сім'ї. Протягом семи років вона з батьком не спілкується.С
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що працював підсобником при будівництві подружжям Кловаків літньої кухні, яку побудували на місці заваленої стайні. Штукатурили кухню, хату, здійснювалася і побілка. Після повені, подружжя робили капітальний ремонт у будинку, міняли підлогу. З родини відповідача ніхто не допомагав.
Свідок ОСОБА_11 ,сестра позивача, суду показала, що коли її сестра вийшла заміж у 1985 році, то пішла жити до ОСОБА_4 у будинок його батьків. У 1989 році почали будівництво літньої кухні на місці старої стодоли, будували її спільно за власні кошти. Постійно їздили на заробітки до Польщі, допомагали її батьки, брат та сестра. Будівництво тривало довго, поступово заробляли кошти, тримали багато худобу. Будували для сім'ї, для спільного проживання. На другому поверсі кухні - дві кімнати, всі з меблями, на низу гараж і ванна кімната. Також спільно ними було придбано і транспортний засіб. Батьки ОСОБА_4 участі у будівництві не приймали і не допомагали. Після повені робили і ремонт у старій хаті. На розірвання шлюбу подала її сестра, однак і після розірвання шлюбу вона проживала там до березня 2012 року, утримувала господарство.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона разом із сестрою жили в с. Дубівці, коли сестра вийшла заміж, пішла жити до відповідача. У 1985-1986 роках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 їздили на весняно-осінні роботи, садили буряки. Сестра їздила до Польщі на заробітки. Почали будувати літню кухню на місці старої стайні, яку розвалили. Будівництво тривало довго, ніхто з його родини їм не допомагав, допомагав їхній брат ОСОБА_13 та сестра ОСОБА_14 , її чоловік. Батьки позивача допомагали коштами, а вони працею. Завершилося будівництво літньої кухні у 2008-2009 роках.
Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з застосуванням строку позовної давності з наступних підстав.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Матеріалами справи встановлено,що сторони перебували у шлюбі з 19 січня 1985 року по 24.11.2011 рік. року (а.с.8, том 1). У шлюбі народилося двоє дітей: син - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час вже повнолітні.
Під час спільного проживання ними збудована літня кухня із цегли заг. площею 38.2 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та придбаний транспортний засіб марки ВАЗ, модель 2103. Дане майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Згідно висновку № 006/03-2019 судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2019 року судовим експертом надано висновки, відповідно до яких:
- ринкова вартість літньої кухні із цегли загальною площею 38, 2 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 на час проведення експертизи становить - 392741, 0 грн.;
- в зв'язку із відсутністю будь-якої технічної інформації щодо спірної, надати відповідь на питання чи розпочато завершене будівництво літньої кухні із цегли у період з 19.01.1985 року по 24.11.2011 рік - не надається можливим;
- провести реальний розподіл літньої кухні із цегли заг. площею 38,2 кв.м - є неможливим; - у зв'язку із відсутністю кошторисної документації надати відповідь на питання чи зазнало поліпшень будинковолодіння, яке складається із житлового будинку житловою площею 64,9 кв.м, заг.площею 115, 8 кв.м, літньої кухні із цегли заг.площею 38, 2 кв.м, гаража із цегли заг.площею 26,7 кв.м, стодоли заг.площею 23, 7 кв.м, стайні із цегли і шиферу заг.площею 36, 0 кв.м, сараю із цегли заг.площею 15,8 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_1 у період з 19.01.1985 р. по 24.11.2011 рік - не надається можливим;
- в зв'язку з відсутністю кошторисної документації надати відповідь на питання, чи може становити ринкова вартість зроблених за період з 19.01.1985 по 24.11.2011 р. поліпшень у будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 - 300 000 грн., якщо ні, то скільки - не надається можливим;
- у зв'язку із відсутністю будь-якої інформації щодо будинковолодіння надати відповідь на питання, чи збільшилася площа будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 за період з 19.01.1985 року по 24.11.2011 рік - не надається можливим (а.с. 15-29, Том 3).
Відповідач також є власником автомобіля ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.122, Том 1).
Згідно Висновку № 369 експертного авто товарознавчого дослідження по визнанню ринкової вартості автомобіля, складений 15.09.2015 року - ринкова вартість автомобіля ВАЗ-2103 станом на 15.09.2015 рік складає 10 811 грн. (а.с.118-120, Том 1).
У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ст. 257 даного Кодексу встановлює загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
У ч.2 ст. 267 ЦК України вказано, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою строни у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як видно з матеріалів справи, що шлюб між сторонами розірваний 24.11.2011 р. ( а.с.8 т.1) а позивач із даним позовом звернулася до суду 19.03.2015 року. З заперечення відповідача на позов вбачається, що після розірвання шлюбу позивач разом з дітьми у 2011 році виїхала з будинку що змусило його у 2012 році звернутися до суду з позовом про втрату право користування житлом. Рішенням Галицького районного суду від 26.12.2013 р. позов задоволено і залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.03.2014 р.
Даний факт також зазначений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ від 25 червня 2014 р. Тобто, позивачка звернулася до суду після спливу строку звернення.
В судовому засіданні позивач підтвердила,що після розірвання шлюбу вона виїхала на роботу до Польші на роботу а повернувшись пішла проживати до дітей. Такий факт підтвердила в судовому засідання і дочка сторін ОСОБА_16 .
Будь яких підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем по справі не наведено, заяви про поновлення строку позовної давності не надано, в той же час як відповідач просив суд його застосувати у відповідності з ч.3 ст. 267 ЦК України.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ухвалою суду від 23.05.2019р. позивачу ОСОБА_1 при зменшенні позовних вимог відстрочено сплату судового збору в розмірі 2017,76 грн. до ухвалення судового рішення по справі. На час ухвалення судового рішення судовий збір ОСОБА_1 не сплачено а тому слід стягнути з неї дану суму.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 60, 69, 70, 72 СК України, ст.ст.15, 16, 368, 372 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, керуючись ст.ст.13,76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації, припинення права спільної сумісної власності на нерухоме майно - відмовити за спливом позовної давності.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 017,76 грн., який перерахувати на рахунок UA798999980000031211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), коб банку отримувача (МФО) 899998, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду Галицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.12.2019 року.
Суддя:І. М. Юсип