вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2019 р. Cправа № 902/823/19
за позовом:Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка,18, м. Київ, 01601; вул. Соборна,8, м. Вінниця, 21050)
до:Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради (вул. Процишина,91, м. Ладижин, 24321)
про стягнення 79404,43 грн.
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.
за участю представників:
позивача: Пономаренко Д.Ю.
відповідача не з'явився
01.10.2019 р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про стягнення 79 404,43 грн суми боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Вінницькою філією ПАТ "Укртелеком" пільговим категоріям населення м. Ладижин за період з 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. надано послуги на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню, на загальну суму 79 404,43 грн, які на день подання позову несплачені.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/823/19) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 02.10.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/823/19. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2019 р.
На визначену судом дату 30.10.2019 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про цьому суд зауважує, що від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Зокрема зазначено, що проти позову заперечує в повному обсязі.
Крім того суд зауважує, що від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц.02.1-34/8787/19 від 28.10.2019 р.), який долучений судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 30.10.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/823/19 для судового розгляду по суті на 25.11.2019 р.
На визначену дату судом з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, при цьому суд зауважує, що від останнього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Крім того останнім зазначено що проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.
Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Вінницькою філією ПАТ "Укртелеком" пільговим категоріям населення м. Ладижин за період з 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. надано послуги зв'язку на пільговій основі на загальну суму 79 404,43 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, у січні - липні 2019 р. за формою № 2 пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007 р. та зведеним розрахунком заборгованості видатків та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та телекомунікаційних послуг у м. Ладижин.
Позивач стверджує, що у щомісячних розрахунках видатків вказано переліки споживачів - пільговиків за окремими видами пільг та суми наданих послуг за період з січня 2019 р. по серпень 2019 р.
Зазначені рахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку надсилались відповідачу для проведення звірки розрахунків та відшкодування наданих пільг на телекомунікаційні послуги з місцевого бюджет.
При цьому позивач вказує, що всупереч положенням пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" відповідач інформацію, що міститься в розрахунках з реєстром не звіряв, акти звіряння за надані пільговикам послуги згідно виставленої форми не підписував, про розбіжності щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику не заявляв, та дані, що значаться в розрахунках не уточнював.
З урахуванням вказаного у відповідача утворилась заборгованість з оплати компенсації витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів.
Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач проти позову заперечує, про що зокрема вказав у відзиві, де зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" не передбачалась і не фінансувалась.
З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, враховує наступні приписи законодавства.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" №1280-ІV від 18.11.2003 р., Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., інших законодавчих актів України.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.
Згідно п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 р. визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Як свідчать матеріали справи, у період з 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Ладижин, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про прокуратуру" та інші.
Споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за формою № 2 - пільга, яка встановлена наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007 р.
За період з 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. сума понесених позивачем витрат на надання пільг у м. Ладижин становила 79 404,43 грн.
Суму витрат за кожен місяць 2019 р. підтверджено Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг.
Суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України.
Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).
Згідно пп."б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п.2 цієї постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, згідно з п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг в м. Ладижин є Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови та порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п.8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню м. Ладижин послуг зв'язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій. Проте, в порушення вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій №20 від 11.01.2005 р. (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій") №64 від 25.02.2015.
З врахуванням викладеного, станом на момент подання позову до суду сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем як компенсація витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів за період з 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. становить 79 404,43 грн.
Суд встановив, що витрати позивача, понесені на надання послуг зв'язку вказаним категоріям пільговиків стверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. (форми № 2-пільга).
Однак, відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплат субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню, тому відповідачем порушено вимоги законодавства, оскільки відшкодуванню підлягає вся сума наданих послуг з пільгами і вона не ставиться в залежність від виділених коштів. Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 79 404,43 грн. за період 01.01.2019 р. по 01.08.2019 р. відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 р. деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні пільги) в межах встановлених норм (розмірів).
Це свідчить про обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення компенсувати надання телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню м. Ладижин, виконавши взяте на себе зобов'язання. При цьому наявні альтернативні шляхи погашення заборгованості, окрім коштів державного бюджету, застосування яких входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладено обов'язок реалізовувати державну соціальну політику в м. Ладижин.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стяття 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.
Так як позивач у справі не є бюджетною установою, тому відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Судом встановлено, що прострочення у виконанні зобов'язань з оплати наданих послуг відбулося у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету.
У свою чергу суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 ).
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільгових умовах в розмірі 79 404,43 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Окрім того, відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
25.11.2019 р. в судовому засіданні вступну та резолютивну частину рішення суду долучено до матеріалів справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради (вул.Процишина, буд.91, м.Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 20088333) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) 79 404,43 грн боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі та 1921,00 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 04 грудня 2019 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (бул. Т. Шевченка,18, м. Київ, 01601; вул. Соборна,8, м. Вінниця, 21050)
3 - відповідачу (вул. Процишина,91, м. Ладижин, 24321)